Ухвала

від 21.08.2017 по справі 922/2768/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"21" серпня 2017 р.Справа № 922/2768/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши матеріали

позовної заяви комунального підприємства Харківський міський ломбард , 61052, м. Харків, вул. Конєва, 7, код ЄДРПОУ 03062088;

до товариства з обмеженою відповідальністю ЮСТ-ГЛОБАЛ , 63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Залізнична, 115;

про визнання недісними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Харківський міський ломбард звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЮСТ-ГЛОБАЛ про визнання недійсними договорів, а саме: договору про надання юридичних послуг №27/07/15 від 27.07.2015; договору про надання юридичних послуг №6/15 від 01.10.2015; договору про надання юридичних послуг №9/16 від 16.11.2015; договору про надання юридичних послуг №3/16 від 12.04.2016; договору про надання юридичних послуг №5/16 від 10.05.2016; договору про надання юридичних послуг №9/16 від 29.07.2016.

Судом встановлено, що матеріали, надані позивачем до суду, є недостатніми для порушення провадження з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік передбачено, що для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум у розмірі 1600,00 гривень.

Згідно із п.2 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява, подана КП Харківський міський ломбард містить шість вимог немайнового характеру, а саме:

1.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №27/07/15 від 27.07.2015;

2.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №6/15 від 01.10.2015;

3.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №9/16 від 16.11.2015;

4.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №3/16 від 12.04.2016;

5.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №5/16 від 10.05.2016;

6.визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №9/16 від 29.07.2016.

В абз.2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір зазначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З викладеного вбачається, що за подання до суду вказаної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 9600,00 грн., а саме за шість вимог немайнового характеру.

Проте позивач додав до позовної заяви оригінал квитанції №57 від 19.06.2017 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області у сумі 1600,00 грн., тобто як за одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір у встановлених порядку і розмірі в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України.

Водночас, позивач до позовної заяви додав заяву про відстрочення сплати судового збору на певний строк, яку обґрунтував скрутним фінансовим становищем. В якості підстави для відстрочення від сплати судового збору заявник зазначає відсутність коштів для сплати судового збору у повному обсязі та надає на підтвердження своїх доводів звіти про фінансові результатати за І Півріччя 2017 року (квитанції №1, 2), баланси за І Півріччя 2017 року (квитанції №1, 2), звіти про сукупний дохід за І Півріччя 2017 року та про фінансовий стан на 30 червня 2017 року.

Розглянувши заяву позивача про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з наступного.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Частиною 2 ст.129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, із змісту наведеної норми вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Зазначені положення цього Закону дають право суду відстрочення сплати судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору, однак, із змісту обґрунтувань заявника щодо відстрочення сплати судового збору цього не вбачається.

Позивачем у порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів на підтвердження того, що необхідні кошти для сплати судового збору у встановленому розмірі можуть з'явитися протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, тобто в межах двомісячного строку розгляду спору, передбаченого статтею 69 ГПК України, що могло бути вагомою передумовою для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені позивачем обставини, не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв'язку із чим суд відмовляє КП Харківський міський ломбард у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та повертає позовну заяву відповідно до п.4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не вказано у позовній заяві ідентифікаційний код відповідача - суб'єкта господарської діяльності ТОВ Юст-Глобал , що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.54 ГПК України та не поставлено дату позовної заяви, що є обов'язковим реквізитом юридичного документа.

Керуючись ст.ст. 54 - 57, п.4 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву та додані до неї документи комунальному підприємству Харківський міський ломбард разом із оригіналом квитанції №57 від 19.06.2017 про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн., без розгляду.

Суддя ОСОБА_2