Рішення

від 14.08.2017 по справі 904/3165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2017 Справа № 904/3165/17 Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Костенко Л.А., судді Соп'яненко О.Ю. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 904/3165/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРЕМТОРГ , м. Мирноград Донецької області,

до відповідача - Приватного підприємства УКРДИЗЕЛЬ , м. Пристайлове Лебединського району Сумської області,

про стягнення 1194000,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01/03 від 01.03.2017, директора ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1194000,00 грн. заборгованості згідно договору поставки № 1-125/10/2016 від 25.10.2016 року, укладеного між сторонами у справі, в тому числі: 853405,00 грн. - кошти, сплачені за неякісний товар та 340595,00 грн. - збитки, заподіяні неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копії ухвал від 06.07.2017 року про призначення справи № 904/3165/17 до розгляду та ухвали від 20.06.2017 року про відкладення розгляду даної справи, надіслані судом відповідачеві за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та зазначеною відповідачем у договорі поставки № 1-25/10/2016 від 25.10.2016 року, а також за адресою, зазначеною у витягу з ЄДР, повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду, у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2017 року представником позивача надану суду разом з клопотанням від 11.08.2017 року № 11/08-17 для долучення до матеріалів даної справи копію акту вхідного контролю продукції по кількості та якості від 10.02.2017 року за № 768 Двигуна ЯМЗ 850.10.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 1-25/10/2016 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач (продавець) зобов'язався поставити на користь позивача (покупця) товар, відповідно до видаткових накладних, в яких визначається номенклатура, кількість та вартість товару, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Підтвердження факту узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару є прийняття позивачем товару, відповідно до видаткової накладної, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розуміння статті 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 договору, передбачено, що якість товару повинна відповідати встановленим ГОСТам та ТУ.

За умовами пункту 3 договору, сума договору складає 853405,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4 договору визначено, що відповідач зобов'язаний передати товар до 15.02.2017 року на умовах EXW за Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, склад постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 156А.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється позивачем (покупцем) на підставі договору в розмірі 200000,00 грн. на умовах передоплати в день підписання цього договору. Залишок суми за договором 653405,00 грн. позивач сплачує в день отримання товару.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, ним здійснено оплату за поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 09.02.2017 року та платіжними дорученнями № 430 від 25.10.2016 року та № 735 від 09.02.2017 року, проте відповідач всупереч умовам договору та нормам діючого законодавства України, здійснив поставку товару, який не відповідав якісним характеристикам, а саме: поставлений товар не був новим, а використовувався, хоча документи надані як на новий товар. Даний факт підтверджується тим, що товар не пройшов вхідний контроль у кінцевого покупця - Відокремленого підрозділу Зуївська теплова електрична станція ТОВ ДТЕК СХІДЕНЕРГО . Кінцевий покупець направляв на адресу позивача листи щодо того, що товар не пройшов вхідний контроль, а саме: лист з актом вхідного контролю від 10.02.2017 року за № 03-02/206 та лист від 15.02.2017 за № 03-02/249 про належне виконання договірних зобов'язань за договором поставки № 623-ВЭ-ЗуТЭС від 10.10.2016 року.

ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2017 року за вих. № 3433-08/11234-07 повідомило позивача, що сертифікат відповідності на двигун торгової марки Автодизель типу 850.1000186-10 за № UA 1.050.0200972-17 (термін дії з 02.02.2017 по 01.02.2018) в Реєстрі державної системи сертифікації не зареєстровано (а.с. 72).

Крім того, листом від 14.02.2017 року за вих. № 7.11/9-03/58 ПАТ Автодизель повідомлено позивачеві, на його запит від 13.02.2017 року, що двигун ЯМЗ 850.10 № G30004837 ПАТ Автодизель не виготовляло, зазначений двигун є контрафактною продукцією, паспорт на зазначений двигун фальсифікований (а.с. 73).

А тому, позивач наголошує, що відповідач в порушення умов договору поставки, поставив позивачеві неякісний, контрафактний товар.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 673 цього ж Кодексу визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною першою статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 цього ж Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Факт неодержаного доходу позивачем підтверджується договором поставки № 623-ВЭ-ЗуТЭС від 10.10.2016 року з специфікацією, який було укладено між позивачем та кінцевим покупцем - Відокремленим підрозділом Зуївська теплова електрична станція ТОВ ДТЕК СХІДЕНЕРГО , на загальну суму 1194000,00 грн.

Сума неодержаного доходу складає 340595,00 грн. (1194000,00 грн. - 853405,00 грн.).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідності до умов пункту 8.2 договору, намагався вирішити спірне питання шляхом переговорів з відповідачем, а саме: в режимі телефонного спілкування, а також шляхом надсилання листів від 16.02.2016 № 16/02/1 та № 16/02/2 щодо повернення оплаченої вартості товару або поставку якісного товару та щодо проведення експертизи товару. Проте відповідач на адресу позивача відповіді на згадані листи не надіслав.

Враховуючи те, що факт поставки відповідачем позивачеві неякісного товару повністю підтверджується матеріалами справи та не заперечуються відповідачем (будь-яких заперечень щодо позову, відзиву на позов до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за поставлений неякісний товар у сумі 853405,00 грн. та збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в сумі 340595,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 662, 673, 675, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 218, 224, 225, 268 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

22.03.2017 року позивачем подано заяву № 1503/17 від 15.03.2017 про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 1194000,00 грн. (ціна позову) та 17910,00 грн. (судовий збір), що знаходяться на поточному рахунку відповідача 26005555303900, відкритому у ПАТ Укрсиббанк , код банку 351005.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, передбачених договором, а сума, яку відповідач мав би повернути позивачеві є значною, то невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також на те, що відповідач не надав жодної відповіді на листи позивача щодо повернення коштів, сплачених за неякісний товар та поставку товару неналежної якості, а тому у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься ухилитися від виконання свого зобов'язання, знявши кошти з свого поточного рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Також позивач звертає увагу суду на те, що ПП УКРДИЗЕЛЬ є відповідачем у справі № 904/7072/16, яку розглядає Господарський суд Дніпропетровської області, в межах якої судом призначено судову експертизу щодо якості поставленого товару, а також на те, що стосовно відповідача відкриті кримінальні провадження № 32015040040000025 від 03.03.2015 року та № 12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27 Кримінального кодексу України та частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову № 16 від 26.12.2011 року передбачено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 3 цієї ж постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру с достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількісно або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 67 названого Кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову № 16 від 26.12.2011 року, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

З огляду на вищезазначене та враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, що є предметом спору, суд приходить до висновку про задоволення поданої позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, так як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 18710,00 грн. (17910,00 грн. за подання позову + 800,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову) покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства УКРДИЗЕЛЬ (42232, Сумська область, Лебединський район, с. Пристайлове, вул. Жовтнева, буд. 76, ідентифікаційний код 39563622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРЕМТОРГ (85327, Донецька область, м. Мирноград, мікрорайон СхіднийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38471012) грошові кошти, сплачені за неякісний товар в сумі 853405,00 грн., збитки в сумі 340595,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 18710,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Заяву № 1503/17 від 15.03.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОРЕМТОРГ про забезпечення позову у справі № 904/3165/17 задовольнити.

5. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1194000,00 грн. в межах ціни позову та на грошові кошти в сумі 18710,00 грн. в межах сплаченого позивачем судового збору, що знаходяться на поточному рахунку 26005555303900 у ПАТ УкрСиббанку , код банку 351005, належному Приватному підприємству УКРДИЗЕЛЬ (42232, Сумська область, Лебединський район, с. Пристайлове, вул. Жовтнева, буд. 76, ідентифікаційний код 39563622).

Повне рішення складено 19.08.2017.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя Л.А. Костенко

Суддя О.Ю. Соп'яненко