Постанова

від 14.01.2010 по справі 42965/09/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2010 р. № 2-а- 42965/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Перцової Т.С.

при секретарі - Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Закрите акціонерне товариство Шевченківський комбінат хлібопродуктів (далі -ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , позивач) -звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням змін та доповнень, які були прийняті судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062310/0 від 30.04.2009 р., № 0000062310/1 від 01.06.2009 р., № 0000062310/2 від 11.08.2009 р., № 0000062310/3 від 20.10.21009 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 456307,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 304205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152102,50 грн.; № 00000052310/2 від 11.08.2009 р., № 0000052310/3 від 20.10.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток (за штрафними (фінансовими) санкціями) в сумі 118025 грн.

Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Стверджує, що посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем пп.5.39 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі -Закону № 334/94-ВР), є безпідставним, оскільки витрати, пов`язані з поточним ремонтом приміщень складів підприємства і віднесені позивачем до валових витрат, повністю підтверджуються відповідними розрахунковими та платіжними документами, спрямовані на поліпшення основних фондів, і сума їх вартості не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Зазначає, що податкові накладні, видані на адресу позивача ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , у яких відображено зміст господарських операцій з надання послуг по ремонту приміщень ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , відповідають усім вимогам, встановленим Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закону про ПДВ), тому позивач включив суму ПДВ по цим податковим накладним до податкового кредиту на цілком законних підставах.

Крім того, з посиланням на п.5.1 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, листи ДПА України зазначає, що ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість попередньо оплаченої сільгосппродукції, яка придбавалась для подальшого використання у господарській діяльності позивача, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаних товарів, оскільки факт неотримання оплаченого за господарськими договорами товару, невиконання контрагентом позивача зобов`язань з продажу товару не виключає зазначену операцію із власної господарської діяльності позивача. З огляду на це, вважає неправомірним твердження ДПІ про обов`язок позивача подати уточнюючу декларацію в разі повернення коштів від контрагентів за спірними договорами купівлі-продажу та виключити податковий кредит по податку на додану вартість у тому періоді, в якому було перераховано кошти контрагентам, оскільки умовою подання уточнюючої декларації є самостійне виявлення платником податків помилки у раніше поданій податковій декларації. Зазначає, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум, на які було зменшено податковий кредит в наступному податковому періоді у зв'язку з розірванням договору між позивачем та його контрагентом ТОВ Кернел-Трейд , не було помилкою, а виконувалось на підставі вказаних норм законодавства.

Представник позивача також зазначає, що у пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, на підставі положень якого позивачем було віднесено до складу валових витрат суми, сплачені ТОВ Фортуна Фьючер 2007 в рахунок вартості послуг, пов`язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, відсутні посилання на необхідність наявності будь-яких ліцензій як обов`язкової умови для віднесення відповідних сум до валових витрат. Вказує, що послуги з поточного ремонту цементних, бетонних та асфальтних підлог і покриттів території розташування будівель (складів) приміщень не входять до переліку видів господарської діяльності у сфері будівництва, що підлягають ліцензуванню. З посиланням на ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України стверджує, що наявність кошторису послуг з ремонту у випадку позивача не є обов`язковою, оскільки вартість робіт визначена у договорі підряду. Звертає увагу суду на необґрунтованість посилання відповідача про порушення позивачем п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки акт здачі приймання виконаних робіт містить усі обов`язкові реквізити, у тому числі місце його складання, обсяг та кількість виконаних робіт, найменування об`єктів, на яких виконувались послуги, обумовлені договором підряду.

Відповідач у своїх письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та зазначили, що суми грошових коштів, сплачені ЗАТ "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" в рахунок товарів, які мали бути поставлені на адресу позивача ТОВ Кернел-Трейд , не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки не встановлено придбання цих товарів для подальшого їх використання у господарській діяльності; вважають, що грошові кошти були перераховані позивачем контрагентам без реального настання правових наслідків, правочин між позивачем та ТОВ Кернел-Трейд не передбачав передачі права власності на товари, що придбавались. Крім того, коригування позивачем податкового кредиту за результатами вказаних операцій, на думку відповідача, повинно було здійснюватись не шляхом його зменшення в наступних податкових періодах, а поданням уточнюючої декларації та виключенням відповідних сум із податкового кредиту у тому періоді, коли було перераховано грошові кошти контрагенту та заявлено податковий кредит.

Також, посилаючись на п.2 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1396, зазначають, що як контрагент позивача -ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , так і позивач, для надання послуг з поточного ремонту приміщень складів ЗАТ "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" повинні мати ліцензію на проведення будівельної діяльності, в той час як умовами договору між ними наявності такої ліцензії не передбачено, а перевіркою встановлено її відсутність у позивача. Крім того стверджують, що акт здачі-прийому виконаних робіт, який був складений позивачем при отриманні послуг від ТОВ Фортуна Фьючер 2007 не відповідає вимогам, встановленим пунктом 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для первинних документів (не вказано місце складання акту, обсяг виконаної роботи та назви і кількість об`єктів (складів, у яких виконувалися ремонтні роботи). З огляду на викладене, вважають, що витрати по оплаті вказаних послуг не підтверджені первинними документами, тому у відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №№ 334/94-ВР не підлягають включенню до складу валових витрат; просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 27.02.2009 р. по 10.04.2009 р. на підставі направлень № 169 від 27.02.2009 р., № 212 від 31.03.2009 р. фахівцями Куп`янської ОДПІ у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., про що складено акт № 544/23-31581728 від 17.04.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 260625 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року - 225000 грн., за ІІ квартал 2008 року - 17209 грн., за ІІІ квартал 2008 року - 18416 грн.; п.5.1, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на суму 250833 грн., в т.ч. за ІV квартал 2008 року на 250833 грн.; п.4.5 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 31.12.20087 р. на загальну суму 304205 грн., у т.ч. за травень 2008 року на 50071 грн., за липень 2008 р. - 7791 грн., за серпень 2008 р. в сумі 246343 грн.; п.4.5 ст.4, пп.7.4.1 , п.п.7.4.4, пп.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ, в результаті чого у перевіреному періоді збільшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту станом на 31.12.2008 р. на суму 195705 грн. (р.26 Декларації) та збільшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2008 року на 58333 грн.; пп.4.2.11 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV Про податок з доходів фізичних осіб із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за листопад 2008 р. в сумі 41,08 грн.

На підставі висновків акту перевірки були винесені, зокрема, спірні податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0000062310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 456307,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 304205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152102,50 грн.; від 30.04.2009 р. № 0000052310/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 378650,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 260625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118025,0 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Куп`янської ОДПІ. За результатами розгляду первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення -без змін, та винесені податкові повідомлення-рішення від 01.06.2009 р. № 0000062310/1 та 0000052310/1 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток на таку ж суму, що й з дріб`ю 0.

Як вбачається з рішення № 3248/10/25-103 від 31.06.2009 р. про результати розгляду повторної скарги позивача ОСОБА_4 податкової інспекцією у Харківській області, 30 липня 2009 року рішенням № 3171/10/25-011 податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 30.04.2009 р. було скасовано в частині визначення основного платежу у розмірі 260625,00 грн., в іншій частині щодо визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 118025,00 грн. зазначене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

Таким чином, ДПА у Харківській області залишила без змін податкові повідомлення -рішення від 30 квітня 2009 року № 0000052310/0 та № 0000062310/0 (від 1 червня 2009 року № 0000052310/1 (з урахуванням змін) та № 0000062310/1) та рішення Куп'янської ОДПІ від 1 червня 2008 року № 2233/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги (з урахуванням змін), а повторну скаргу директора ЗАТ Шевченківський КХП ОСОБА_5 -без задоволення.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного оскарження позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток було скасоване в частині основного платежу у розмірі 260625,00 грн. Внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0000052310/0 та від 1 червня 2009 року № 0000052310/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 260625,00 грн. в силу п.»б» пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами вважаються відкликаними.

За наслідками розгляду повторних скарг ДПА у Харківській області та ДПА України, були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. № 0000062310/2, від 20.10.2009 р. № 0000062310/3 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0 та 1 та від 11.08.2009 р. № 0000052310/2, від 20.10.2009 р. № 0000052310/3 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 118025,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 118025,0 грн.

Як вбачається з акту перевірки, письмових заперечень та пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідачем висновок про порушення завищення ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів п.5.1, аб3.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР про заниження податку на прибуток на загальну суму 260625 грн. зроблено внаслідок твердження про нікчемність правочинів з поставки сільськогосподарської продукції (олії соняшникової нерафінованої, ячменю, насіння соняшникового), укладених позивачем з ТОВ Кернел-Трейд , ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ , ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 та ТОВ Харківагро-2000 , оскільки позивачем кошти на адресу контрагентів були перераховані без мети настання правових наслідків, а метою укладення правочинів було формування податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, заниження об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, несплати податків.

Судом встановлено, що 12.11.2007 р. між ТОВ Кернел-Трейд (Продавець) та ЗАТ Шевченківський КХП (Покупець) було укладено договір № 21-М, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець -прийняти та оплатити Товар -олію нерафіновану українського походження в кількості 400 тон по ціні (з урахуванням ПДВ 20%) 6050 грн. за 1 тону загальною вартістю 2420000,00 грн. Розрахунок за відвантажений товар здійснювався шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця; Покупець має право на здійснення попередньої оплати товару.

Господарську операцію з поставки олії було відображено у податковій накладній № 242 від 13.03.2008 р. на суму 1080000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 180000,00 грн.

У відповідності до умов зазначеного договору ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів перерахувало на адресу ТОВ Кернел-Трейд передплату за обумовлений договором товар (олію соняшникову нерафіновану) згідно платіжного доручення № 137 від 13.03.2008 р. - 108000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 180000 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки, договір між позивачем та ТОВ Кернел-Трейд було розірвано на підставі ст.ст.651, 653, 654 Цивільного кодексу України у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором контрагентом позивача ТОВ Кернел-Трейд , яким на адресу позивача згідно розрахунків до податкової накладної № 242 від 1.03.2008 р. було повернуто грошові кошти, сплачені як передплата за товар. Так, згідно розрахунку № 252 від 10.06.2008 р. податковий кредит покупця (ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів ) зменшено на 36999,5 грн.; згідно розрахунку № 22 від 11.7.2008 р. податковий кредит покупця зменшено на 133000 грн.; згідно розрахунку № 23 від 14.07.2008 р. -податковий кредит зменшено на 10600,5 грн.

Актом перевірки зафіксовано та підтверджено доданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача, що 10.06.2007 р. на рахунок ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів повернуто 218397,00 грн., в т.ч. ПДВ - 36399,5 грн.; 11.07.2008 р. повернуто 798000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133000 грн.; 14.07.2008 р. повернуто 63603,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10600,50 грн.

На підставі зазначених розрахунків позивачем було зменшено у ІІ кварталі 2008 року суму валових витрат на суму 900000 грн. та зменшено податковий кредит з податку на додану вартість: у червні 2008 року -на 36399,50 грн., у липні 2008 року -на 133000 грн. та 10600,50 грн. відповідно.

20.08.2008 р. між ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Покупець) та ТОВ Кернел-Трейд (Постачальник) було укладено договір № 88-СХ поставки ячменя 3-го класу українського походження урожаю 2008 року кількістю 1500 тон по ціні 1175,00 грн. за тону, в т.ч. ПДВ - 195,83 грн., загальною вартістю 1762500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 293750,00 грн. Згідно умов договору Покупець оплачує товар на умовах передплати шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.

ТОВ Кернел-Трейд було виписано на адресу позивача податкову накладну № 529 від 27.08.2008 р. на суму 1560000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 260000,00 грн.

На виконання зобов`язань за вказаним договором позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ Кернел-Трейд було перераховано грошові кошти на загальну суму 1560000 грн., в т.ч. ПДВ - 260000 грн. згідно платіжних доручень : № 558 від 27.08.2008 р. - 450000 грн., в т.ч. ПДВ - 75000 грн., № 562 від 27.08.2008 р. - 840000 грн., в т.ч. ПДВ - 140000,00 грн. та № 561 від 27.08.2008 р. - 270000 грн., в т.ч. ПДВ- 45000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором контрагентом позивача -ТОВ Кернел-Трейд - на рахунок позивача було повернуто грошові кошти: 09.09.2008 р. в сумі 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.; 10.09.2008 р. - 1360000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 226666,67 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, та позивачем було відповідно зменшено валові витрати у ІІІ кварталі 2008 року на 1300000 грн., а також податковий кредит: згідно розрахунку № 221 від 09.09.2008 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.08.2008 р. № 529 -на суму 33333,33 грн.; згідно розрахунку № 222 від 10.09.2008 р. -на 226666,67 грн.

15.09.2008 р. між ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ (Продавець) та ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Покупець) було укладено договір № 123-СХ поставки насіння соняшника кількістю 643 тони по ціні 1400,00 грн. за тону, в т.ч. ПДВ - 233,33 грн., загальною вартістю 900200,00 грн., в т.ч. ПДВ- 150033,33 грн. Згідно умов договору щодо порядку розрахунку Покупець в термін до 01 жовтня 2008 року здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ було виписано на адресу позивача податкову накладну № РПОД-00904 від 25.09.2008 р. на суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150000,00 грн.

На виконання зобов`язань за вказаним договором позивачем на розрахунковий рахунок ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ згідно платіжного доручення №654 від 25.09.2008 р. було перераховано грошові кошти на загальну суму 900000 грн., в т.ч. ПДВ - 150000 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором контрагентом позивача - ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ - на рахунок позивача було повернуто грошові кошти: 01.10.2008 р. - 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100000,00 грн., 03.10.2008 р. в сумі 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, та позивачем було відповідно зменшено валові витрати у ІV кварталі 2008 року на 750000 грн., а також податковий кредит у жовтні 2008 р. згідно розрахунку № РПД-00013 від 01.10.2008 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.09.2008 р. № РПОД-00904 -на суму 100000,00 грн. згідно розрахунку № РПОД-00014 від 03.10.2008 р. -на 50000,00 грн.

15.09.2008 р. між ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 (Продавець) та ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Покупець) було укладено договір № 110-СХ поставки насіння соняшника кількістю 215 тон по ціні 1400,00 грн. за тону, в т.ч. ПДВ - 233,33 грн., загальною вартістю 301000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150033,33 грн. Згідно умов договору щодо порядку розрахунку Покупець в термін до 15 жовтня 2008 року здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 було виписано на адресу позивача податкову накладну № ППОД-00919 від 03.10.2008 р. на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача від 03.10.2008 р., на виконання зобов`язань за вказаним договором позивачем на розрахунковий рахунок ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 було перераховано грошові кошти на загальну суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ - 50000 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором контрагентом позивача -ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 - 22.12.2008 р. на рахунок позивача було повернуто грошові кошти в сумі 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, та позивачем було відповідно зменшено валові витрати у ІV кварталі 2008 року на 300000 грн., а також податковий кредит у грудні 2008 р. згідно розрахунку № ППД2-00056 від 22.12.2008 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03.10.2008 р. № ППОД-00919 -на суму 50000,00 грн.

07.07.2008 р. між ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Покупець) та ТОВ Харківагро-2000 (код ЄДРПОУ 35522315) (Продавець) було укладено договір № 017 купівлі-продажу ячменю фуражного загальною вартістю 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн. Згідно умов договору щодо порядку розрахунку Покупець здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

ТОВ Харківагро-2000 (код ЄДРПОУ 35522315) було виписано на адресу позивача податкову накладну № 1 від 24.07.2008 р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн.

На виконання зобов`язань за вказаним договором позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ ХАРКІВ АГРО 2000 (код ЄДРПОУ 35522315) було перераховано грошові кошти на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.

Згідно додаткової угоди від 30.07.2008 р. до вказаного договору Продавець зобов`язаний був провести поставку товару до 31.12.2008 р. та в разі неможливості поставки товару Продавцем Покупець не заперечував про переведення зобов`язання на третю особу з подальшим погашенням заборгованості Продавця в сумі, що не перевищує загальну вартість договору.

За договором поруки від 20.10.2008 р. ТОВ ХАРКІВАГРО-2000 (код ЄДРПОУ 30762886) (Поручитель) зобов`язувався відповідати перед ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Кредитор) за виконання ТОВ ХАРКІВ АГРО 2000 (Боржник) його зобов`язань за договором купівлі-продажу № 017 від 07.07.2008 р., строк виконання зобов`язань за основним договором - 15.12.2008 р.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором як боржником, так і поручителем, ТОВ Харківагро-2000 (код ЄДРПОУ 30762886) - 22.12.2008 р. на рахунок позивача було повернуто грошові кошти в сумі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, та позивачем було відповідно зменшено валові витрати у ІV кварталі 2008 року на 41666,67 грн., а також податковий кредит у грудні 2008 р. згідно Розрахунку 1 від 22.12.2008 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24 липня 2008 р. № 1 -на суму 8333,33 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на положення п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР та пп.7.4.1. п.7.4 т.7 Закону про ПДВ, зазначаючи, що суми, сплачені ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів на виконання зобов'язань за договорами поставки сільгосппродукції, укладеними з ТОВ Кернел-Трейд , ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ , ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 та ТОВ Харківагро-2000 , не підлягають включенню до податкового кредиту та валових витрат, оскільки були сплачені не у зв`язку з придбанням товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків. Крім того, стверджує, що вказані правочини є нікчемними, оскільки укладені з метою формування податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, спрямовані на заниження об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення вказаних посадових осіб, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок перевіряючих про нікчемність спірних правочинів як таких, що порушують публічний порядок, оскільки укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, зроблено за відсутності вищенаведених належних та допустимих доказів.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачем вказані правочини укладались з метою уникнення оподаткування.

Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину -відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання останніх недійсними.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні» за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат, проте заборони щодо включення до складу валових витрат видатків з попередньої оплати вартості придбаних товарів законодавцем не встановлено. При цьому пунктом 5.10 зазначеного Закону заборонено встановлювати додаткові обмеження стосовно віднесення видатків до складу валових витрат, крім зазначених у Законі.

Суд не приймає в якості належного обґрунтування заперечень доводи відповідача про те, що витрати у зв`язку з виконанням зобов`язань за спірними правочинами не були ним понесені у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, оскільки відповідачем у акті перевірки не наведено жодних доказів на підтвердження відсутності у позивача мети отримання прибутку від використання у господарській діяльності товарів, що придбавались за вказаними правочинами. Договори поставки сільськогосподарської продукції було розірвані не з вини позивача, а у зв`язку з невиконанням зобов`язань за ними його контрагентами.

Слід зазначити, що Закон № 334/94-ВР не ставить право віднесення видатків на оплату сільськогосподарської продукції до валових витрат в залежність від отримання доходу від подальших операцій з цією продукцією, а факт отримання продукції (товару) є лише однією з подій, визначених законом в якості підстави для включення видатків на придбання цих товарів до валових витрат.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, суд робить висновок, що ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів мало право на включення до валових витрат грошових коштів, сплачених в рахунок передплати за сільськогосподарську продукцію за спірними правочинами, саме з настанням другої події, передбаченої пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР -по даті списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача.

Щодо твердження відповідача про неправомірність віднесення до податкового кредиту сум, сплачених згідно спірних правочинів з ТОВ Кернел-Трейд , ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ , ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 та ТОВ Харківагро-2000 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.7.1 пп.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Судом встановлено, що на дату виникнення спірних правовідносин з ТОВ Кернел-Трейд , ЗАТ Приколотнянський ОЕЗ , ЗАТ Полтавський ОСОБА_6 та ТОВ Харківагро-2000 позивач та вказані контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ, на підтвердження чого представником позивача надано до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію вказаних контрагентів як платників ПДВ.

Слід зауважити, що як випливає зі змісту пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ єдиною підставою для незарахування затрат до податкового кредиту є відсутність податкової накладної (не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначає, що податкові накладні № 242 від 13.03.2008 р., № 529 від 27.08.2008 р.№ РПОД-00904 від 25.09.2008 р., № ППОД-00919 від 03.10.2008 р.№ 1 від 24.07.2008 р. оформлені належним чином і містять усі вищевказані реквізити.

Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що товари за спірними правочинами придбавались для їх подальшого використання у господарській діяльності, суд робить висновок, що позивачем правомірно, у відповідності до наведених норм Закону про ПДВ було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за спірними правочинами, з настанням першої з подій, передбачених пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, а саме по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату цих товарів.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що коригування податкового кредиту та валових витрат у перевіреному періоді при поверненні коштів за спірними правочинами на рахунок ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів повинно було відбуватися шляхом подання до податкового органу уточнюючих декларацій з ПДВ та податку на прибуток, при чому у тому ж податковому періоді, в якому було задекларовано податковий кредит та валові витрати, з наступних підстав.

Абзацем 2 п.5.1 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 21281-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі -Закон № 2181) передбачено право платника податку надати до податкового органу уточнюючий розрахунок у випадку, якщо у майбутніх податкових періодах він самостійно виявляє помилки у раніше поданій податковій декларації.

Відповідно до роз`яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 стосовно визначення терміну "Арифметична помилка" або "описка" під терміном Арифметична помилка слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об`єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов`язань з податку, збору, обов`язкового платежу (додавання аби вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосування одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін..).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з того чи іншого податку, збору (обов`язкового платежу).

Суд вважає, що коригування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат не є усуненням арифметичної або методологічної помилки у розумінні п.5.1 ст.5 Закону 2181 та вказаного роз'яснення, оскільки зроблене не внаслідок невірного обчислення об`єкта оподаткування та заповнення декларації, неправильного застосування або незастосування ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з того чи іншого податку.

Слід відмітити, що порядок проведення позивачем розрахунків при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, податкового кредиту та валових витрат було простежено фахівцями ДПІ при проведенні перевірки, зауваження з цього приводу в акті перевірки відсутні, то ж у даному випадку про допущення позивачем помилок у раніше поданих податкових деклараціях не йдеться.

Крім того, суд зазначає, що надання уточнюючої декларації у випадку, передбаченому п.5.1 ст.5 Закону № 2181, є правом, а не обов`язком платника податку, тому приходить до висновку, що, зменшуючи податковий кредит та валові витрати у наступних податкових періодах, по даті повернення коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , позивач діяв правомірно.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що коригування податкового кредиту та валових витрат ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів фактично не призвело до несплати до бюджету сум податків на додану вартість та на прибуток підприємств.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що суми, сплачені позивачем у зв`язку з виконанням зобов`язань за спірними правочинами, були правомірно віднесені до складу податкового кредит та валових витрат, з дотриманням вимог пп. п.п.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для визначення позивачеві податкового зобов`язання в цій частині податкового повідомлення-рішення, і, відповідно, для нарахування штрафних санкцій, у податкового органу відсутні.

Судом встановлено, що висновок про безпідставність віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна Фьючер 2007 , зроблений відповідачем на підставі твердження про нікчемність правочину між цими підприємствами як такого, що суперечить моральним засадам суспільства, який носить фіктивний характер та укладений з контрагентом-посередником, що не виконував своїх податкових зобов`язань. Таке твердження відповідача, в свою чергу, базується на даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України , згідно з якими підприємство по коду ЄДРПОУ 35502330 з назвою ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , м. Одеса, у базі відсутнє. З вказаним кодом на обліку знаходиться ТОВ Грандіс , юридична адреса: м. Вишневе, вул. Святошинська, 27.

Крім того, в акті перевірки йде посилання на відсутність у позивача на момент проведення перевірки була відсутня ліцензія підрядника ТОВ Фортуна Фьючер 2007 на виконання будівельних робіт, а також кошторис, згідно якого визначається вартість виконаних будівельних робіт.

Також відповідач в акті перевірки вказує на невідповідність акту здачі-приймання виконаних робіт згідно з договором підряду вимогам, встановленим для первинних документів п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: в акті відсутні місце складання, обсяг виконаної роботи та назви і кількість об`єктів (складів), у яких виконувались ремонтні роботи.

Підсумовуючи викладене, ДПІ вважає що суми, сплачені позивачем за результатами виконання договору підряду з ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки сплачені за результатами виконання нікчемного правочину.

Суд не може погодитись із такими висновками відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2008 року між ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів (Замовник) та ТОВ Фортуна Фьючер 2007 (Генпідрядник) було укладено договір підряду № 11/05/РР. За умовами цього договору Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує виконання робіт з ремонту цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів розташування будівель (складів) Замовника. Строк виконання робіт -з 19 травня 2008 року по 30 червня 2008 року, договірна вартість робіт- 301000,00 грн. Склад та перелік робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені у Додатку № 1 до договору, якість робіт повинна відповідати державним будівельним нормам. Генпідрядник має право залучати до виконання робіт робочої сили, а також субпідрядників, які повинні мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, ресурси (матеріальні, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт, досвід виконання аналогічних робіт. Залучення субпідрядників здійснюється Генпідрядником без погодження із Замовником. Приймання -передача робіт здійснюються за актом (актами) приймання-передачі.

До договору підряду № 11/05/РР від 14.05.21008 р. у Додатку № 1 наведений склад та перелік робіт, що доручаються до виконання генпідряднику: закладання вибоїн у цементних, бетонних і асфальтних підлогах; ліквідація просадок і вибоїн шляхом ямного ремонту, а також розсипів висівок дрібного щебеню і закладання швів і тріщин цементно-бетонних покриттів; укладання по цементно-бетонному покритті вирівнювального шару із асфальтобетону; улаштування асфальтобетонного покриття на підлогах (проїздах) з цементно-бетонним покриттям; підсилення цементно-бетонного покриття.

Судом встановлено, що ТОВ Фортуна Фьючер 2007 було виписано на адресу позивача податкову накладну № 300608 від 30.06.2008 р. на суму 301000,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ Фортуна Фьючер 2007 згідно платіжних доручень № 319 від 09.06.2008 р. - 82603,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13767,17 грн., № 325 від 10.06.2008 р. - 218397,00 грн., в т.ч. ПДВ - 36399,50 грн.

Виконання обумовлених договором підрядних робіт підтверджується актом від 30.06.2008 р. здачі-приймання виконаних підрядних робіт по ремонту цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях (складах) ЗАТ Шевченківський КХП за адресою: смт. Шевченково, вул. Кірова, 1.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є акт від 30.06.2008 р., який містить всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема відображає зміст господарської операції, а саме: назву підприємства, від імені якого складено документ (скорочені назви Замовника та Генпідрядника за договором); зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (в акті досить докладно перелічені види виконуваних робіт); посади та особисті підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; має відбиток печатки ТОВ Фортуна Фьючер 2007 та ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів . Вказаний акт підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

Беручи до уваги викладене, суд вважає помилковим твердження відповідача про невідповідність акту здачі-прийому підрядних робіт вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що, стверджуючи про необхідність наявності кошторису для визначення вартості ремонтних робіт, які замовлялись ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , відповідач у акті перевірки не посилається на жодну норму закону; в акті лише наведено визначення кошторису згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі- Постанова № 668).

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7-401, поточний ремонт -це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту.

Суд зауважує, що згідно п. 98 Постанови № 668 оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Відповідно до п.99 Постанови № 668, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Таким чином, суд робить висновок, що наявність саме кошторису як окремого документу не є обо`язковою умовою для достовірного визначення вартості виконаних будівельних робіт, а сторони договору мають право обумовити їх обсяг і вартість у самому договорі, та визначити в акті здачі-прийому виконаних робіт.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на п.2 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1396, суд зазначає, що, згідно п.1 зазначеного Порядку, цей Порядок, що розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність" та "Про основи містобудування", встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на території України (далі - будівельна діяльність).

Проте, суд зазначає, що роботи, які проводились контрагентом позивача -ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , не пов`язані зі створенням об`єктів архітектури, а лише направлені на підтримання у належному стані уже створених об`єктів (основних фондів), тому у відповідача не було підстав для посилання на вказану Постанову Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Положеннями Порядку № 668 Замовнику не надано право та не покладено обов`язок перевіряти наявність у Підрядника ліцензії на виконання будівельних робіт.

До того ж суд відмічає, що твердження відповідача про відсутність такої ліцензії у підрядника позивача не підкріплені письмовими доказами, а є лише тільки припущеннями, оскільки базуються на тому, що при проведенні перевірки позивач не мав такої ліцензії.

З огляду на викладене, посилання відповідача в акті перевірки в якості правового обґрунтування своєї позиції на відсутність у позивача на момент проведення перевірки ліцензії контрагента на будівельну діяльність суд вважає юридично неспроможним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Щодо висновку відповідача про нікчемність правочину між ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів та ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , суд зазначає, що виконання господарських операцій за вказаним правочином належним чином відображено у податковій накладній та підтверджено первинними документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача -підприємство ТОВ Фортуна Фьючер 2007 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 15.10.2007 року № 271459 зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради за місцем юридичної особи: Одеська область, м. Одеса, вул. Преображенська, є платником податку на додану вартість (свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 100077909) та, відповідно до ст.9 Закону про ПДВ, мало право на видання спірної податкової накладної.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої до матеріалів справи судом з'ясовано, що 18.05.08.2008 р. ТОВ Фортуна Фьючер 2007 змінило адресу на Луганську область: м. Луганськ, вул. Дніпропетровська, 53А; 18.12.2008 р. відбулася зміна назви підприємства на ТОВ Грандіс і адреси на 08132, Україна, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 27.

Як зафіксовано в акті перевірки, ТОВ Фортуна Фьючер 2007 не могло виконувати господарські зобов'язання по укладеній з позивачем угоді внаслідок відсутності у нього відповідних адміністративного-господарських можливостей, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у вказаного контрагента позивача наміру на настання реальних правових наслідків, тому угода між ним та ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів носить фіктивний характер. Дії позивача по укладенню цієї угоди за твердженням ДПІ були направлені на отримання податкової вигоди шляхом укладення фіктивної угоди з підприємством, яке не виконувало своїх податкових зобов`язань, тому вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства і є нікчемним відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечать інтересам держави. І, як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Щодо посилання відповідача на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України (надалі -ЦК України) суд зазначає наступне.

Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними наведеної вище, за відсутністю належних та допустимих доказів наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання, спірних правочинів, якими можуть бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірних правочинів прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі. Доказом таких дій з боку ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів на думку відповідача є те, що позивач по нікчемним угодам отримав податкові накладні та включив визначені в них суми до складу податкового кредиту та валових витрат, чим допустив завищення податкового кредиту та валових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такий висновок зроблено відповідачем за відсутності вищенаведених належних та допустимих доказів.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину -відсутні.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України Про систему оподаткування за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів . Відповідачем не заперечується, що на момент укладення спірного правочину контрагент позивача -ТОВ Фортуна Фьючер 2007 - був зареєстрований як платник податку на додану вартість

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні» за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість .

Визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит регламетовано положеннями п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість» .

Слід зауважити, що як випливає зі змісту пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ єдиною підставою для незарахування затрат до податкового кредиту є відсутність податкової накладної (не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

Крім того, з дослідженої в судовому засіданні податкової накладної № 300608 від 30.06.2008 р., виданої на адресу позивача ТОВ Фортуна Фьючер 2007 судом встановлено, що вона містить усі реквізити, які передбачені пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168; зауважень щодо порядку оформлення податкової накладної перевіряючими в акті перевірки не зафіксовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені у складі вартості послуг, наданих йому ТОВ Фортуна Фьючер 2007 .

Суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що сума, сплачена згідно із договором № 11/05/РР від 14.05.2008 р. ТОВ Фортуна Фьючер 2007 , не перевищує встановленого пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР обмеження, а також те, що витрати на поточний ремонт цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів території розташування будівель (складів) ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів відносяться до витрат, пов`язаних з поліпшенням основних фондів, тому вважає, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР було зменшено суму валового доходу на 250833 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень -рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 152102,50 за основним платежем, внаслідок чого, податкові повідомлення - рішення Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000062310/1 від 30.04.2009 р., № 0000062310/1 від 01.06.2009р., № 0000062310/2 від 11.08.2009 р., № 0000062310/3 від 20.10.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів по податку на додану вартість на загальну суму 456307,50 грн., у т.ч. основний платіж - 304205,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 152102,50 грн., є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд зазначає, що умови нарахування платнику податків штрафних санкцій встановлені статтею 17 Закону № 2181.

Виходячи зі змісту положеньп.1.5 ст.1 Закону 2181 штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Аналізуючи положення п. 1.2 ст. 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , відповідно до яких податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, суд приходить до висновку, що невід'ємною ознакою, яка має вирішальне значення для визнання суми коштів податковим зобов'язанням є наявність обов'язку по сплаті таких коштів до бюджетів або державних цільових фондів.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, штрафні санкції позивачеві були нараховані на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону, відповідно до якого платник податків зобов`язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов`язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу), у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов`язання платника податків.

Судом також було взято до уваги, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача було самостійно скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009р. № 0000052310/0, від 01.06.2009р. № 0000052310/1 в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 260625,00 грн. При цьому, штрафні (фінансові) санкції, які були донараховані позивачу на суму основного платежу (260625,00 грн.) у розмірі 118025,00 грн. були залишені відповідачем без змін та винесені податкові повідомлення-рішення від 11.08.2009р. № 0000052310/2 та від 20.10.2009р. № 0000052310/3. В цих рішеннях відповідач з посиланням на пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону 2181 визначив позивачу штрафні (фінансові) санкції в сумі 118025,00 грн., чим припустився порушення наведеної норми права, яка передбачає обов`язок сплатити штраф від суми недоплати (заниження податкового зобов`язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 30.04.2009р. № 0000062310/0, від 01.06.2009р. № 0000062310/1, від 11.08.2009р. № 0000062310/2 та від 20.10.2009р. № 0000062310/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 456307,50 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 11.08.2009р. № 0000052310/2 та від 20.10.2009р. № 0000052310/3 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 118025,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Шевченківський комбінат хлібопродуктів", код 31581728, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 19.01.2010 р.

Суддя Т.С. Перцова