Рішення

від 21.08.2017 по справі 315/543/17

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/543/17

Номер провадження № 2/315/212/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі головуючого: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., прокурора Рула І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

в.о. керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави та ОСОБА_1 обласної ради, КУ "Гуляйпільська психіатрична лікарня" ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_2, третя особа: Департамент охорони здоров`я ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, про стягнення матеріальної шкоди в регресному порядку, -

в с т а н о в и в:

В.о. керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання функцій держави в спірних правовідносинах - ОСОБА_1 обласної ради, комунальної установи Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 7673,81 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно розпорядження першого заступника голови ОСОБА_1 обласної ради від 01.02.2013 року № 40-св ОСОБА_2 призначено в.о. головного лікаря КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради.

Наказом в.о. головного лікаря КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради ОСОБА_2 від 29.11.2015 року № 196 ОСОБА_3 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарка палатна) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року № 328/1329/15-ц ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради, стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2015 року по 24.03.2016 року в сумі 7673,81 грн. та моральну шкоду в сумі 200грн. На виконання вказаного рішення суду КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради 27.07.2016 року сплачено ОСОБА_3 середній заробіток в сумі 7673,81 грн. На підставі ст.134 КЗпП України просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради в розмірі 7673,81 грн. в порядку регресу.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду для захисту інтересів держави в особі ОСОБА_1 обласної ради, КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради прокурор зазначив про те, що КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради відповідно до Статуту є неприбутковою організацією, бюджет якої формується за рахунок коштів обласного бюджету. За таких обставин вбачає порушення інтересів держави, що зумовлює його звернутися до суду з позовною заявою.

В судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня в судовому засіданні позов підтримала.

Представник позивача ОСОБА_1 обласної ради в судове засідання не з'явився, надали суду заяву з клопотанням розглянути справу за їх відсутності, надіслали письмові пояснення, позовні вимоги підтримують.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, з приводу позовних вимог поклалися на розсуду суду.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення прокурора, представника КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня , відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розпорядження першого заступника голови ОСОБА_1 обласної ради від 01.02.2013 року № 40-св ОСОБА_2 призначено в.о. головного лікаря КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради (а.с.29).

Згідно із п.п. 1.1, 1.3 Статуту комунальної установи Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради, остання відноситься до закладі охорони здоров'я, входить до складу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області. Відповідно до п.1.3 Статуту є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною ОСОБА_1 обласні раді, а також підвідомчою управлінню охорони здоров'я ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. Статуту, управління лікарнею здійснює головний лікар, який самостійно вирішує питання діяльності Лікарні, за винятком тих, що віднесені до компетенції Уповноваженого органу, управління охорони здоров'я ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та СТМО Психіатрія , зокрема здійснює прийом та звільнення працівників, видає накази (п.п. 8.4.3., 8.4.4. Статуту).

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених Статутом, керівник несе відповідальність згідно чинного законодавства (п. 8.5. Статуту)(а.с.18-24).

Наказом в.о. головного лікаря КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради ОСОБА_2 від 29.11.2015 року № 196 ОСОБА_3 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарка палатна) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.16).

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року № 328/1329/15-ц ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради, стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2015 року по 24.03.2016 року в сумі 7673,81 грн. та моральну шкоду в сумі 200грн. (а.с.8-12). Підставами прийняття даного рішення слугувало порушення вимог Закону під час звільнення.

На виконання вказаного вище рішення суду наказом в.о. головного лікаря КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради ОСОБА_2 від 25.03.2016 року № 40 ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради (а.с.28) та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7673,81 грн., що підтверджується виписками про стягнення коштів (а.с.34-35).

Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку з незаконним звільненням працівника ОСОБА_3, КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради було виплачено вказаному працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7673,81 грн.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Повна матеріальна відповідальність винних у незаконному звільненні працівників, службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу настає у випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Про відшкодування шкоди в такому випадку, зокрема свідчить судова практика, зокрема: рішення Верховного Суду України від 9 липня 2008 року, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2006 року, ухвала Верховного Суду України від 10 грудня 2008 року по справі 6-19779св08, рішення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 липня 2012 року по справі 6-26136св12.

Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченому відшкодуванням, якщо інший розмір не встановлений.

Отже, оскільки звільнення ОСОБА_3 з посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 1 чоловічого психіатричного відділення КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради відбулося з порушенням Закону, то у винної в цьому особи - ОСОБА_2 виник обов'язок відшкодувати підприємству шкоду, завдану таким звільненням, в тому числі, шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року по справі № 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи, що КУ Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради є неприбутковою організацією, бюджет якої формується за рахунок коштів обласного бюджету, розпорядження яким здійснює ОСОБА_1 обласна рада, а держава забезпечує стале функціонування всієї бюджетної системи країни, в даному випадку наявні підстави стверджувати про порушення інтересів держави в даних спірних правовідносинах.

Крім того, відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

А тому витрати, пов'язані зі сплатою судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8-11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги в.о. керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави та ОСОБА_1 обласної ради, КУ "Гуляйпільська психіатрична лікарня" ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_2, третя особа: Департамент охорони здоров`я ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, про стягнення матеріальної шкоди в регресному порядку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь комунальної установи Гуляйпільська психіатрична лікарня ОСОБА_1 обласної ради (код ЄДРПОУ 19282290) на р/р 35412001149849, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, КЕКВ-2111 заподіяну шкоду в розмірі 7673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури ( р/р 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, код класифікації бюджету-2800, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_4