Рішення

від 17.08.2017 по справі 570/1646/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1646/16-ц

Номер провадження 2/570/120/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1

представників сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування), ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що рішенням ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 лютого 2015 року № 667 позивачеві було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1821 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів, вул. Б.Хмельницького, Рівненського району Рівненської області. Позивач звернувся до ПП Інтенсив-Сервіс з метою виготовлення Проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність. Позивач сплатив кошти за виготовлення проектної документації. Рішенням ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22 жовтня 2015 року Про внесення змін до рішення від 27.02.2015 року № 667 п.1 рішення викладено в такій редакції: надати ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1270 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів, по вул. Б.Хмельницького Рівненського району Рівненської області . Також рішенням відповідача від 22 жовтня 2015 року № 793 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки частина вказаної спірної земельної ділянки орієнтованою площею 0,053 га передається ОСОБА_9. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив його права. Так, законом заборонено вносити зміни в рішення сільських, селищних рад, які вже виконані. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни. Також не було враховано, що позивач є спадкоємцем іншої земельної ділянки, частина з якої була передана ОСОБА_9. За наведеного просить суд постановити рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішення селищної ради, які порушують його права; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив про обставини, що описані вище.

Представник позивача позов підтримала та додатково пояснила, що на підставі рішення від 27 лютого 2015 року № 667 її довіритель звернувся до ПП Інтенсив-Сервіс щодо виготовлення Проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність. На виконання зазначених робіт між позивачем та ПП Інтенсив-Сервіс було укладено договір № 40 від 02.03.2015 року та оплачені кошти в сумі 1600 грн. Проект землеустрою було виконано і передано позивачеві. Проте за час виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві, відповідач ОСОБА_8 селищна рада Рівненського району Рівненської області своїм рішенням частину земельної ділянки передала іншій особі. Рішенням № 791 від 22 жовтня 2015 року Про внесення змін до рішення від 27.02.2015 року № 667 п.1 (попереднього) рішення викладено в такій редакції: надати ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1270 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів по вул. Б.Хмельницького Рівненського району Рівненської області . Отже, селищна рада внесла зміни у попереднє рішення від 27 лютого 2015 року № 667, чого не мала права робити. Також рішенням відповідача від 22 жовтня 2015 року № 793 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки частина спірної земельної ділянки орієнтованою площею 0,053 га передалася ОСОБА_9. В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону 280/97-ВР). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-3п у справі щодо несумісності депутатського мандата. Рішенням ОСОБА_8 селищної ради народних депутатів Рівненського району від 12.12.1994 року № 15 Про передачу безоплатно у приватну власність та користування земельних ділянок матері дружини позивача ОСОБА_11 було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею 0,27 га на території селища Оржів Рівненського району Рівненської області. Ці земельні ділянки знаходилися по вул. Б.Хмельницького, будинок № 35 (0,08 га) та будинок № 38 (0,19 га, саме на цю земельну ділянку рішенням ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 лютого 2015 року № 667 позивачеві було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1821 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів, по вул. Б. Хмельницького Рівненського району Рівненської області). Рішення про передачу ОСОБА_11 земельної ділянки було прийняте на виконання Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок №15-92 від 26.12.1992 року та постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизації землі № 2200-ХП від 13.03.1992 року. Це рішення засвідчує право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_11 Зазначене рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області ніким не відмінене, і є чинними на даний час, а земельна ділянка передана в приватну власність ОСОБА_11. Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (№ 2768-111, 25.10.2001 року) рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. ОСОБА_11 померла 28 березня 2000 року. ЇЇ спадкоємцем була дружина позивача - ОСОБА_12 (факт підтверджено Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.06.2009 року). Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. В постанові колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 травня 2012 року по справі № 6-31цс12 відмічено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки, прийнятим на підставі Декрету. Згідно з п.7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність земельні ділянки, зберігають право на ці ділянки. Після смерті дружини - ОСОБА_12 спадкоємцями є: її чоловік ОСОБА_7, дочка ОСОБА_10, дочка ОСОБА_13 (померла 04.08.2011 року). Спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 було отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом кожним із спадкоємців на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що в смт. Оржів, вул. Богдана Хмельницького, 35. Вказаний факт засвідчує про прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 Позивачем виготовлено Проект землеустрою щодо передачі йому земельної ділянки, яка розташована по вул. Б.Хмельницького, з метою присвоєння номеру та отримання свідоцтва про право власності на зазначену земельну ділянку. Про ці обставини позивач повідомив письмовою заявою від 19.10.2015 року відповідача (вхідний номер 160 від 19.10.2015 року) та просив ОСОБА_8 селищну раду Рівненського району Рівненської області не порушувати земельне та цивільне законодавство, і затвердити проект землеустрою для отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку як спадкоємцю. Той факт, що земельна ділянка перебуває у власності позивача, підтверджується довідкою № 1164 від 25 листопада 2015 року Державної податкової інспекції у Рівненському районі. Зміст довідки засвідчує, що на підставі інформації ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області про власників земельних ділянок, яка відображена в АІС Податковий блок за позивачем станом на 26.31.2015 року обліковуються 2 земельні ділянки в розмірі 0,266 га, в тому числі: під житловим фондом 0,08385 га з 01.01.2010 року по даний час; та 0,1821 під ріллею з 01.01.2008 року до даний час, та вказано про сплату земельного податку за вказані земельні ділянки з 2009 року. Позивач добровільно не відмовлявся від частини земельної ділянки відповідно до ст. 142 Земельного кодексу. Також відповідно до ст.143 ЗК України у нього не вилучалася частина земельної ділянки. Згідно ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Як видно, позивач прийняв спадщину, але не отримав Свідоцтва про право власності на спадкове майно. За наведеного просить задоволити заявлений позов.

Представник відповідача позов не визнала. Пояснила суду, що 19 червня 2009 року було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_12 в рівних частинах (кожен по 1/3 (одній третій) частині є її чоловік - ОСОБА_7, її дочка - ОСОБА_10 та її дочка - ОСОБА_13. Спадкове майно, на яке видане зазначене Свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Б.Хмельницького, 35, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області. Отже, спадкоємцем будинку з надвірними будівлями по вул. Б. Хмельницького, 35, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області, який належав ОСОБА_11, була ОСОБА_12, після смерті якої позивач успадкував лише 1/3 частини вказаного будинку. Жодного документу, який би підтверджував спадкування чи набуття у власність позивачем та/або ОСОБА_12 житлового будинку чи земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, 38, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області, не було надано. Власником житлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 38, що в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області є ОСОБА_9, який придбав даний будинок у ОСОБА_14 Згідно запису земельно-кадастрової книги №220 ОСОБА_9 належить земельна ділянка площею 0,097 га згідно рішення №15 від 12.12.1994 року та Державного акту на право власності на землю. Таким чином, посилання позивачем на спадкування ним житлового будинку чи земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, 38, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області - є безпідставним та необґрунтованим. Позивачу належить на праві власності 1/3 житлового будинку з надвірними будівлями № 35, по вул. Б.Хмельницького, що знаходиться в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області. Відтак, твердження позивача про те, що внаслідок набуття позивачем права власності на 1/3 житлового будинку по вул. Б.Хмельницького №35, який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,08 га, до позивача перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,19 га, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 38, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області - є абсолютно безпідставним та необґрунтованим. Згідно ст.381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом. А житловий будинок по вул. Б.Хмельницького, 38, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_11 був відчужений ОСОБА_9 Крім того, попередній власник будинку №38 по вул. Б.Хмельницького - ОСОБА_11 не мала праві приватної власності на земельну ділянку, що повинно бути підтверджено у встановленому актами законодавства України порядку - правовстановлюючим документом про право власності на землю, яким був Державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки з підстав, передбачених ст. 381 ЦК України відчуженню підлягає і земельна ділянка, яка входить до складу садиби. Крім того, одні обґрунтування позивача суперечать іншим, а саме: з одного боку позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю в нього права користування земельною ділянкою, однак з іншого боку, як випливає з тієї ж ст. 381 ЦК України, у разі відчуження садиби, відчужується і земельна ділянка, що передбачає наявність права власності, а не користування в продавця. У разі продажу садиби право на землю набувається покупцями. До того ж, як в рішенні ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області №667 від 27.02.2015 р. так і в оскаржуваному рішенні ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22.10.2015 р. зазначено про надання земельної ділянки орієнтовною площею за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Крім того, для того, щоб вимоги позивача в частині поновлення порушеного права власності чи права користування земельною ділянкою, а також вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 793 від 22.10.2015 р. з підстав порушення прав позивача на його земельну ділянку підлягали судовому захисту в один із способів, що передбачений чинним законодавством, зокрема ст. 152 ЗК України, останній повинний мати необхідний обсяг прав та обов'язків щодо володіння та користування своєю землею, тобто позивач повинний мати право власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 38, в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області. У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації, а також, як передбачено ч. 3 вказаної вище правової норми, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, є державний акт, а право оренди землі, відповідно до ч.2 тієї ж правової норми, оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Тому обставини, які зазначає позивач в своєму позові щодо наявності в нього права власності чи права користування земельною ділянкою мають бути підтверджені засобами доказування, що передбачені саме ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Також вважає, що провадження у справі слід закрити, а справа має розглядатися за правилами КАС України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_10 вважає заявлений позов обґрунтованим та просить його задоволити. Інші пояснення не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_9 вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні. Додав, що він придбав будинок у попереднього власника. При цьому йому повідомили, що площа земельної ділянки біля будинку складає 0,09 га. Після цього він звернувся з заявою про виділення земельної ділянки розміром 0,05 га, але після прийняття рішення ОСОБА_8 селищною радою Рівненського району Рівненської області даною ділянкою не користується через заяву позивача про те, що ця ділянка належить йому. Через спір він не оформляє ніякі документи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування) вважає, що в даному випадку права неповнолітніх дітей (які перебувають під опікою позивача) не порушуються. За наведеного вважають, що їх безпідставно залучили до участі у справі.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 лютого 2015 року № 667 позивачеві було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1821 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів по вул. Б.Хмельницького Рівненського району Рівненської області.

Позивач звернувся до ПП Інтенсив-Сервіс з метою виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

Позивач сплатив кошти за виготовлення проектної документації.

Рішенням ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22 жовтня 2015 року Про внесення змін до рішення від 27.02.2015 року № 667 п.1 рішення від 27 лютого 2015 року № 667 викладено в такій редакції: надати ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1270 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в смт. Оржів по вул. Б.Хмельницького Рівненського району Рівненської області .

Суд вважає, що рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22 жовтня 2015 року прийняте з порушенням діючого законодавства.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни в тому разі, якщо такі рішення виконані.

Рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27.02.2015 року № 667 було виконане позивачем.

Як пояснив представник відповідача, вони прийняли рішення № 791 від 22 жовтня 2015 року зважаючи на те, що при прийнятті рішення від 27.02.2015 року № 667 не були враховані права інших спадкоємців. Позивачеві був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1270 враховуючи права інших землевласників.

Проте в даному випадку селищна рада повинна була б в судовому порядку скасувати рішення від 27.02.2015 року № 667, і в послідуючому прийняти нове рішення, яке б не порушувало права всіх спадкоємців.

Отже, позов в частині визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22 жовтня 2015 року підлягає до задоволення.

В той же час не підлягають задоволенню решта заявлених позовних вимог.

Рішенням відповідача від 22 жовтня 2015 року № 793 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9 був наданий дозвіл щодо розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтованою площею 0,053 га.

Дана земельна ділянка розташована за адресою: вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області.

Власником будинковолодіння по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області була ОСОБА_11 Зазначене будинковолодіння вона продала 16.05.1989 року ОСОБА_9

Отже, з 16.05.1989 року ОСОБА_9 є власником будинковолодіння по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області.

Рішенням ОСОБА_8 селищної ради народних депутатів Рівненського району від 12.12.1994 року № 15 Про передачу безоплатно у приватну власність та користування земельних ділянок ОСОБА_11 було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею 0,27 га на території селища Оржів Рівненського району Рівненської області.

З наведеного очевидно та беззаперечно вбачається, що станом на 12.12.1994 року ОСОБА_11 не була власником будинковолодіння по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області.

Позивач зазначає, що ОСОБА_11 саме за цим рішенням стала власником земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області, яку в послідуючому успадкував позивач. І це стверджується довідкою № 1164 від 25 листопада 2015 року Державної податкової інспекції у Рівненському районі. Зміст довідки засвідчує, що на підставі інформації ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області про власників земельних ділянок, яка відображена в АІС Податковий блок за позивачем станом на 26.31.2015 року обліковуються 2 земельні ділянки в розмірі 0,266 га, в тому числі: під житловим фондом 0,08385 га з 01.01.2010 року по даний час; та 0,1821 під ріллею з 01.01.2008 року до даний час, та вказано про сплату земельного податку за вказані земельні ділянки з 2009 року.

А рішенням відповідача від 22 жовтня 2015 року № 793 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9 був наданий дозвіл щодо розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтованою площею 0,053 га, яка належить позивачеві.

Проте такі висновки позивача є хибними, не мають правового підґрунтя.

Як вже наголошувалося, з 16.05.1989 року ОСОБА_9 є власником будинковолодіння по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області.

Тому очевидним є факт, що ОСОБА_11 не могла набути право власності щодо земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області на підставі рішення від 12.12.1994 року.

Право власності особи не земельну ділянку не підтверджується випискою з АІС Податковий блок . Право власності на земельну ділянку (на відповідний час дії тих чи інших правових норм), для прикладу, підтверджувався правовстановлюючими документами: Державним актом про право на землю, свідоцтвом про право на спадщину, витягом з реєстру про право власності. Земельна ділянка повинна мати кадастровий номер.

Тому твердження позивача про те, що його право на земельну ділянку по вул. вул. Б. Хмельницького, 38, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області підтверджується випискою з АІС Податковий блок , не заслуговує на увагу.

Надалі звертається увага на наступне.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Воно здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведеного слідує, що позивач не може успадкувати те майно, що не належало спадкодавцю.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

При розгляді цивільних справ підлягає з'ясуванню, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

При розгляді справи не було встановлено, що права позивача є порушеними у будь-який спосіб внаслідок прийнятого рішення ОСОБА_8 селищної ради від 22 жовтня 2015 року № 793.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Обов'язок з доказування покладається як на того, хто звернувся за допомогою до суду, так і на того, до кого звернена позовна вимога. Невиконання обов'язку з доказування для сторін й інших суб'єктів правового спору має негативні матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Суд сприяв тому, щоб позивач подав суду належні і допустимі докази на підтвердження своєї правової позиції. Проте сторона позивача не довела суду ті обставини, на які вона покликалася в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, в задоволенні решти заявлених позовних вимог слід відмовити через їх безпідставність.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, як про це наголошувала представник відповідача. Адже даний спір не є публічно-правовим. Між сторонами виник спір про право цивільне. І позивач зазначає, що відповідач порушив його право при прийнятті рішень на певному етапі щодо передачі у власність земельних ділянок.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України. Оскільки позов задоволено частково (одна з двох позовних вимог), то судові витрати підлягають до стягнення у розмірі 551, 20 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування), ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області № 791 від 22 жовтня 2015 року Про внесення змін до рішення від 27.02.2015 року № 667 .

Стягнути з ОСОБА_8 селищної ради Рівненського району Рівненської області (вул. Заводська, 5, смт. Оржів Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387102) на користь ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1) 551 грн. 20 коп. судові витрати (сплата судового збору).

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.