Рішення

від 15.08.2017 по справі 922/1875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р.Справа № 922/1875/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс", с.Млиниська Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", с.Подвірки Харківської області про стягнення 1166800,66грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 12.06.2017

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №2712 від 27.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1132636,41грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 08/06/2009 від 08.06.2009 в частині оплати отриманого товару.

11 серпня 2017 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 854813,02грн. основного боргу, 185673,46грн. пені, 24109,79грн. 3% річних, 102204,39грн. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача 6000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір. До заяви позивачем надано належний доказ доплати судового збору в установленому розмірі.

Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вищевказана заява відповідає вимогам процесуального законодавства та не порушує чиїх-небудь прав, вона приймається судом. У зв'язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 1166800,66грн.

В судовому засіданні 20.06.2017 оголошено перерву до 15.08.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні визнали позов у частині вимог про стягнення основного боргу. У задоволенні іншої частини позовних вимог просили відмовити, оскільки позивачем нарахування пені здійснено за період з 09.04.2016 по 25.05.2017, що суперечить частині 2 статті 258 ЦК України та частині 6 статті 232 ГК України. Нарахування позивачем 3-х процентів річних та інфляційних умовами спірного договору не передбачена. Також безпідставним є покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката, оскільки в наданому позивачем платіжному документі (квитанція №20 від 27.05.2017) не вказано, що адвокат ОСОБА_3 виступав у статусі адвоката у цій грошовій операції.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

08 червня 2009 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №08/06/2009 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця вироби (пристрої закупорювальні полімерні та пробки-дозатори в асортименті), в подальшому "товар", перелік та ціна якого вказується в додатках до цього Договору, а покупець зобов'язався приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно пункту 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №01 від 20.02.2013) ціна товару є звичайною та фіксується в гривневому еквіваленту до долара США за курсом, який діє на день відвантаження.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №01 від 20.02.2013) розрахунок за даною угодою між постачальником та покупцем проводиться в строк 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту передачі покупцю кожної окремої партії товару на підставі товарно-супровідних документів.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цін, вказаних в накладних та погоджених сторонами у попередніх замовленнях.

За умовами пунктів 5.3, 5.5, 5.6 Договору приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін накладних. У накладних вказується повна назва товару, ціна за одиницю, кількість, вартість товару. Обов'язки постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з дати передачі товару представнику покупця чи перевізнику по належним чином оформленій накладній. Датою передання товару вважається дата вручення товару представнику покупця чи перевізнику по належно оформленим накладним.

Згідно пунктів 12.1-12.3 Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та діє до 08.06.2010, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору. У випадку відсутності повідомлення однієї із Сторін про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, останній вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Докази направлення сторонами повідомлення про припинення дії Договору в матеріалах справи відсутні, а тому Договір слід вважати пролонгованим.

На виконання умов Договору позивач протягом 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1754813,02грн., що підтверджується видатковими накладними №30 від 18.03.2016 на суму 107759,25грн.; №38 від 31.03.2016 на суму 92400,00грн.; №41 від 07.04.2016 на суму 150069,20грн.; №48 від 27.04.2016 на суму 165005,34грн.; №80 від 18.07.2016 на суму 74414,43грн.; №94 від 15.08.2016 на суму 172843,20грн.; №104 від 07.09.2016 на суму 154292,63грн.; №134 від 03.11.2016 на суму 474907,05 грн.; №160 від 14.12.2016 на суму 360998,40грн.; №163 від 20.12.2016 на суму 2123,52грн., а також відповідними товарно-транспортними накладними: №0013 від 18.03.2016, №0017 від 31.03.2016, №0018 від 07.04.2016, №0022 від 27.04.2016, №0035 від 18.07.2016, №0041 від 15.08.2016, №0042 від 07.09.2016, №0052 від 03.11.2016, №0069 від 14.12.2016, №0071 від 20.12.2016, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач поставлений товар оплати не у повному обсязі та з порушенням встановленого пунктом 4.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №01 від 20.02.2013) 15-денного строку, про що свідчать платіжні доручення: №475 від 03.06.2016 на суму 150000,00грн.; №667 від 11.08.2016 на суму 50 000,00грн., №680 від 12.08.2016 на суму 50000,00грн., №762 від 08.09.2016 на суму 50000,00грн., №777 від 12.09.2016 на суму 100000,00грн., №932 від 02.11.2016 на суму 300000,00грн., №1054 від 22.11.2016 на суму 150000,00грн., №1159 від 23.12.2016 на суму 50000,00грн.

Інша частина заборгованості за поставлений за Договором товар у розмірі 854813,02грн. відповідачем не погашена, що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016-13.03.2017.

Зазначені обставини змусили позивача звернутися до господарського суду з даним позовом, в якому він, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 854813,02грн. основного боргу, 185673,46грн. пені, 24109,79грн. 3% річних, 102204,39грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем не оплачено поставлений за Договором товар на загальну суму 854813,02грн.

Відповідач наявність даної заборгованості визнав.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 854813,02грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторонами в пункті 9.3 Договору узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар більш як 5 (п'ять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми неоплаченого боргу за весь період прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, позивач на підставі пункту 9.3 Договору здійснив нарахування 185673,46грн. пені за період з 25.05.2016 по 25.05.2017.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його правомірним.

При цьому, заперечення відповідача про те, що нарахування пені здійснено з порушенням частини 2 статті 258 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України, судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 9.3 Договору сторони прямо передбачили можливість нарахування пені за весь час прострочення.

Крім того, згідно з розрахунку пені, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, позивач здійснив нарахування пені за період з 25.05.2016 по 25.05.2017, тобто за 1 рік, що не суперечить частині 2 статті 258 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 185673,46грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм, позивач здійснив нарахування відповідачу 24109,79грн. 3% річних та 102204,39грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 03.04.2016 по 01.08.2017.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх таким, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача про відсутність в Договорі положень про необхідність сплати вищевказаних сум судом відхиляються, оскільки право їх нарахування у випадку порушення боржником грошового зобов'язання прямо передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Надані позивачем докази, а саме: договір №17-05/17 від 17.05.2017 про надання правової допомоги, укладений з адвокатом ОСОБА_3, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1514 від 13.05.2009 та посвідчення адвоката ОСОБА_3, акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.05.2017 на суму 6000,00грн., квитанція №30 від 27.05.2017 на суму 6000,00грн., свідчать про понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 6000,00грн. Дані витрати згідно вимог статті 49 ГПК України також підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул.Сумський Шлях, буд.43, код 21198294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" (81772, Львівська область, Жидачівський район, с.Млиниська, код 32370032) 854813,02грн. основного боргу, 185673,46грн. пені, 24109,79грн. 3% річних, 102204,39грн. інфляційних втрат, 6000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, 17502,01грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 18.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_4