Рішення

від 08.08.2017 по справі 910/8773/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017Справа №910/8773/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія доТовариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс простягнення 146852 грн. 09 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Жмарьова О.М. - представник за довіреністю № 1 від 24.06.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс про стягнення 184730 грн. 49 коп., з яких 147907 грн. 00 коп. основного боргу, 19646 грн. 78 коп. пені, 6144 грн. 94 коп. штрафу, 2144 грн. 32 коп. 3% річних та 8887 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016, не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем у період з 15.11.2016 по 23.05.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 147907 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19646 грн. 78 коп., штраф у розмірі 6144 грн. 94 коп. 3% річних у розмірі 2144 грн. 32 коп. та інфляційні втрати у розмірі 8887 грн. 45 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 порушено провадження у справі № 910/8773/17, розгляд справи призначено на 23.06.2017.

21.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 100000 грн. 00 коп.

23.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 20648 грн. 94 коп. пені, 6144 грн. 94 коп. штрафу, 2345 грн. 34 коп. 3% річних та 11389 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

Вказана заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.07.2017.

У судовому засіданні 07.07.2017 відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких визнав суму основного боргу у розмірі 100000 грн. 00 коп., однак, заперечив щодо задоволення позову в іншій частині вимог. Зокрема, відповідач заперечив щодо одночасного стягнення з нього пені та штрафу, які нараховані за неналежне виконання одного й того самого зобов'язання - прострочення з оплати товару.

Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.07.2017.

20.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 22565 грн. 92 коп. пені, 4539 грн. 41 коп. штрафу, 2669 грн. 81 коп. 3% річних та 13171 грн. 85 коп. інфляційних втрат.

Вказана заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.08.2017.

08.08.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 28890 грн. 58 коп. пені, 2575 грн. 58 коп. штрафу, 2685 грн. 33 коп. 3% річних та 12700 грн. 60 коп. інфляційних втрат, що разом становить 146852 грн. 09 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 08.08.2017 подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона є заявою про збільшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат та одночасно заявою про зменшення позовних вимог в частині штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат та про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, суд дійшов висновку, що заява підписана уповноваженим на це представником (директором Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія ), в матеріалах справи наявні докази направлення вказаної заяви відповідачу, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 146852 грн. 09 коп., з яких 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 28890 грн. 58 коп. пені, 2575 грн. 58 коп. штрафу, 2685 грн. 33 коп. 3% річних та 12700 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103043096323.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 08.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інком Транс (покупець) укладено Договір № 16-11/16-2Ц купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну заправку паливо-мастильними матеріалами автотранспорту покупця за відомостями відпуску нафтопродуктів, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати надані паливо-мастильні матеріали.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 асортимент, кількість (обсяг), ціна визначаються у товарно-транспортних накладних, якими супроводжується поставка та відомостях на відпуск нафтопродуктів.

Згідно з п. 1.3 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 відпуск товару здійснюється зі складу постачальника, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру 3А та вул. Віскозна 2, або в іншому місці, визначеному покупцем.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 7.2 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору, та закінчується 16.11.2017.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, шляхом підписання накладних (п.п. 1.2, 2.3 договору).

Судом встановлено, що за період з 15.11.2016 по 24.03.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 678494 грн. 40 коп ., а саме: 15.11.2016 позивач поставив відповідачу товар на суму 11375 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000191 від 15.11.2016 на суму 11375 грн. 00 коп., 17.11.2016 - товар на суму 9625 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000202 від 17.11.22016 на суму 9625 грн. 00 коп., 18.11.2016 - товар на суму 17850 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000210 від 18.11.2016 на суму 17850 грн. 00 коп., 21.11.2016 - товар на суму 22225 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000220 від 21.11.2016 на суму 22225 грн. 00 коп., 22.11.2016 - товар на суму 7350 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000227 від 22.11.2016 на суму 7350 грн. 00 коп., 23.11.2016 - товар на суму 18375 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000230 від 23.11.2016 на суму 18375 грн. 00 коп., 25.11.2016 - товар на суму 7875 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000241 від 25.11.2016 на суму 7875 грн. 00 коп., 25.11.2016 - товар на суму 17500 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000246 від 25.11.2016 на суму 17500 грн. 00 коп., 28.11.2016 - товар на суму 23765 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000249 від 28.11.2016 на суму 23765 грн. 00 коп., 29.11.2016 - товар на суму 3500 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000261 від 29.11.2016 на суму 3500 грн. 00 коп., 29.11.2016 - товар на суму 9100 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000260 від 29.11.2016 на суму 9100 грн. 00 коп., 30.11.2016 - товар на суму 7875 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000265 від 30.11.2016 на суму 7875 грн. 00 коп., 02.12.2016 - товар на суму 8750 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000297 від 02.12.2016 на суму 8750 грн. 00 коп., 02.12.2016 - товар на суму 13300 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000291 від 02.12.2016 на суму 13300 грн. 00 коп., 05.12.2016 - товар на суму 19950 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000300 від 05.12.2016 на суму 19950 грн. 00 коп., 06.12.2016 - товар на суму 9800 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000305 від 06.12.2016 на суму 9800 грн. 00 коп., 07.12.2016 - товар на суму 18725 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000312 від 07.12.2016 на суму 18725 грн. 00 коп., 08.12.2016 - товар на суму 24500 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000316 від 08.12.2016 на суму 24500 грн. 00 коп, 12.12.2016 - товар на суму 29050 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000327 від 12.12.2016 на суму 29050 грн. 00 коп., 14.12.2016 - товар на суму 11700 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000333 від 14.12.2016 на суму 11700 грн. 00 коп., 15.12.2016 - товар на суму 10800 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000340 від 15.12.2016 на суму 10800 грн. 00 коп., 19.12.2016 - товар на суму 16200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000352 від 19.12.2016 на суму 16200 грн. 00 коп., 20.12.2016 - товар на суму 14400 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000358 від 20.12.2016 на суму 14400 грн. 00 коп., 21.12.2016 - товар на суму 16200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000367 від 21.12.2016 на суму 16200 грн. 00 коп., 22.12.2016 - товар на суму 10920 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000375 від 22.12.2016 на суму 10920 грн. 00 коп., 23.12.2016 - товар на суму 21217 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000385 від 23.12.2016 на суму 23217 грн. 50 коп., 27.12.2016 - товар на суму 28161 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000393 від 27.12.2016 на суму 28161 грн. 00 коп., 30.12.2016 - товар на суму 18900 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000407 від 30.12.2016 на суму 18900 грн. 00 коп., 31.12.2016 - товар на суму 23908 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000412 від 31.12.2016 на суму 23908 грн. 50 коп., 01.02.2017 - товар на суму 10544 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН_0000113 від 01.02.2013 на суму 10544 грн. 40 коп., 03.02.2017 - товар на суму 8080 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000123 від 03.02.2017 на суму 8080 грн. 00 коп., 06.02.2017 - товар на суму 10100 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000133 від 06.02.2017 на суму 10100 грн. 00 коп.,08.02.2017 - товар на суму 9225 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000147 від 08.02.2017 на суму 9225 грн. 00 коп., 09.02.2017 - товар на суму 2050 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000154 від 09.02.2017 на суму 2050 грн. 00 коп.,13.02.2017 - товар на суму 6150 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000163 від 13.02.2017 на суму 6150 грн. 00 коп.,15.02.2017 - товар на суму 10967 грн. 50 коп. що підтверджується видатковою накладною № РН-0000182 від 15.02.2017 на суму 10967 грн. 50 коп., 17.02.2017 - товар на суму 9225 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000194 від 17.02.2017 на суму 9225 грн. 00 коп., 20.02.2017 - товар на суму 8200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН00000201 від 20.02.2017 на суму 8200 грн. 00 коп., 22.02.2017 - товар на суму 18655 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000215 від 22.02.2017 на суму 18655 грн. 00 коп., 24.02.2017 - товар на суму 10250 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000232 від 24.02.2017 на суму 10250 грн. 00 коп., 27.02.2017 - товар на суму 615 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000247 від 27.02.2017 на суму 516 грн. 00 коп., 28.02.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 6150 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000260 від 28.02.2017 на суму 6150 грн., 01.03.2017 - товар на суму 5555 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000269 від 01.03.2017 на суму 5555 грн. 50 коп., 06.03.2017 - товар на суму 11890 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000296 від 06.03.2017 на суму 11890 грн. 00 коп., 09.03.2017 - товар на суму 21320 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000308 від 21320 грн. 00 коп., 13.03.2017 - товар на суму 21320 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000334 від 13.03.2017 на суму 21320 грн. 00 коп., 15.03.2017 - товар на суму 12300 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000348 від 15.03.2017 на суму 12300 грн. 00 коп., 17.03.2017 - товар на суму 4510 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000363 від 17.03.2017 на суму 4510 грн. 00 коп., 20.03.2017 - товар на суму 13530 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Рн-0000382 від 20.03.2017 на суму 13530 грн. 00 коп., 21.03.2017 - товар на суму 410 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000392 від 21.03.2017 на суму 410 грн. 00 коп., 22.03.2017 - товар на суму 11275 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000402 від 22.03.2017 на суму 11275 грн. 00 коп., 24.03.2017 - товар на суму 11275 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000421 від 24.03.2017 на суму 11275 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що всі вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія та Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс (копії вказаних видаткових накладних долучено позивачем до матеріалів справи).

При цьому, судом встановлено, що у всіх видаткових накладних міститься посилання на рахунки-фактури, які були виставлені позивачем для здійснення відповідачем оплат товару.

Копії відповідних рахунків-фактур долучено позивачем до матеріалів справи.

Суд зазначає що у спірних видаткових накладних та у рахунках-фактурах відсутнє посилання на Договір № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016.

Втім, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладення між сторонами іншого договору поставки, яким би регулювались відносини сторін щодо купівлі-продажу (поставки) мастильно-паливних матеріалів у спірному періоді, суд дійшов висновку, що поставка товару за вказаними видатковими накладними за загальний період з листопада 2016 року по березень 2017 року відбулась відповідно до Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016, що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 покупець оплачує продавцю 100% попередню оплату від вартості товару, вказаному в попередніх рахунках-фактурах. Остаточний розрахунок здійснюється згідно з рахунками-фактурами та/або видатковими накладними протягом 3-х банківських днів з моменту їх отримання.

Таким чином, враховуючи дати складення (тобто, дати отримання відповідачем) спірних видаткових накладних (дата складення видаткових накладних), суд дійшов висновку, що відповідач у будь-якому випадку повинен був у повному обсязі оплачувати товар, поставлений позивач, протягом 3-х банківських днів від дати поставки, вказаної у кожній видатковій накладній (дата складення видаткової накладної).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі оплати товар, поставлений позивачем за спірними видатковими накладними, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 578494 грн. 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи 21.06.2017 (призначення платежу - посилання на конкретні рахунки-фактури, виставлені позивачем).

За таких обставин, враховуючи загальну вартість товару, поставленого позивачем за період з 15.11.2016 по 24.03.2017, що становить 678494 грн. 40 коп., та загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів - 578494 грн. 40 коп., суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за Договором № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 становить 100000 грн. 00 коп.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 07.07.2017, відповідачем було визначено суму заборгованості за Договором № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 у розмірі 100000 грн. 00 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 100000 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за певний період - з 15.11.2016 по 24.03.2017 (відповідно до позовної заяви), з огляду на що зазначення позивачем у поданих до суду заявах про зменшення та збільшення позовних вимог конкретних видаткових накладних, за якими виникла заборгованість, та які , по суті, є доказами на підтвердження факту поставки, не є зміною предмету та підстав позову.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс у розмірі 100000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс суми основного боргу у розмірі 100000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 28890 грн. 58 коп . (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог в частині пені від 08.08.2017 та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат), а саме: 18 грн. 27 коп. пені за період з 29.11.2016 по 01.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000230 від 23.11.2016 на суму 18375 грн. 00 коп.; 18 грн. 03 коп. пені за період з 01.11.2016 по 04.11.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000241 від 25.11.2016 на суму 7875 грн. 00 коп.; 59 грн. 76 коп. пені за період з 01.11.2016 по 05.11.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000246 від 25.11.2016 на суму 17500 грн. 00 коп.; 93 грн. 48 коп. пені за період з 02.12.2016 по 08.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000249 від 28.11.2016 на суму 23765 грн. 00 коп.; 47 грн. 29 коп. пені за період з 03.12.2016 по 11.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000260 від 29.11.2016 на суму 9100 грн. 00 коп.; 24 грн. 16 коп. пені за період з 03.12.2016 по 11.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000261 від 29.11.2016 на суму 3500 грн. 00 коп.; 36 грн. 20 коп. пені за період з 06.12.2016 по 11.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000265 від 30.11.2016 на суму 7875 грн. 00 коп.; 62 грн. 04 коп. пені за період з 08.12.2016 по 14.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000291 від 02.12.2016 на суму 13300 грн. 00 коп.; 49 грн. 73 коп. пені за період з 08.12.2016 по 15.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000297 від 02.12.2016 на суму 8750 грн. 00 коп.; 164 грн. 21 коп. пені за період з 09.12.2016 по 19.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000300 від 05.12.2016 на суму 19950 грн. 00 коп.; 164 грн. 21 коп. пені за період з 10.12.2016 по 20.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000305 від 06.12.2016 на суму 9800 грн. 00 коп.; 218 грн. 23 коп. пені за період з 14.12.2016 по 25.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000316 від 08.12.2016 на суму 24500 грн. 00 коп.; 234 грн. 55 коп. пені за період з 16.12.2016 по 27.12.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000327 від 12.12.2016 на суму 29050 грн. 00 коп.; 130 грн. 26 коп. пені аз період з 20.12.2016 по 15.02.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000333 від 14.12.2016 на суму 11700 грн. 00 коп.; 865 грн. 61 коп. пені за період з 21.12.2016 по 09.05.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000340 від 15.12.2016; 1781 грн. 11 коп. пені за період з 23.12.2016 по 30.05.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000352 від 19.12.2016 на суму 16200 грн. 00 коп.; 1807 грн. 24 коп. пені за період з 24.12.2016 по 11.06.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000358 від 20.12.2016 на суму 14400 грн. 00 коп.; 1886 грн. 56 коп. пені за період з 27.12.2016 по 12.06.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000367 від 21.12.2016 на суму 16200 грн. 00 коп.; 1154 грн. 83 коп. пені за період з 28.12.2016 по 01.06.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000375 від 22.12.2016 на суму 10920 грн. 00 коп.; 3961 грн. 83 коп. пені за період з 29.12.2016 по 22.06.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000385 від 23.12.2016 на суму 21217 грн. 50 коп.; 3764 грн. 32 коп. пені за період з 31.12.2016 по 29.06.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000393 від 27.12.2016 на суму 28161 грн. 00 коп.; 2507 грн. 23 коп. пені за період з 04.01.2017 по 02.07.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000407 від 30.12.2016 на суму 18900 грн. 00 коп.; 6153 грн. 31 коп. пені за період з 05.01.2017 по 03.07.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000412 від 31.12.2017 на суму 23908 грн. 50 коп.; 14 грн. 18 коп. пені за період 17.02.2017 по 19.02.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000163 від 13.02.2017 на суму 6150 грн. 00 коп.; 18 грн. 85 коп. пені за період з 24.02.2017 по 26.02.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000201 від 20.02.2017 на суму 8200 грн. 00 коп.; 39 грн. 32 коп. пені за період з 02.03.2017 по 06.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000232 від 24.02.2017 на суму 10250 грн. 00 коп.; 1 грн. 89 коп. пені за період з 03.03.2017 по 06.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000247 від 27.02.2017 на суму 615 грн. 00 коп.; 14 грн. 15 коп. пені за період з 03.03.2017 по 06.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000260 від 28.02.2017 на суму 6150 грн. 00 коп.; 25 грн. 57 коп. пені за період з 07.03.2017 по 12.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000269 від 01.03.2017 на суму 5555 грн. 50 коп.; 27 грн. 36 коп. пені за період з 10.03.2017 по 12.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000296 від 06.03.2017 на суму 11890 грн. 00 коп.; 9 грн. 70 коп. пені за період з 15.03.2017 по 16.03.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Рн-0000308 від 09.03.2017 на суму 21320 грн. 00 коп.; 1475 грн. 14 коп. пені за період з 17.03.2017 по 04.08.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000334 від 13.03.2017 на суму 21320 грн. 00 коп.; 60 грн. 55 коп. пені за період з 28.03.2017 по 03.04.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000402 від 22.03.2017 на суму 11275 грн. 00 коп; 169 грн. 90 коп. пені за період з 30.03.2017 по 18.04.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000421 від 24.03.2017 на суму 11275 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 у разі прострочення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог в частині пені від 08.08.2017), суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс пені у розмірі 28890 грн. 58 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.07.2017 відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідач зазначив, що ним було частково сплачено суму основного боргу (у розмірі 49907 грн. 00 коп.) після звернення позивача з даним позовом до суду (у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу) та пояснив, що не ухиляється від виконання зобов'язань за Договором № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016, однак наразі, у зв'язку з відсутністю обігових коштів та складним фінансовим становищем не може сплатити всю суму заборгованості за Договором № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку та невідповідності розміру стягуваної пені (28890 грн. 58 коп.) розміру завданих збитків (якою в розумінні даної норми є сума основного боргу у розмірі 100000 грн. 00 коп.).

Так, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

Крім того, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, умови Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 щодо нарахування пені визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

Крім того, відповідач у заяві про зменшення розміру пені не вказує конкретної суми, до якої просить зменшити пеню.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2575 грн. 80 коп. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог в частині штрафу від 08.08.2017).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 16-11/16-2Ц від 16.11.2016 у випадку оплати неповної суми товару, що вказана в рахунку, штраф стягується у розмірі 1% від суми, недоплаченої за рахунком, у випадку прострочення оплати більше ніж на 10 днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (викладений у заяві про зменшення позовних вимог в частині штрафу від 08.08.2017), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс штрафу у розмірі 2575 грн. 80 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.07.2017 відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких відповідач заперечив щодо одночасного стягнення з нього пені та штрафу, які нараховані за неналежне виконання одного й того самого зобов'язання - прострочення з оплати товару.

Однак, суд вважає вказані заперечення відповідача необгрунтованими з огляду на таке.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2685 грн. 33 коп. за загальний період нарахування з 29.11.2016 по 04.08.2017 та інфляційні втрати у загальному розмірі 12700 грн. 60 коп. за загальний період нарахування з грудня 2016 року по травень 2017 року (щодо кожного простроченого платежу - вартості поставленого товару за кожною видатковою накладною, окремо та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат), відповідно до заяви про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат від 08.08.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, викладені у заяві про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат від 08.08.2017, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс 3% річних у розмірі 2685 грн. 33 коп. та інфляційних втрат у розмірі 12700 грн. 60 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2780 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.775628632.1 від 29.05.2017 (враховуючи ціну позову - 184730 грн. 49 коп.).

Як встановлено судом, під час розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про зменшення та збільшення позовних вимог.

Зокрема, 08.08.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 28890 грн. 58 коп. пені, 2575 грн. 58 коп. штрафу, 2685 грн. 33 коп. 3% річних та 12700 грн. 60 коп. інфляційних втрат, що разом становить 146852 грн. 09 коп.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, з огляду на що розгляд даної справи здійснювався з ціною позову - 146852 грн. 09 коп. (розмір судового збору за розгляд даної справи з ціною позову у сумі 146852 грн. 09 коп. становить 2202 грн. 78 коп.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги подане позивачем клопотання про повернення суми судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог (викладене у заяві про збільшення позовних вимог від 08.08.2017), суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 577 грн. 22 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інком Транс (02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 68; ідентифікаційний код: 40859269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, кімната 126; ідентифікаційний код: 39877667) суму основного боргу у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 28890 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 58 коп., штраф у розмірі 2575 (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 2685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 78 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко Енергія (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, кімната 126; ідентифікаційний код: 39877667) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 22 коп., сплачений за квитанцією № 0.0.775628632.1 від 29.05.2017.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.08.2017

Суддя І.М. Отрош