Рішення

від 14.08.2017 по справі 922/2260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р.Справа № 922/2260/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ЛАВА", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА", м. Харків про стягнення 7490,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - ОСОБА_1, дов. № 03-03/17 від 03.03.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 7490,00 грн. за договором поставки № 310715/2 від 31 липня 2015 року.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд долучити до матерілів справи додаткові документи.

Суд, задовольняє клопотання позивача та відповідача про долучення до метеріалів справи додаткових документів, долучає їх до матеріалів справи та переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Приватного підприємства "ЛАВА", яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду докази сплати боргу у розмірі 4000,00 грн., проти позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечує.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, судом встановлено наступне.

31 липня 2015 року між Приватним підприємством "ЛАВА" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 310715/2.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 310715/2 постачальник зобов*язується передати у власність поукупцю сільськогосподарську техніку, запчастини до неї, та інші будь-які вироби із металу, чавунного та (чи) сталевого литва, а покупець зобов*язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах договору.

Згідно пунктів 2.2., 2.3 та 2.4 договору поставки від 31 липня 2015 року постачальник зобов*язується забезпечити передачу продукції покупцю на умовах і в термін дії договору. Гарантує належну якість продукції, відповідно вимогам нормативних документів. Покупець зобов*язується прийняти продукцію згідно цін вказаних у відповідних накладних. Покупець зобов*язується оплатити вартість продукції за цінами і на умовах, передбачених у договорі.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки № 310715/2 розрахунки за продукцію здійснюється шляхом повної 100% попередньої оплати грошових сум на поточний рахунок постачальника, згідно виписаних рахунків.

Як вбачається із видаткової накладної № 01093/1 від 07 жовтня 2015 року, яка була підписана уповноваженою особою відповідача, Приватне підприємство "ЛАВА" зобов*язується передати у власність відповідача товар та здійснити його доставку, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА" отримати цей товар, загальна вартість якого складає 4052,82 грн.

На підставі видаткової накладної № 01093/1 від 07 жовтня 2015 року позивач передав у розпорядження відповідача, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА" отримав зазначені у накладній товари на загальну вартість 4052,82 грн., виклавши вимоги 2.1., 2.2. договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було сплачено вартість товару на суму 52,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3500 від 07 грудня 2015 року.

Станом на 31 січня 2016 року заборгованість відповідача перед Приватним підприємством "ЛАВА" складає 4000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за перод з січня 2015 року по січень 2016 року.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 310715/2 від 31 липня 2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем погашено суму заборгованості у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжному дорученням № 5844 від 11 серпня 2017 року.

Згідно частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідачем сума заборгованості у розмірі 4000,00 грн. погашено після звернення позивача з позовом до суду, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу припинити.

Згідно пункту 5.1. договору поставки від 31 липня 2015 року за порушення умов даного договору винная сторона відшкодовує збитки, спричинені цим, в розмірі 0,1% від суми вартості несплаченої продукції за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2516,00 грн. пені задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 195,00 грн. 3% річних та 779,00 грн. інфляції задовольнити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", на підставі яких вважає, що оскільки відповідач частково свої зобов'язання виконав вже після звернення позивача до суду, тому судовий збір в розмірі 1600,00 грн. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8А, код ЄДРПОУ 36815765, ІПН 368157620374) на користь Приватного підприємства "ЛАВА" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 263, код ЄДРПОУ 24770168) 3490,00 грн. заборгованості та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 18.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2