Рішення

від 18.08.2017 по справі 569/28/15-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 569/28/15-ц

Провадження № 2/202/53/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2017 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.,

за участю секретаря Величко А.А.

позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування маральної шкоди із зустрічним позовом Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про визнання законним наказу та зобов'язання вчинити певні дії у сфері трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі , виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування маральної шкоди, який в подальшому був неодноразово уточнений, в останнє 05 квітня 2017 року. В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що вона з 2006 року працювала у КЗ ДМКСП №4 на посаді лікаря-стомотолога-ортопеда ортопедичного відділення. У зв'язку із систематичною невиплатою їй заробітної плати позивач неодноразово зверталась до керівництва відповідача з вимогами про надання їй довідки про нарахування та виплату заробітної плати у належному розмірі. Після пред'явлення вищезазначених вимог, керівництвом відповідача на позивача було організовано спрямовану проти неї компанію, з метою незаконного звільнення позивача із займаної посади за допомогою наказів та актів, що містять неправдиві відомості та складання незаконних наказів. Наказом про звільнення від 01 грудня 2014 року позивача було звільнено із займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків без поважних причин. Своє звільнення вважає незаконним та безпідставним. Зазначає, що позивачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, під час звільнення позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності, що свідчить про упереджене ставлення до позивача збоку керівництва відповідача та суперечать положенням чинного законодавства України, оскільки відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Таким чином, звільнення позивача із займаної посади в період перебування її на лікарняному, грубо порушує її трудові права та суперечать ст.40 КЗпП України, а отже наказ №134-к від 01 грудня 2014 року є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того зазначає, що відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення відповідач повинен був зажадати від позивача письмових пояснень, чого зроблено не було. Крім того зазначає, що наведені у вищезазначеному наказі про звільнення причини звільнення позивача не відповідають дійсним обставинам справи та є надуманими, оскільки зазначені в наказах №105 від 15 вересня 2014 року, №11 від 10 жовтня 2014 року, №116 від 07 листопада 2014 року, №118 від 19 листопада 2014 року порушення трудової дисципліни позивачем не допускалось, а вищезазначені накази складалися виключно для тиску на неї та створення уяви про наявність умов для звільнення позивача. При цьому зазначає, що за час роботи позивача, відповідачем грубо порушувались вимоги законодавства про оплату праці та заробітна плата позивачу не виплачувалась взагалі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, яку відповідач повинен сплатити позивачу за період з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2017 року становить 54604,50 грн., яку остання просить стягнути на свою користь із відповідача. Позивач також зазначає, що неправомірними діями відповідача, які виразилися у її незаконному звільненні та невиплаті заробітної платі, позивачу спричинена суттєва моральна шкода, оскільки внаслідок незаконного звільнення остання переживала моральні страждання, була позбавлена єдиного джерела заробітку, що призвело до порушення її звичайного ритму життя та вимагає застосування додаткових зусиль для організації свого життя, для придбання продуктів харчування, ліків, коштів для утримання. У зв'язку із незаконним формулюванням звільнення у позивача є також складнощі у працевлаштуванні. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10000 грн. На підставі викладеного просить суд поновити позивача на посаді лікаря-стомотолога-ортопеда ортопедичного відділення КЗ ДМКСП №4 ; визнати незаконними та скасувати накази КЗ ДМКСП №4 №134-к від 01 грудня 2014 року, №105 від 15 вересня 2014 року, №11 від 10 жовтня 2014 року, №116 від 07 листопада 2014 року, №118 від 19 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54604,50 грн. без урахування податків, зборів і обов'язкових платежів та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просив визнати законним наказ КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради №13/2-к від 02 лютого 2015 року Про внесення змін до наказу №134-к від 01 грудня 2014 року Про звільнення з займаної посади лікаря-стомотолога-ортопеда ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України) ; визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради оригіналів листів непрацездатності серії АГЕ №483986 від 07 листопада 2014 року за період з 07 листопада 2014 року по 14 листопада 2014 року та серії АГЕ №483911 від 28 листопада 2014 року за період з 28 листопада 2014 року по 05 грудня 2014 року; визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо не з'явлення для ознайомлення з наказом №13/2-к від 02 лютого 2015 року, внесення змін до трудової книжки, здач обліково-звітної документації (ф-037-1/0, ф-03-1/00, картку ф043/о), замовлень нарядів та наявних в неї необоротних матеріальних активів (стоматологічного інструментарію та витратних матеріалів) тощо; зобов'язати ОСОБА_1 негайно надати до КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради оригінали вищезазначених листів непрацездатності; зобов'язати ОСОБА_1 негайно виконати вимоги п.2 та п.4 №13/2-к від 02 лютого 2015 року, для чого з'явитись до КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради для ознайомлення з наказом №13/2-к від 02 лютого 2015 року, внесення змін до трудової книжки, здач обліково-звітної документації та замовлень нарядів та наявних в неї необоротних матеріальних активів (стоматологічного інструментарію та витратних матеріалів), тощо та стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради судові витрати у розмірі 243,60 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не повідомляла КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради про своє захворювання, у зв'язку із чим у день звільнення ОСОБА_1, керівництво закладу не знало та не мало змоги знати, що на цей час ОСОБА_1 має лист непрацездатності. Про вищезазначені листи непрацездатності заклад дізнався лише 02 лютого 2015 року, отримавши ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області із копією позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Цього ж дня, 02 лютого 2015 року, керівництво видало наказ №13/2-к Про внесення змін до наказу №134-к від 01 грудня 2014 року , в якому було змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 08 грудня 2014 року. Після прийняття вищезазначеного наказу, керівництво закладу намагалося викликати ОСОБА_1 для перевірки оригіналів листів непрацездатності, ознайомлення з даним наказом та внесення відповідних змін до трудової книжки. Однак ОСОБА_1 відмовлялася від надання вищезазначених листів непрацездатності, ознайомлення із наказом та надання трудової книжки для внесення до неї відповідних змін. Також у зустрічному позові зазначено, що ОСОБА_1, після її звільнення, не здала обліково-звітню документацію (ф-037-1/0, ф-03-1/00, картку ф043/о), замовлень нарядів та наявних в неї необоротних матеріальних активів (стоматологічного інструментарію та витратних матеріалів).

В судовому засіданні позивач зі своїм представником первісний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити, вказавши, що такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством. Додатково також зазначили, що належних доказів систематичного невиконання ОСОБА_1 свої посадових обов'язків відповідачем суду не надано. Крім того, звільнення позивача відбулось без її участі на профспілковому комітеті, що є порушенням норм трудового законодавства.

Представник КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради у судовому засіданні первісний позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що накази КЗ ДМКСП №4 №105 від 15 вересня 2014 року, №11 від 10 жовтня 2014 року, №116 від 07 листопада 2014 року, №118 від 19 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є законними та відповідають вимогам КЗпП України. Разом із цим, позивачем та його представником не надано жодного доказу щодо спростування заперечень відповідача проти позову. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, суду пояснила, що з 2013 року по 2016 рік працювала у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді старшого інспектора відділу кадрів та секретарем головного лікаря. У ОСОБА_1 були проблеми із дисципліною, а саме остання не здавала документацію, несвоєчасно знаходилась на робочому місці. Працювала 2 - 3 години із 6. Знаходження ОСОБА_1 на робочому місці контролював завідувач ортопедичним відділенням ОСОБА_5 та вона. Всі порушення трудової дисципліни фіксувалися в актах. 01 грудня 2014 року ОСОБА_1 була звільнена після повного робочого дня. Трудову книжку повернули 02 грудня 2014 року. Згода профспілкової організації на звільнення була надана. Про наявність лікарняного ОСОБА_1 заклад не повідомляла. Після того як адміністрація закладу дізналася про наявність лікарняного листа, наказ про звільнення ОСОБА_1 був змінений. Повідомити позивача про зміну наказу намагалися, однак так і не змогли.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, суду пояснила, що працює у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді заступника головного лікаря по медичній частині. ОСОБА_1 працювала в медичному закладі на ставку. Відповідно до наказу №103 лікарі повинні здавати звітність до 20 числа кожного місяця завідуючому відділення та замовлення-наряди до бухгалтерії. ОСОБА_1 наряди не здавала, що фіксувалось відповідними актами. Протягом 2014 року ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Також зазначила, що ОСОБА_1 більше двох годин на роботі не перебувала. Знає, що пацієнти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скаржилися на ОСОБА_1 та просили змінити їм лікаря. 01 грудня 2014 року позивач не працювала. Також ОСОБА_1 не повідомляла, що перебувала на лікарняному. Про наявність лікарняного листа дізналася із позову про поновлення. Адміністрація закладу намагалась повідомити ОСОБА_1 про зміни у наказі про звільнення.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9, суду пояснила, що з 30 січня 2012 року працює у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді економіста ортопедичного відділення. ОСОБА_1 працює на ставку на відрядно-преміальній формі оплати праці, у зв'язку із чим її заробітна плата напряму залежить від зданих нарядів. Позивач систематично порушувала трудову дисципліну і не здавала наряди, зокрема у листопаді 2014 року жодного наряду ОСОБА_1 здано не було. Також свідок зазначила, що за розпорядженням головного лікаря вона брала участь у проведенні перевірок щодо відвідування ОСОБА_1 робочого місця, за наслідками яких складалися відповідні акти. Акт робився один раз на місяць.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, суду пояснила, що з 01 липня 2011 року працює у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді бухгалтера по нарахуванню заробітної плати. Зазначила, що форма оплати праці ортопедичного відділення знаходиться на спеціальному рахунку за преміально-відрядною формою оплати праці. Заробітна плата нараховується на підставі зданих нарядів. Під час нарахування заробітної плати вона керується Положенням про ортопедичне відділення, Наказом №308 Міністерства соціальної політики. ОСОБА_1 немає посадового окладу - є тарифний розряд. При обчисленні заробітної плати враховується щомісячний план та кількість зданих нарядів, які передає завідувач відділення. Правильність нарахування заробітної плати постійно перевіряється прокуратурою, КРУ, Пенсійним фондом України, під час яких порушень встановлено не було. Також зазначила, що брала участь у комісії, щодо відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1, який фіксував старший інспектор відділу кадрів. Табель робочого часу складає завідувач відділенням.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, суду пояснила, що працює у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді головної медичної сестри. ОСОБА_12 працювала у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді лікаря-стомотолога-ортопеда ортопедичного відділення, постійно порушуючи трудову дисципліну. На ОСОБА_1 постійно писали скарги, які потім розглядалися на ЛКК. Більше трьох годин позивач на роботі не перебувала. У 2014 році Даніленко повідомляла, що пацієнтка ОСОБА_8 скаржилась на хамську поведінку ОСОБА_1 Також пояснила, що по пацієнту Корсанову була комісія ЛКК щодо хамського відношення відносно останнього з боку ОСОБА_1, а також те, що остання вимагала від Корсанова додаткові кошти. Також зазначила, що вимоги наказу про звільнення ОСОБА_1 не виконала, не здавши матеріали та документацію.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, суду пояснив, що працює у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді завідувача ортопедичним відділенням. Він був керівником ОСОБА_1, яка постійно порушувала трудову дисципліну, а потім була звільнена. Остання несвоєчасно приходила та уходила з роботи, у зв'язку із чим, свідок постійно витребував від неї пояснення. ОСОБА_1 також не здавала звітність (форми, картки стоматологічного хворого, заказ-наряди). За 2014 рік ОСОБА_1 не здавала вищезазначену звітність. Також пояснив, що прийом фіксації пацієнтів в ортопедичному відділенні фіксується медсестрою у відповідному журналі де зазначається лікар. Якщо лікар відмовляється - здійснюється відмітка, потім засідає ЛКК та призначається іншій лікар. Свідку також відомо про те, що пацієнту Корсанову було погано зроблено протезування та те, що ОСОБА_1 вимагала від нього гроші. Факт неналежного зубопротезування був зафіксований протоколом. На ЛКК було вирішено замінити ОСОБА_1 на іншого лікаря. Картку хворого позивач не віддала, у зв'язку із чим було зроблено дублікат. Пацієнтка ОСОБА_8 була направлена ОСОБА_1, однак остання почала її ображати, внаслідок чого у пацієнтки піднявся тиск. Пояснення з цього приводу ОСОБА_1 відмовилась надавати. З наказом про звільнення ОСОБА_13 було ознайомлено, однак те, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, остання адміністрації закладу не повідомляла. Також йому відомо, що позивач не виконала вимоги наказу про звільнення, в частині здачі звітності.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що з 1990 року по 2008 рік та з 2011 по березень 2017 року працювала у КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді зубного техніка. За характером роботи працювала з ОСОБА_1 та іншими лікарями. Спілкувалася з ОСОБА_1 кожного дня. Облік реєстрації приходу та уходу з роботи не вівся. Прихід і відхід ОСОБА_1 ніхто не здійснював. Кабінету ОСОБА_1, із кабінету секретаря, не видно. З обліком відпрацьованого часу відповідно до графіку не ознайомлювались. Щодо конфлікту із пацієнткою ОСОБА_8 свідку нічого невідомо. По скарзі пацієнта Корсанова зазначила, що її з цього приводу викликав завідувач та зазначив, що робота буде перероблятися. Неякісні коронки пацієнту ОСОБА_7 були зроблені зубним техніком. Комітет профспілки вважає нелегітимним, оскільки останній не захищає трудовий колектив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року працювала у Комунальному підприємстві Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради на посаді лікаря-стомотолога-ортопеда ортопедичного відділення.

Наказом від 01 грудня 2014 року Про звільнення з займаної посади лікаря-стоматолога-ортопеда ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності, шляхом звільнення з займаної посади 01 грудня 2014 року за п.3 статті 40 КЗпП України.

Згідно вищезазначеного наказу, 20 листопада 2014 року у порушення наказу головного лікаря закладу ОСОБА_15 №103 від 18 серпня 2014 року Про упорядкування здачі нарядів у ортопедичному відділенні , лікар-стоматолог-ортопед ортопедичного відділення ОСОБА_1 не надала завідувачу ортопедичним відділенням ОСОБА_5 звітно-облікову документацію та замовлення-наряди за жовтень 2014 року. 21 листопада 2014 року на загальних зборах ОСОБА_1 відмовилася надати будь-які пояснення щодо ненадання вищевказаної документації, повідомила, що надасть їх у грудні 2014 року. Фактично ОСОБА_1 вдруге відмовилась виконати наказ головного лікаря ОСОБА_15 №103 від 18 серпня 2014 року. Крім того, порушення виконавчо-трудової дисципліни лікарем-стоматологом-ортопедом ОСОБА_1 триває систематично. Відмова ОСОБА_1 щодо надання пояснень з цього приводу, численні скарги пацієнтів, в тому числі, на відмову лікаря у наданні їм медичних послуг та не оформлення належної документації, а також раніше скоєні порушення виконавчо-трудової дисципліни та відмова надати пояснення щодо надання вищевказаної документації, свідчать про систематичний характер її правопорушень.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випаду систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується а наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за п.3 статті 40 КЗпП України передували наступні накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності: №105 від 15 вересня 2014 року; наказ №111 від 10 жовтня 2014 року; №116 від 07 листопада 2014 року; №118 від 19 листопада 2014 року.

Так, 15 вересня 2014 року наказом №105 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за скоєння 04 вересня 2014 року прогулу без поважних причин, попереджено позивача про наслідки повторного здійснення прогулу без поважних причини. Підставами для прийняття вищезазначеного наказу є акт про відсутність на робочому місці лікаря-ортопеда ортопедичного відділення ОСОБА_1 від 03 вересня 2014 року та акт про відмову від надання пояснень щодо здійснення прогулу без поважних причин 03 вересня 2014 року лікарем-стоматологом-ортопедом ОСОБА_1 від 04 вересня 2014 року. 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 була ознайомлена з вищезазначеним наказом, шляхом зачитування його тексту у кабінеті головного лікаря ОСОБА_15, однак позивач відмовилась від підписання про ознайомлення з наказом, що підтверджується актом.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, ОСОБА_1 звернулась до суду, у тому числі з вимогами про оскарження наказу №105 від 15 вересня 2014 року, лише 30 грудня 2014 року, тобто із порушенням тримісячного строку, у зв'язку із чим вищезазначений наказ не може бути визнаний незаконним.

Наказом №111 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання наказу головного лікаря №103 від 18 серпня 2014 року Про упорядкування здачі нарядів у ортопедичному відділенні . 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 ознайомлена з вищезазначеним наказом шляхом зачитування його тексту у кабінеті головного лікаря. Підставами для прийняття вищезазначеного наказу є наказ №103 від 18 серпня 2014 року, акт від 18 серпня 2014 року про відмову лікаря-стоматолога-ортопеда ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом №103 від 18 серпня 2014 року Про упорядкування здачі нарядів у ортопедичному відділенні , акт від 30 вересня 2014 року, доповідні записки ОСОБА_5 №251/1 від 23 вересня 2014 року та №286/1 від 30 вересня 2014 року, протоколи засідання ортопедичного відділення від 17 вересня 2014 року та 26 вересня 2014 року. Від підписання про ознайомлення із наказом №11 ОСОБА_1 також відмовилася, що підтверджується відповідним актом.

Суд не приймає твердження позивача зі її представником щодо відсутності підпису ОСОБА_1 в наказі №103, оскільки відповідно до акту від 18 серпня 2014 року ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення із вищезазначеним наказом. Також суд зазначає, що відсутність форми для упорядкування здачі нарядів у ортопедичному відділі не є підставою для невиконання вищезазначеного наказу, оскільки така подача нарядів здійснюється у довільній формі.

Наказом №116 від 07 листопада 2014 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі заяви пацієнта ОСОБА_7 від 02 жовтня 2014 року за порушення трудової дисципліни, що виразилося у неналежному виканні трудових обов'язків, передбачених п. а , абз. 2 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п. 1.3, п.2.1-2.3, 2.15, 2.21, 2.26, 2.31 Посадової інструкції лікаря-стоматолога-ортопеда та рішення засідання ЛКК від 10 жовтня 2014 року. 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 була ознайомлена із вищезазначеним наказом, шляхом зачитування його тексту на робочому місці позивача. Підставами для прийняття наказу є заява пацієнта ОСОБА_7 від 02 жовтня 2014 року (вх. №295 від 08 жовтня 2014 року), протокол позачергового засідання ЛКК №10/1 від 10 жовтня 2014 року, наказ №112 від 13 жовтня 2014 року, акт від 10 жовтня 2014 року та акт від 13 жовтня 2014 року. Від підписання про ознайомлення із наказом №116 ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується відповідним актом.

Твердження позивача зі своїм представником про той факт, що ОСОБА_1 в цей час перебувала на лікарняному є безпідставними, оскільки остання лікарняний лист серії АГЕ №483986 терміном з 07 по 14 листопада 2014 року до адміністрації КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради не здавала, у цей період часу кожного дня з'являлась на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за листопад 2014 року. Крім того факт неналежного викання трудових обов'язків ОСОБА_1 підтверджується рішенням засідання ЛКК від 10 жовтня 2014 року.

19 листопада 2014 року наказом №118 від 19 листопада 2014 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі заяви пацієнтки ОСОБА_8 від 04 листопада 2014 року за порушення трудової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні ОСОБА_1 трудових обов'язків, передбачених п. а , абз. 2 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п. 1.3, 2.1-2.4, 2.15, 2.21, 2.26, 2.31, 2.36 Посадової інструкції лікаря-стоматолога-ортопеда. 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 була ознайомлена з вищезазначеним наказом, шляхом зачитування його тексту в кабінеті головного лікаря. Від підписання про ознайомлення із наказом №118 ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується відповідним актом.

Твердження позивача зі своїм представником про той факт, що пацієнтка ОСОБА_8 не була направлена до ОСОБА_1 спростовується заявою самої пацієнтки ОСОБА_8, в якій остання зазначила, що саме лікар-стоматолог-ортопед ОСОБА_1 04 листопада 2014 року кричала на неї та у грубій формі відмовилась від надання медичних послуг. Крім того, направлення пацієнтки ОСОБА_8 до лікаря ОСОБА_1 підтверджується також журналом прийому пацієнтів ортопедичного відділення (а.с.44 т.3).

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.

Аналогічний обов'язок закріплений у п. а , абз. 2 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради , відповідно до якого працівники поліклініки зобов'язані працювати чесно і сумлінно, додержуватись дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва поліклініки, а також функції, які визначені посадовими інструкціями.

Крім того, пунктом 1.3 Посадової інструкції лікаря-стоматолога-ортопеда (далі - інструкція) визначено, що у своїй діяльності лікар-стоматолог-ортопед керується, у тому числі наказами та розпорядженнями головного лікаря,дійсною посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.2.1-2.3 інструкції завданнями та обов'язками лікаря-стоматолога-ортопеда є надавання кваліфікованої ортопедичної стоматологічної допомоги дорослому населенню; проводити амбулаторний прийом за графіком, затвердженим головним лікарем; забезпечувати кваліфіковане і своєчасне обстеження, лікування і протезування хворих дорослого населення.

Пунктом 2.15 інструкції передбачено, що лікар-стоматолог-ортопед повинен забезпечувати належний рівень обслуговування хворих і дотримуватись правил виконавчої виробничо-трудової дисципліни.

Згідно п. 2.21 інструкції лікар-стоматолог-ортопед повинен також проводити роботу з декретованою групою населення. Допомагати роботі комісії по безкоштовному зубопротезуванню, вчасно та в повному обсязі подавати на розгляд комісії необхідну документацію.

Пунктом 2.26 інструкції визначено, що лікар-стоматолог-ортопед повинен вчасно, грамотно і достовірно заповнювати затверджену обліково-звітню, медично-статистичну документацію та надавати її завідуючому відділенням не пізніше встановленого строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності №105 від 15 вересня 2014 року, №111 від 10 жовтня 2014 року №116 від 07 листопада 2014 року №118 від 19 листопада 2014 року є обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до протоколу №8 засідання ПК ППО КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради від 28 листопада 2014 року було надано згоду на звільнення лікаря-стомотолога-ортопеда ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України) . Згідно вищезазначеного протоколу ОСОБА_1 була на засіданні профспілкового комітету та надавала відповідні пояснення, у зв'язку із чим суд критично ставиться до пояснень позивача про те, що вона не була присутня на цьому засіданні.

Щодо посилання ОСОБА_1 та її представника на той факт, що позивача було звільнено у період перебування її на лікарняному, в якому ОСОБА_1 перебувала з 28 листопада по 05 грудня 2014 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Листом непрацездатності від 28 листопада 2014 року серії АГЕ №483911 підтверджується той факт, що з 28 листопада по 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Разом із цим, про наявність вищезазначеного лікарняного листа ОСОБА_1 адміністрацію КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради не сповістила, 28 листопада 2014 року ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, що підтверджується табелями робочого часу та 28 листопада 2014 року була присутня на засіданні профспілкової організації, де розглядалось питання щодо надання згоди на її звільнення.

01 грудня 2014 року ОСОБА_1 також відпрацювала робочий день та 02 грудня 2014 року ознайомилась із наказом про своє звільнення, отримала його копію та трудову книжку.

Про наявність вищезазначеного лікарняного листа КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради дізнався 02 лютого 2015 року, отримавши на свою адресу позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі, в додатках до якої була копія лікарняного листа серії АГЕ №483911.

В цей же день, 02 лютого 2015 року, головним лікарем КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради був виданий наказ №13/2-к Про внесення змін до наказу №134-к від 01 грудня 2014 року Про звільнення з займаної посади лікаря-стомотолога-ортопеда ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України) .

Відповідно до вищезазначеного наказу була змінена дата звільнення ОСОБА_1 , а саме дата звільнення з 01 грудня 2014 року змінена на 08 грудня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ №13/2-к Про внесення змін до наказу №134-к від 01 грудня 2014 року є законним, оскільки він направлений на не порушення КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради ст.40 КЗпП України, яка мала місце у зв'язку із неповідомленням ОСОБА_1 заклад про перебування останньої на лікарняному під час звільнення.

Твердження представника позивача про те, що такий вид захисту як визнання наказу дійсним не передбачений чинним законодавством, у зв'язку із чим відповідачу повинно бути відмовлено у задоволенні зустрічного позову, є хибним, оскільки у своїй правовій позиції по справі №6-20цс11 Верховний Суд України зазначив, що відмова суду у задоволенні позову з тих підстав, що обраний особою спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади відповідно до норм трудового законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від позовних вимог про її поновлення на роботі, у зв'язку із чим, враховуючи те, що у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відмовлено, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради про визнання законним наказу КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради №13/2-к від 02 лютого 2015 року підлягають задоволенню, оскільки, як вже зазначалось вище, він прийнятий з урахуванням ст.40 КЗпП України.

Разом із цим, позовні вимоги КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради оригіналів листів непрацездатності серії АГЕ №483986 від 07 листопада 204 року за період з 07 листопада 2014 року по 14 листопада 2014 року та серії АГЕ №483911 від 28 листопада 2014 року за період з 28 листопада 2014 року по 05 грудня 2014 року; визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо не з'явлення для ознайомлення з наказом №13/2-к від 02 лютого 2015 року, внесення змін до трудової книжки, здач обліково-звітної документації (ф-037-1/0, ф-03-1/00, картку ф043/о), замовлень нарядів та наявних в неї необоротних матеріальних активів (стоматологічного інструментарію та витратних матеріалів) тощо; зобов'язання ОСОБА_1 негайно надати до КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради оригінали вищезазначених листів непрацездатності; зобов'язання ОСОБА_1 негайно виконати вимоги п.2 та п.4 №13/2-к від 02 лютого 2015 року, для чого з'явитись до КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради для ознайомлення з наказом №13/2-к від 02 лютого 2015 року, внесення змін до трудової книжки, здач обліково-звітної документації та замовлень нарядів та наявних в неї необоротних матеріальних активів (стоматологічного інструментарію та витратних матеріалів) тощо, задоволенню не підлягають, оскільки зустрічний позов КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради в цій частині належним чином не обґрунтований.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, в той час як зустрічний позов КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради підлягає частковому задоволенню в частинні визнання наказу №13/2-к від 02 лютого 2015 року законним.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави, у зв'язку із чим судовий збір за подання позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі слід віднести на рахунок держави.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з цим, у зв'язку із тим, що за подання зустрічного позову про визнання законним наказу та зобов'язання вчинити певні дії у сфері трудових відносин КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради було сплачено мінімальний розмір судового збору у розмірі 243,60 грн., останній підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь КЗ ДМКСП №4 Дніпропетровської обласної ради .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,60,61,209,213-215,218 ЦПК України, ст.139, ст.40 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування маральної шкоди - відмовити.

Зустрічну позовну заяву Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про визнання законним наказу та зобов'язання вчинити певні дії у сфері трудових відносин - задовольнити частково.

Визнати законним наказ Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради №13/2-к від 02 лютого 2015 року Про внесення змін до наказу №134-к від 01 грудня 2014 року Про звільнення з займаної посади лікаря-стомотолога-ортопеда ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України) .

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4 Дніпропетровської обласної ради (ЄРДПОУ 05494538) 243 (двісті сорок три) гривні. 60 коп.

Повний текст рішення виготовлений 21 серпня 2017 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Волошин Є.В.