Рішення

від 16.08.2017 по справі 910/12463/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2017 Справа №910/12463/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД"

про відшкодування вартості втраченого вантажу

Представники:

від позивача: Ткач В.Д. за довіреністю № 02 від 01.07.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 23 465,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12463/17. Розгляд справи призначено на 16.08.2017.

14.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 16.08.2017 підтримав в повному обсязі; надав для огляду оригінали документів та заявив клопотання про долучення документів.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 16.08.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

29.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАП Україна" (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (надалі виконавець) було укладено договір на транспортно-експедиційні послуги (надалі - договір).

Пунктом 1 договору сторони погодили, що предметом договору є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами під час планування, організації та здійснення перевезень міжнародного сполучення, надання експедиційних послуг (ТЕП-транспортно-експедиційні послуги), а також під час розрахунків за виконанні перевезення згідно з заявками замовника, підтверджених оформленими міжнародними товаротранспортними накладними (CMR, коносаментів, тощо), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.1.3. договору виконавець несе повну відповідальність за збитки, завдані замовнику в наслідок неналежного виконання договору, а саме: повної або часткової втрати, пошкодження вантажу, погіршення його якості та втрати товарного виду, у відповідності до положень Конвенції про договори міжнародного перевезення вантажу, згідно з актами прийому-передачі, підписаних сторонами, у відповідності до вартості вантажів, вказаної в інвойсах.

Згідно пункту 10.1. договору, договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015. За письмовою згодою сторін договір може бути розірваний достроково. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявила про свій намір розірвати договір, договір вважається пролонгованим автоматично на кожен наступний рік на тих самих умовах.

29.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" укладено додаткову угоду № 1 до договору.

11.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів № 100 200.

Відповідно до п. 1.1. договору, договір регулює відносини сторін, що виникають в процесі надання послуг по перевезенню вантажів, які полягають у здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав. Даний договір також регулює умови та порядок розрахунків між сторонами за належно надані, відповідно до умов договору, послуги.

Згідно з п. 2.1. договору перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

Перевізник зобов'язаний нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу у відповідності з умовами договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та неповоротних за даних умов обставин. Перевізник зобов'язаний відшкодувати експедитору втрату вантажу або його ушкодження в повному обсязі, що сталась з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також сплатити штрафні санкції із-за неналежного виконання перевізником своїх обов'язків та за будь-яку затримку доставки (п.п. 3.2.4.-3.2.5. договору).

Відповідно до п. 4.14. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до його передачі вантажоодержувачу.

Сума договору зазначається в замовленні (заявці) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 8.1. договору, договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін. Кожна зі сторін може розірвати договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення всіх зобов'язань перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень.

Автомобільне перевезення виконувалось за маршрутом Рагбі (Великобританія) - Київ (Україна), автомобілем Мерседес Бенц, д.н. НОМЕР_1 по CMR № 007165, за пломбою відправника № 3051113.

Під час прийняття вантажу на складі вантажоотримувача було виявлено заміну пломби перевізника на пломбу № S69746162 та недостачу вантажу (9 пошкоджених коробів - нестача становила 32 одиниці товару, нестача в 6 відсутніх коробах становила 174 одиниці товару, а всього 206 одиниць товару, про що було складено акт № 170117 від 17.01.2017 за підписом водія відповідача ОСОБА_3 та зроблена відмітка в CMR № 007165, вартість нестачі вантажу відповідно до претензії № 7 від 17.01.2017 становить 37 792,18 грн.

Отриману претензію позивач задовольнив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 238 від 31.01.2017 на суму 37 792,18 грн.

23.01.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1-ю про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 37 792,18 грн.

Вказана претензія задоволена відповідачем частково, а саме на суму 14 327,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.03.2017 № 915.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 23 465,03 грн. (37 792,18 грн. - 14 327,15 грн.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню вартості втраченого вантажу у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 23 465,03 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу у сумі 23 465,03 грн. документально доведені та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 11, код ЄДРПОУ 24091562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. М. Грінченко, 2/1, код ЄДРПОУ 33835710) 23 465,03 грн. вартості втраченого вантажу та 1 600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.