Постанова

від 21.08.2017 по справі 805/2583/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 р. Справа №805/2583/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Кірієнка В.О.

при секретарі судового засідання Волкової О.Г.

за участю:

прокурора Буяновського В.В.,

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 11 558,05грн., -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 11 558, 05грн.

В обґрунтування позову зазначено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (місце проведення перевірки: а/д Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь-н.п. Касьянівка ПП ГВК 214 км.) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель CF85.430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом марки BERGER, модель AP-18CU державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якої складено довідку про результати здійснення габарино-вагового контролю та Акт № 0006732 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 11 558, 05 грн., що еквівалентно 410, 88 євро.

Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином за реквізитиами, що наявні в матеріалах справи.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури України покладено обовязок представляти інтереси в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.1,3 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

14.06.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (місце проведення перевірки: а/д Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь-н.п. Касьянівка ПП ГВК 214 км.) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель CF85.430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом марки BERGER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой".

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габарино-вагового контролю та Акт № 0006732 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметров від 14.06.2016 року, на підставі яких проведено розрахунок № 0006732 від 14.06.2016 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 11 558, 05 грн., що еквівалентно 410, 88 євро.

Так, за результатами зважування було встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на зтроєну вісь на 8, 797 тонн (30 797 тонн при нормативно допустимому навантажені 22 тони), загальної маси на 11 722 тон (51 722 тонн при нормативно допустимому навантаженні 40 000 тонн).

На підставі довідки від 14.06.2016 року та акту від 14.06.2016 № 0006732 Управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0006732, яким відповідачеві було визначено плату за проїзд у розмірі 410, 88 євро.

Вказані акт та розрахунок були складені у присутності водія транспортного засобу.

У зв'язку з несплатою відповідачем на час подання позову плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 11 558, 05 грн., Державна служба України безпеки на транспорті звернулась до суду з даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 цього Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

У відповідності до пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 затверджені Правила проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 зазначених Правил визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" від 25.02.2009 № 207, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Таким чином, зазначені норми вказують на обов'язковість знаходження у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданого Державтоінспекцією у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Суд зауважує, що сторонами не надано суду доказів щодо наявності такого дозволу у відповідача.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі за текстом - Порядок).

Згідно з п. 3 цього Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Як вже зазначалось, згідно із актом № 0006732 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.06.2016, транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення, при цьому встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на вісь на 3, 911 т. (14,911 т. при нормативно допустимому навантаженні 11 т.), повної маси на 11, 722 т. (51, 722 т. при нормативно допустимому 40, 000 т.).

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Порядком № 879 затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так відповідно до п. 2 ставка плати за проїзд транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, а саме: великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно становить - 0, 27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0, 15 євро.

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції у Донецькій області згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.06.2016 відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 410, 88 євро.

В свою чергу, пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на це, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 410, 88 євро, яка на день проведення розрахунку еквівалентно 11 558, 05 грн.

Як вже зазначалось, що у відповідності до пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

На момент розгляду справи в суді плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 11 558, 05 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, не сплачена власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З системного аналізу приписів законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Стосовно доводів прокурора щодо поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з зазначеним позовом, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2016 року по справі № 805/5041/16-а позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" про стягнення коштів залишено без руху. Зі змісту ухвали вбачається, що позивачем не сплачений судовий збір в порядку та у розмірі, встановленому законом, а отже позивачу необхідно доплатити суму судового збору у розмірі 1 378, 00 гривень та надати суду оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2017 року по справі № 805/5041/16-а позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення заборгованості було повернуто позивачеві та роз'яснено, що відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись тим, що несплата боржником вищезазначених платежів є очевидним порушенням інтересів держави, оскільки порушується встановлений порядок надходження і зарахування платежів до державного бюджету України, прокурор просив визнати вказані причини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду.

Прокурор заявлене клопотання підтримав, просив поновити строк звернення до суду.

Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно матеріалів адміністративної справи, підстави, що дають суб'єкту владних повноважень право на звернення до суду, виникли 14.06.2016 року внаслідок складання розрахунку № 0006732.

Керуючись вищевикладеною правовою нормою, суд зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Згідно ч.1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дослідивши викладені норми законодавства та обставини, викладені прокурором на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення, а також враховуючи необхідність захисту інтересів держави та те, що позивач звертався до суду за захистом своїх прав раніше, суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення строку звернення до суду за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 11 558, 05грн.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 185, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 11 558, 05грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремморстрой" (ЄДРПОУ 33244389) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 11 558, 05 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 05 копійок, що еквівалентно 410, 88 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 14.06.2016 року на р/р 31118193700075 у ГУДКСУ у Донецькій області/ м. Слов'янськ/22160100, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21.08.2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.08.2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.