Рішення

від 21.08.2017 по справі 918/403/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2017 р. Справа № 918/403/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Фудмастер" (надалі - позивач, ПП "Фудмастер")

до відповідача - 1 Приватного підприємства - фірми "АЛРІ" (надалі - відповідач - 1, ПП - фірми "Алрі")

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" (надалі - відповідач - 2, ТОВ "Сільвер ОСОБА_1")

про стягнення в сумі 7 868 грн. 42 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 за Договором надання правової допомоги від 01 червня 2017 року.

Від відповідача - 1: не з'явився.

Від відповідача - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 підприємство "Фудмастер" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Приватного підприємства - фірми "АЛРІ" та відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" про стягнення в сумі 8 163 грн. 56 коп.

Ухвалою господарського суду від 12 червня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/403/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26 червня 2017 року.

23 червня 2017 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 10 липня 2017 року та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 12 червня 2017 року.

07 липня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання від 03 липня 2017 року, в якому просив суд стягнути на свою користь понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 120 грн. 00 коп.

Клопотання позивача прийнято судом до розгляду.

10 липня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 24 липня 2017 року та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 12 червня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 07 серпня 2017 року та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 12 червня 2017 року.

24 липня 2017 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд залишити позов без розгляду.

07 серпня 2017 року позивачем подано клопотання про продовження строку розгляду справи № 918/403/17 на 15 днів.

Ухвалою суду від 07 серпня 2017 року продовжено строку розгляду спору у справі № 918/403/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21 серпня 2017 року.

21 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" надійшов супровідний лист, в додатках до якого відповідач 2 надав документи, які на думку останнього підтверджують викладені у відзиві на позовну заяву обставини, окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" зазначає про неможливість забезпечення уповноваженого представника у судове засідання.

До початку судового засідання уповноважений представник позивача подав заяву від 21 серпня 2017 року про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПП "Фудмастер" просило суд стягнути з ТОВ "Сільвер ОСОБА_1" 4 900 грн. 00 коп. основного боргу, 1 543 грн. 82 коп. пені, 192 грн. 05 коп. три процента річних та 1 132 грн. 55 коп. інфляційних втрат, стягненні з Приватного підприємства - фірми "Алрі" 100 грн. 00 коп. за Договором поруки від 30 вересня 2016 року № 30/09/16.

Окрім того, подав додаткові пояснення, в яких викладені заперечення стосовно відзиву на позовну заяву відповідача 2.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, повноважною особою позивача, відтак суд її задовольняє, а тому має місце нова ціна позову 7 868 грн. 42 коп.

Представник позивача в судовому засіданні 21 серпня 2017 року підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням клопотання від 03 липня 2017 року в якому просив суд стягнути на свою користь понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 120 грн. 00 коп., а також з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судові засідання, призначені на 26 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" не забезпечило явку свого повноважного представника, проте належним чином було повідомлене, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_3 підприємство - фірма "Алрі" також не забезпечило явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені на 26 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 12 червня 2017 року та відкладення розгляду даної справи 26 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року були надіслані відповідачу 1 за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: місто Рівне, вулиця Кавказька, 2. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання.

З метою встановлення дійсної адреси відповідача 1, судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що адреса з позовної заяви та витягу є тотожними.

Отже, за змістом вищезазначеної норми, відповідач 1 завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2016 року між ПП "Фудмастер" (надалі - Постачальник) та ТОВ "Сільвер ОСОБА_1" (надалі - Покупець) був укладений Договір поставки № 21/09/16 (надалі Договір, а.с. 14 - 16), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар (надалі - Товар) в повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору).

Асортимент та ціна на Товар, що постачається, визначаються на підставі Специфікації Постачальника як надається Покупцю або видаткових накладних. Специфікація носить інформаційний характер про асортимент та ціну товару (пункт - 2.1 Договору).

Згідно пункту 3.1 вказаного Договору Постачальник гарантує, що Товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Відповідно до пункту 5.1. Договору Покупець оплачує прийнятий Товар за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації і умовах даного Договору та згідно чинного законодавства.

Пунктом 5.2 Договору Сторони погодили, що розрахунки за замовлений Товар Покупець здійснює на умовах безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника (відстрочка платежу).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року (пункт 8.1 Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання Договору поставки від 21 вересня 2016 року № 21/09/16, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач 2 отримав Товар на загальну суму 24 039 грн. 29 коп., що підтверджується видатковою накладною № 00000002 від 21 вересня 2016 року (а.с.18).

Відтак, судом встановлено факт отримання Покупцем товару. В свою чергу, Покупець в порушення умов Договору, частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар, таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" перед Позивачем, рахується заборгованість в сумі 5000 грн. 00 коп., що також підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 19 - 21).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стосовно тверджень ТОВ "СІльвер ОСОБА_1" що позивач привіз до Києва на власний розсуд свій товар - моркву, ціну як вказано та вартість договору ви не визначали та не погоджували, позивач привіз на реалізацію товар неналежної якості, строк реалізації котрого закінчувався, про що було складено відповідний акт, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна від 21 вересня 2016 року № 00000002, яка підписана відповідачем 2 без зауважень, містить відбиток печатки ТОВ "Сільвер ОСОБА_1". Видаткова накладна підписана без зауважень, а тому у відповідності до вимог пункту 4.9 Договору, позивач є таким, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі.

Долучений відповідачем 2 акт поставки моркви неналежної якості не підписаний зі сторони позивача.

Матеріали справи не містять таких доказів що відповідачем 2 надсилалась письмова претензія про поставку товару неналежної якості, не заявлялась вимога про усунення недоліків товару.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу за Договором поставки від 21 вересня 2016 року № 21/09/16, яка складає 5000 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач 2 на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з ТОВ "Сільвер ОСОБА_1" 5000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Відтак, на підставі пункту 7.1 Договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленої йому продукції, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 1 543 грн. 82 коп. пені, з яких: 413 грн. 79 коп. - пеня, нарахована з 22 вересня 2016 року по 12 жовтня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 24 039 грн. 29 коп., 233 грн. 61 коп. - пеня, нарахована з 13 жовтня 2016 року по 27 жовтня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 19 000 грн. 00 коп., 342 грн. 73 коп. - пеня, нарахована з 28 жовтня 2016 року по 28 листопада 2016 року на суму основного боргу в розмірі 14 000 грн. 00 коп., 91 грн. 80 коп. - пеня, нарахована з 29 листопада 2016 року по 08 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 12 000 грн. 00 коп., 64 грн. 26 коп. - пеня, нарахована з 09 грудня 2016 року по 15 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 12 000 грн. 00 коп., 34 грн. 43 коп. -пеня, нарахована з 16 грудня 2016 року по 20 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 9 000 грн. 00 коп., 37 грн. 49 коп. -пеня, нарахована з 21 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., 114 грн. 75 коп. - пеня, нарахована з 28 грудня 2016 року по 26 січня 2017 року на суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., 130 грн. 41 коп. - пеня, нарахована з 27 січня 2017 року по 01 березня 2017 року на суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., 80 грн. 55 коп. - пеня, нарахована з 02 березня 2017 року по 23 березня 2017 року на суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 543 грн. 82 коп. пені підлягає задоволенню (розрахунок суду додається).

Також на підставі вищезазначеної норми Договору позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" три проценти річних в сумі 192 грн. 05 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), з яких: 41 грн. 38 коп. - три проценти річних, нараховані з 22 вересня 2016 року по 12 жовтня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 24 039 грн. 29 коп., 23 грн. 36 коп. - три проценти річних, нараховані з 13 жовтня 2016 року по 27 жовтня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 19 000 грн. 00 коп., 36 грн. 72 коп. - три проценти річних, нараховані з 28 жовтня 2016 року по 28 листопада 2016 року на суму основного боргу в розмірі 14 000 грн. 00 коп., 16 грн. 72 коп. - три проценти річних, нараховані з 29 листопада 2016 року по 15 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 12 000 грн. 00 коп., 3 грн. 69 коп. - три проценти річних, нараховані з 16 грудня 2016 року по 20 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 9 000 грн. 00 коп., 4 грн. 02 коп. - три проценти річних, нараховані з 21 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., 66 грн. 169 коп. - три проценти річних, нараховані з 28 грудня 2016 року по 06 червня 2017 року на суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 інфляційні втрати в розмірі 1 132 грн. 55 коп., нараховані на вищезазначені суми заборгованості.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом також встановлено, що з метою належного виконання вказаного Договору 30 вересня 2016 року між Позивачем (надалі - Кредитор) та ПП - фірми "Алрі" (надалі - Поручитель) був укладений Договір поруки № 30/09/16 (надалі - Договір поруки, а.с. - 17), відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором грошовою сумою в розмірі 500 гривень, за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" своїх зобов'язань, що виникли з Договору поставки від 21 вересня 2016 року № 21/09/16, який був укладений між Кредитором та Боржником, а саме щодо прийняття оплати товару (пункт 1 Договору поруки).

У разі порушення Боржником зобов'язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 3.1 Договору поруки).

Пунктом 4.1 Договору поруки Сторони погодили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності.

Договір поруки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст.554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем і відповідачем 1 Договір поруки чинний, ні в частині, ні в повному обсязі не визнаний недійсним.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Враховуючи, що майнові вимоги заявлено на підставі укладених з обома Відповідачами господарських договорів, місцевий господарський суд правомірно прийняв до провадження позовну заяву, оскільки один з відповідачів ОСОБА_3 підприємство - фірма "Алрі" знаходиться у місті Рівне.

Згідно статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, зв`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

З огляду на вищезазначене позовна вимога про стягнення з відповідача 1 на користь ПП "Фудмастер" 100 грн. 00 коп. за Договором поруки від 30 вересня 2016 року № 30/09/16 відповідає зазначеним вище нормам законодавства, умовам договору, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

Окрім того, як зазначалось в описовій частині рішення, 07 липня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання від 03 липня 2017 року, в якому просив суд стягнути на свою користь понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 120 грн. 00 коп.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 01 червня 2017 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 829 (рішення Рівненської обласної КДК адвокатури № VI-18 від 01 серпня 2011 року, укладено договір б/н про надання правової допомоги адвокатом (надалі - Договір).

Договором визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбудеться у формі гонорару (пункт 4.1 Договору).

Матеріалами справи, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 30 червня 2017 року, підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 5 120 грн. 00 коп.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі Договору, суд дійшов висновку, що позивачем понесені витрати в сумі 5 120 грн. 00 коп. на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку частини 5 статті 49 ГПК України.

Враховуючи, що надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягає до стягнення слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Водночас, що дана справа неодноразово відкладалась, а саме: 26 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року, у той час як витребувані документи адвокатом були подані лише в останньому засіданні. Також, лише 21 серпня 2017 року було надано Акт виконаних робіт між ним і клієнтом (щодо наданих правових послуг).

Дана справа неодноразово відкладалась, а саме: 26 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року, у той час як витребувані документи адвокатом були подані лише в останньому засіданні. Також, лише 21 серпня 2017 року було надано Акт виконаних робіт між ним і клієнтом (щодо наданих правових послуг). З матеріалів справи, зокрема з протоколів судових засідань від 07 серпня 2017 та 21 серпня 2017 року, вбачається, що правова допомога надана адвокатом ОСОБА_2 позивачу, полягала виключно в його присутності на судових засіданнях, на яких він підтримував позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Також, вагомою підставою для зменшення розміру оплати послуг адвоката є позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 7 868 грн. 42 коп.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 4 000 грн. 00 коп.

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" 4 900 грн. 00 коп. основного боргу, 1 543 грн. 82 коп. пені, 192 грн. 05 коп. три процента річних та 1 132 грн. 55 коп. інфляційних втрат, стягненні з Приватного підприємства - фірми "Алрі" 100 грн. 00 коп. за Договором поруки від 30 вересня 2016 року № 30/09/16. У той же час у задоволенні в частині стягнення адвокатських послуг в сумі 1 120 грн. 00 коп. суд відмовляє.

Правова позиція суду щодо обмеження відшкодування за рахунок відповідача витрат позивачів на послуги адвоката кореспондується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 25 липня 2011 року по справі № 5002-22/3663.1-2010(2-23/5545-2009).

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Алрі" (33028, місто Рівне, вулиця Кавказька, 2, ідентифікаційний код: 31060012) на користь Приватного підприємства "Фудмастер" (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Грушевського, 25, ідентифікаційний код: 38067276) 100 (сто) грн. 00 коп. за Договором поруки від 30 вересня 2016 року № 30/09/16.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер ОСОБА_1" (01103, місто Київ, вулиця Військовий проїзд, 1/8, ідентифікаційний код: 39823999) на користь Приватного підприємства "Фудмастер" (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Грушевського, 25, ідентифікаційний код: 38067276) 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 82 коп. пені, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 05 коп. три процента річних, 1 132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. адвокатських послуг.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "22" серпня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.