Рішення

від 16.08.2017 по справі 307/1958/16-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1958/16-ц

Провадження № 2/307/117/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівської державної нотаріальної контори, де третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тячівської державної нотаріальної контори, де третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом. В позовній заяві зазначив, що 06.10.2008 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. видано Свідоцтво про право власності на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який був приватизований (на праві приватної власності) по ? частині належав його покійним батькам: ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після смерті батька їх мати ОСОБА_5 за своє життя не успадкувала його майно та не отримувала свідоцтва про право на спадщину (за законом або за заповітом) і за час свого життя не оформляла жодного права власності на вказане нерухоме майно. Він на день смерті матері проживав разом з нею в одному будинку і після смерті батьків вступив у фактичне управління (володіння) спадковим майном, шляхом користування ним, а саме: житловим будинком, земельною ділянкою і всім тим, що на день смерті їм належало.

Нещодавно йому стало відомо, що через Тересв'янську селищну раду на земельній ділянці, яка знаходиться навколо вищезгаданого житлового будинку, його рідна сестра ОСОБА_2 почала оформляти право власності. В ході з'ясування цих деталей вияснено, що Тячівською державною нотаріальною конторою вищевказане свідоцтво видане саме на ім'я його рідної сестри ОСОБА_2, а вже на його підставі вона звернулася в БТІ про право приватної власності і стала оформляти право власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом видане незаконно, з помилкою і з неправильним визначенням частки майна в ньому, оскільки мати не могла успадкувати після смерті чоловіка половину майна і відповідно сестра не могла успадкувати таку частку за нею, чим порушено його право як законного спадкоємця і є перешкодою для оформлення ним спадщини після смерті матері та батька.

А тому позивач вказує, що нотаріусом Черевко Л.В. перед видачею свідоцтва не перевірено наявність інших спадкоємців, окрім його сестри, його і не запрошено для його прийняття, так як він постійно проживав із батьками в одному будинку в АДРЕСА_1. До цього нотаріус не витребувала з Тересв'янської селищної ради довідку про склад сім'ї, де вказаний би був і він як законний спадкоємець, а сестра у свою чергу навмисно не повідомила їй про наявність ще інших спадкоємців.

Просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом видане 06.10.2008 року та зареєстроване в реєстрі за №1-4083 (спадкова справа 3480/2005) державним нотаріусом Тячівської державної контори Черевко Л.В. на ім'я ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1.

Позивач і його представник в судовому засіданні позов підтримали посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просять позов задоволити.

Представник Тячівської держнотконтори в судове засідання не з'явився , хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що після смерті батьків вона у встановленому порядку прийняла спадщину і отримала правовстановлюючі документи. Відповідач же у встановленому порядку спадщину не прийняв, заяву про прийняття спадщини не подавав і всі його доводи щодо прийняття спадщини вважає надуманими. Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що третя особа ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 6 жовтня 2008 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В., зареєстрованого за №1-4083, успадкувала в цілій частині житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 Тячівського району після смерті матері ОСОБА_5, яка в свою чергу частину даного дворогосподарства успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_4 ( а.с.12).

Право власності ОСОБА_2 на вказане спадкове нерухоме майно в подальшому було зареєстроване в Тячівському РПТІ, що стверджується даними витягу про еєстрацію права власності на нерухоме майно( а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1, який являється сином колишніх співвласників спадкового майна ОСОБА_4 і ОСОБА_5, і відповідно спадкоємцем першої черги, вважає, що його право на частку у спадковому майні порушене і з цих підстав просить скасувати видане 6 жовтня 2008 року його сестрі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А згідно до ч. 3 ст. 61 цього Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи аюо особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ч..1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦПК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За змістом ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ст. 68 цього Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва , так склад спадкового майна. Це також передбачене п. 212 Інструкції про вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ч.2 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно статтей 1261-1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст.. 1301 цього Кодексу свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1301 ЦК України та п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, тобто дана стаття вказує на підстави і порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Серед підстав визнання свідоцтва недійсним дана стаття прямо називає лише відсутність права спадкування у особи, на ім'я якої було видане свідоцтво.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у січні 2007 року вже звертався в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи Тячівської держнотконтори про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на заощадження та будинок в 1\2 частині недійсними та визнання права власності.

Рішенням Тячівського районного суду від 28 лютого 2008 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 травня 2017 року, в задоволенні цього позову відмовлено( а.с. 74-77).

При цьому судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_5 , мати позивача та відповідачки, після смерті якої відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1.

На час відкриття спадщини сторони не проживали у спадковому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину , але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а згідно ч. 2 цієї статті заява про прийняття спадщини подається спадкодавцем особисто.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідачка ОСОБА_2 подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_5

Позивач не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким що не прийняв її.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав, що позивач не навів поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки згідно закону заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто та не доведено факт вступу ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим будинком після смерті матері в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

У справі відсутні будь-які докази на підтвердження причин пропуску строку, які позивач у своїй заяві вважає поважними.

В даній же справі позивач не навів якихось нових доказів, які б вказували на факт прийняття позивачем спадщини і відповідно порушення його спадкових прав

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити.

Керуючисьст.ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1223, 1261-1265, 1268, 1270 , 1301 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тячівської державної нотаріальної контори, де третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: М.М.Розман