Ухвала

від 16.08.2017 по справі 365/856/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Червинської М.Є., Загородньої І.М., МазурЛ.М.,

розглянувши справу в попередньому судовому засіданні за позовом приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_4 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство Калина (далі - ПАТ Калина ) звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,1356 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, яка розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області. Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою на умовах договору оренди від 17 вересня 2005 року, оскільки земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, вона була задіяна у виробничій програмі позивача та на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення оренди у листопаді 2015 року, а саме, проводилась передпосівна обробка гранту, під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що позивач витратив 1 105 грн 45 коп., що підтверджується дорожніми листами маханізатора від 5 - 6 жовтня 2015 року. Після закінчення строку оренди відповідачу було передано його земельну ділянку із поліпшенням та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки. Просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ Калина 1 105 грн 45 коп. витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року та сплачений судовий збір.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ Калина просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2001 року є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1356 га, що розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області, кадастровий номер якої НОМЕР_1.

17 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру ДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 1 листопада 2005 року.

Відповідач як орендодавець до закінчення строку дії договору повідомив позивача про намір припинити його дію, що підтверджується копією його заяви від 14 листопада 2014 року, яку позивач отримав (а.с. 45).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що відшкодуванню підлягають капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо таке поліпшення проводилося за згодою орендодавця. Проте відповідач не надавав своєї згоди та не підписував додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки, як це передбачено умовами п. 21 укладеного між сторонами договору оренди землі.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) не є поліпшенням земельної ділянки у розумінні Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442. Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком, щодо поліпшення земельної ділянки відповідача.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу акціонерного товариства Калина відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.Є. Червинська

І.М. Завгородня

Л.М. Мазур