Ухвала

від 08.08.2017 по справі 804/8207/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2017 р. м. Київ К/800/13867/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Калініна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Хосвоком

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року

у справі № 804/8207/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хосвоком

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хосвоком звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі № 804/8207/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу на правити на новий розгляд.

У судовому засіданні представники позивача касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Хосвоком з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, відповідачем складно акт від 22.09.2016 року № 534/04-36-14-03/34824542, яким встановлено порушення пп. 14.2.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Хосвоком занижено податок на додану вартість всього на суму 1 038 138, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 07.11.2016 року № 0008102210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 297 672, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 038 138, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 259 534, 50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданими первинними документами не підтверджується реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Лінк Груп , ТОВ Фатрон , ТОВ Еліс-Буд .

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2013 році між ТОВ Хосвоком (орендар) та ТОВ Лінк Груп (орендодавець) укладено ряд договорів оренди обладнання.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження виконання відповідних договорів позивачем надано, зокрема, договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти оренди машин та механізмів, виконаних робіт.

Разом з тим, відповідні документи судами було відхилено у якості доказів реальності зазначених вище господарських операцій з підстав відсутності проектно-кошторисної документації, якій має відповідати надане орендодавцем обладнання відповідно до пункту 2.1 договорів.

З даного приводу слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, судами не враховано надані на підтвердження оренди обладнання відомість позабалансового обліку орендованого обладнання за 2013 рік та список орендованого обладнання, підписані директором ТОВ Хосвоком , виписки по рахункам та платіжні доручення, відповідно до яких здійснені розрахунки за поставлене обладнання в повному обсязі.

Крім того, судами залишено поза увагою надані документи щодо підтвердження мети оренди вказаного обладнання, а саме здійснення ремонтних робіт на виробничих площах: договори підряду (з ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб , ТОВ Сентравіс Продакшн Юкрейн ), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, календарний план та перелік робіт.

Також встановлено, що між ТОВ Фатрон , як виконавцем, та ТОВ Хосвоком, як замовником, укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

На підтвердження виконання відповідного договору позивачем надано, зокрема, договір, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення.

Відмова у задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що у наданих товарно-транспортних накладних відсутня інформація про кількість товару вантажу, а графи відпущення і отримання товару підписані директорами підприємств, є необґрунтованою, оскільки відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів/послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій тощо та надавати оцінку таким обставинам у їх сукупності.

В свою чергу, позивачем надано таблицю Придбання послуг у ТОВ Фатрон та напрямок їх використання, підписану директором ТОВ Хосвоком , з якої вбачається, що будматеріали, які перевозились ТОВ Фатрон використані при виконанні робіт для ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб , ТОВ Сентравіс Продакшн Юкрейн відповідно до договорів підряду.

Також встановлено, що між ТОВ Хосвоком (генпідрядник) та ТОВ Еліс Буд (субпідрядник) укладено договір підряду.

Однак судами попередніх інстанцій не взято до уваги надані позивачем первинні документи на підтвердження отримання від вказаного контрагента послуг з поточного ремонту печі, а саме: податкову накладну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, банківську виписку.

Натомість суди першої та апеляційної інстанції послалися на наявність Єдиному державному реєстрі судових рішень судових рішень слідчих суддів по справах, в яких фігурує ТОВ Еліс Буд як підприємство з ознаками фіктивності.

З даного приводу, а також з приводу посилання судів як доказ на спростування факту реального виконання спірних господарських операцій на наявність судових рішень, в яких інші контрагенти позивача - ТОВ Лінк Груп , ТОВ Фатрон вказані як такі, що мають ознаки фіктивності, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що за позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (зокрема у справі 826/11397/14) статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, згідно із ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак встановлення обставин щодо наявності або відсутності вироку суду, яким би саме контрагентів позивача було визнано винними у фіктивному підприємництві, судами не здійснено.

В свою чергу, погоджуючись із висновками контролюючого органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами спірних операцій, судами залишено поза увагою висновки, зазначені у акті перевірки щодо відсутності реєстрації податкових накладних контрагентами позивача - ТОВ Лінк Груп , ТОВ Фатрон відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, та відповідних обставин не перевірено.

Також безпідставно залишено поза увагою вказані у акті перевірки відомості про укладення податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого не досліджено питання чи врахована сума укладеного податкового компромісу в суму, на яку завищено податкове зобов'язання відповідачем за 2013 рік.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з метою з'ясування викладених обставин, що входять до предмета доказування у справі, в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хосвоком задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року у справі № 804/8207/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак