Рішення

від 01.08.2017 по справі 445/1805/15-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1805/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В. М.

при секретарі Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золочеві цивільну справу за позовом Гаврилов а ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Клен про стягнення матеріальної шкоди та упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою (з врахуванням уточнень) до селянського (фермерського) господарства Клен про стягнення із відповідача 736 625,39 грн., з яких: 160 305,00 грн. - матеріальна шкода; 576320,39 грн. - упущена вигода. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 грудня 2012 року, пошкоджено його автомобіль марки МАNF-2000S343V , держномер ВА 5829 ХХ. Згідно вироку суду по даній справі винним у даній пригоді визнано ОСОБА_3, який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із СФГ Клен .

Вважає, що шкода завдана йому джерелом підвищеної небезпеки повинна бути відшкодована у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України. Розмір такої шкоди встановлено на підставі проведення оцінки пошкодженого автомобіля МАNF-2000S343V , держномер ВА 5829 ХХ, і зазначено у Звіті про таку оцінку від 16.01.2013 року.

Крім цього, позивач вважає, що має право на відшкодування йому упущеної вигоди, що відбулося внаслідок пошкодження автомобіля. Сума упущеної вигоди становить 576 320,39 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 по довіреності не з явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову просив задоволити. Відповідач СГ Клен , в судове засідання не з явися, хоча належним чиом був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розляду справи. В письмовому запереченні пояснила, що проти задоволення позовних вимог, де зазначила, що на момент події ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля з причепом відповідача була застрахована в ПрАТ Добробут на суму 100 000, 00 грн. Тому, завдані збитки повинні бути відшкодованими саме цією страховою компанією, а не відповідачем. Відповідач повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки лише у тому випадку, якщо вартість збитків перевищує суму відшкодування.

Крім цього, розміри майнової шкоди та упущеної вигоди не можуть бути взяті за основу для прийняття рішення судом, оскільки порушено порядок їх визначення. Позивачем також не подано доказів, які підтверджують факт упущеної вигоди.

Враховуючи вказані обставини, просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.224 ЦПК України проведено заочний розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 06 грудня 2012 року, сталася внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Положеннями статей 1166 та 1167 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із матеріалів справи, водієм автомобіля, який порушивши правила дорожнього руху, спричинив дорожньо-транспортну пригоду був ОСОБА_3. Своєю чергою, власником джерела підвищеної небезпеки, а саме: автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа бортового марки SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2, є СФГ Клен .

Згідно із п.5 вищезазначеної постанови пленуму ВСУ при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається із виписки із наказу №29 по СФГ Клен від 01.12.2005 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу водієм з 01 грудня 2005 року з окладом 332,00 гривні.

Ч. 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, наявність вини ОСОБА_3, яка встановлена вироком Золочівського районного суду Львівської області від 30 січня 2014 року у справі №445/391/13-к не впливає на обов'язок відшкодування шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Отже, з огляду на викладене, матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню позивачу на момент звернення до суду з даним позовом, має дорівнювати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Що стосується розміру завданої позивачу шкоди, то слід зазначити наступне. Відповідно до Звіту №13/13 про оцінку автомобіля MANF 2000, реєстраційний номер НОМЕР_3, складеного 16.01.2013 року, вартість оцінюваного майна становить 160 305, 61 коп. Вартість зазначеного автомобіля визначена у порядку, передбаченому Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , тому відповідний розмір не ставиться під сумнів судом.

Відповідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Згідно ч.4 ст. 623 ЦК Українипри визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не пред'явлено жодних доказів, які б підтверджували вжиття певних заходів щодо одержання певних доходів.

Судом також не приймається до уваги експертний розрахунок упущеної вигоди, оскільки такий базується на припущеннях щодо величини доходу, який позивач отримав би за вказаний період від володіння матеріальним активом (вантажні перевезення, здача в оренду автомобіля тощо), однак до суду не пред'явлено жодних доводів тому, що позивач мав реальний намір здійснювати таку діяльність (наприклад, укладені договори з контрагентами, документ, що підтверджує факт зайняття діяльністю з доставки товарів чи здачі в оренду автомобіля і т.п.).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ФСГ Клен упущеної вигоди не доведеними, а тому не можуть бути задоволеними.

Н а підставі ст.ст. 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства Клен про стягнення 736 625,39 гривень, з яких: 160 305,00 гривень - матеріальна шкода; 576320,39 гривень - упущена вигода задоволити частково.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства Клен (місце реєстрації:80310, Львівська область Жовківський район село Річки вулиця бічна ОСОБА_6, 2, ЄДРПОУ 22356177) матеріальну шкоду у розмірі 60 305, 61 (шістдесят тисяч триста п'ять гривень шістдесят одна копійка) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Золочівським районним судом Львівської області за письмовою заявою віповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення Золочівського районного суду Львівської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя : ОСОБА_7