Постанова

від 14.08.2017 по справі 904/10522/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2017 року Справа № 904/10522/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Березкіної О.В., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_2, посвідчення №036676 від 11.12.2015 р.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3- представник, довіреність №7/10-2558 від 28.12.2016 р.,

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи 1: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи 2: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи 3: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи 4: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі № 904/10522/16

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м. Кривий Ріг

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис.", м. Київ

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м.Дніпро

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м.Дніпро

про витребування нежитлового приміщення №71А, що розташоване за адресою: вул.Моніторна,2 в м.Дніпро

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі № 904/10522/16 (суддя Петрова В.І.) позов заступника прокурора Дніпропетровської області, заявлений в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено, витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №71А, розташоване за адресою: м.Дніпро, вул.Моніторна,2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 846934123101);

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України;

- клопотання відповідача щодо застосування позовної давності залишено господарським судом без задоволення, оскільки підставою для звернення прокурора з позовом стали неправомірні дії ліквідатора комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (далі-КВЖРЕП) Ленінського району щодо включення вказаного майна до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №1122 від 11.07.2013р. згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012, укладеного між ліквідатором - арбітражним керуючим підприємства та ТОВ"Солярис";

- не погодившись з рішенням суду, ТОВ" Ренессанс-Клуб " подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, на неповний і необ"єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі 38/5005/5752/2012 не є преюдиційними і господарський суд мав дослідити всі обставини при розгляді даної справи, про те, що оскільки міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу КВЖРЕП Ленінського району відповідно до рішення міської ради №41/22 від 28.03.2012р. мало бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення, це свідчить про обізнаність міської ради у відчуженні майна для погашення вимог кредиторів, про те, що спірне майно було продано на відкритих прилюдних торгах під час провадження у справі про банкрутство шляхом укладення договору купівлі-продажу на виконання постанови господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012р. у справі №38/5005/5752/2012, розрахунок за придбане майно товариством проведений в повному обсязі, а тому воно не може бути витребувано від добросовісного набувача, про те, що недійсність договору купівлі-продажу від 11.07.2013р., яка визнана судом в рамках справи про банкрутство і на виконання якого було передано спірне майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка його передала не з її волі, про те, що при винесенні рішення про витребування майна від добросовісного набувача, суд першої інстанції не встановив особи, винної в недійсності правочину та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки початок цього строку необхідно відраховувати з 11.07.2013р., тобто з дати укладання правочину, про який міська рада була обізнана, а не з часу винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р., якою правочин визнано недійсним, а також про те, що суд неправильно вирішив питання щодо стягнення з відповідача судового збору, оскільки ТОВ «Ренессанс-Клуб» є добросовісним набувачем та не є особою, винною ані в недійсності правочину, ані особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, тому покладення судового збору на останнє є таким, що суперечить ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України;

- представник скаржника в судові засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.22);

- прокурор вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі №38/5005/5752/2012, на те, що рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного нерухомого майна не виносилося, тому воля власника майна відсутня, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, про те, що прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом пред'явлення віндикаційного позову, про необґрунтованість посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про встановлення особи, яка є винною в недійсності правочину та про стягнення на користь товариства понесених витрат на придбання спірного майна, оскільки скаржник не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, на те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/5752/2012;

- міська рада також заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду без змін;

- треті особи письмових пояснень по суті апеляційної скарги не надали, представники третіх осіб в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення прокурора та представника міської ради, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення №71А, що розташоване за адресою: м.Дніпро, вул.Моніторна,2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 84693412101) перебувало на балансі КВЖРЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради та зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991р.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №46 від 27.11.1991р. «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» , яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001 р., затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська.

Згідно з вказаними рішеннями відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.06.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №71А, що розташоване за адресою: вул. Моніторна,2 в м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 84693412101 ).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КВРЖЕП Ленінського району передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» .

Вказане обґрунтовувалося реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012р. відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВРЖЕП Ленінського району.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. КВРЖЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012р. у справі №38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким нежитлове приміщення №71А, що розташоване за адресою: вул.Моніторна,2, м.Дніпро, загальною площею 32,9кв.м з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу цього приміщення, оформлених протоколом №12 від 27.12.2012р.. Переможцем торгів визначено ТОВ "Солярис".

На підставі протоколу №12 проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного приміщення 11.07.2013р. КВЖРЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради та ТОВ "Солярис" укладено договір купівлі-продажу останнього.

В подальшому спірне майно було відчужено ТОВ"Солярис" на користь ТОВ "Регіонінвестгруп" за договором купівлі-продажу №5156 від 29.10.2013р..

Вказане нерухоме майно ТОВ"Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу №1743 від 27.07.2016р..

У свою чергу, ТОВ"Ренессанс-Клуб" передало спірне майно в іпотеку ТОВ"Агенство з питань нотаріату та банкрутства" на підставі договору іпотеки №2999 від 30.07.2016р..

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області та визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі. Визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу цього нерухомого майна, оформлених протоколом №12 від 27.12.2012р. та договір купівлі-продажу №1122 від 11.07.2013р., укладений ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ТОВ "Солярис", предметом якого є нежитлове приміщення №71А, розташоване за адресою: Моніторна, 2, м.Дніпро.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 в частині задоволення скарги прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017р. у даній справі вказані ухвала та постанова залишені без змін.

Згідно з ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.ст.321, 319, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписами ст.330 Кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.387 Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст.388 Кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно з ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України норма ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарський суд правильно встановив, що Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.318 Кодексу, з урахуванням положень ст.2 Кодексу, одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду.

Згідно з ч.7 ст.319 Кодексу діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На підставі ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст.136 Господарського кодексу України, п.30 ч.1 ст.26, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог заступника прокурора Дніпропетровської області обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не погоджується з посиланням скаржника на вибуття спірного майна з володіння міської ради за її волею, вважає їх такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення останньої на відчуження спірного майна, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Також необґрунтованими є твердження скаржника про те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не вирішені питання про встановлення особи, яка є винною в недійсності правочину та про стягнення з такої особи на користь товариства витрат, понесених ними на придбання витребуваного майна, оскільки вирішення даних питань не є предметом спору у справі.

У даному випадку, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до ст.661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Посилання скаржника на пропуск прокурором строку позовної давності колегією суддів визнані безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений статтею 16 цього Кодексу.

Ст.256 Кодексу встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.ч.3 та 4 ст.267 Кодексу встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2016р. господарським судом Дніпропетровської області у справі №38/5005/5752/2012 винесено ухвалу, якою визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району щодо включення до ліквідаційної маси підприємства - банкрута відповідного нерухомого майна. Також вказаною ухвалою визнано недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна.

Отже, саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна.

Тобто право на звернення з цим позовом до суду та початок перебігу строку позовної давності, у межах якого заступник прокурора та Дніпровська міська рада могли звернутись з позовом до суду, розпочався 30.08.2016р., а заступник прокурора звернувся з цим позовом до суду 21.11.2016р. (тобто в межах цього процесуального строку).

Таким чином, прокурором та Дніпровською міською радою не пропущено строк, встановлений приписами ст.ст.257, 258 Цивільного кодексу України, у межах якого можна звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо стягнення судового збору, оскільки ТОВ «Ренессанс-Клуб» є добросовісним набувачем та не є особою винною ні в недійсності правочину, ні особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, у зв"язку з чим покладення судового збору на товариство є таким, що суперечить ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів визнані необґрунтованими тому, що ч.4 цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на юридичну оцінку обставин матеріалів справи, здійснену господарським судом у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі № 904/10522/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В.Березкіна

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 21.08.2017р.