Рішення

від 18.08.2017 по справі 910/10425/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2017Справа №910/10425/17

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДочірнього підприємства "АТЛ Україна" проСтягнення 15 500, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "АТЛ Україна" (надалі - відповідач, Підприємство) про стягнення 15 000, 00 грн. основної заборгованості та штрафу в сумі 500, 00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору транспортно-експедиційних послуг від 17.05.2016 року № АВ/0131, зокрема договору-заявки від 10.06.2016 року № 1132, у визначений строк не оплатив послуги за перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15 000, 00 грн., а також штраф в розмірі 500, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.08.2017 року.

У судове засідання позивач та відповідач уповноважених представників не направили, проте позивач надіслав заяву про розгляд справи без свого представника.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 29.06.2017 року надіслана сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016 року між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як експедитором було укладено договір транспортно-експедиційних послуг № АВ/0131 (далі - договір).

Перевізник зобов'язується прийняти, а експедитор пред'явити до перевезення вантаж клієнта(п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору перевезення вантажу здійснюється відповідно до заявки експедитора, що є невід'ємною частиною даного договору й подаються перевізникові за 48 годин до початку перевезення (якщо інше не вказано в договорі-заявці)..

Згідно з п. 4.1. договору оплата на перевезення вантажів здійснюється експедитором на підставі наданих перевізником рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної й оригіналу ТТН у термін 15 банківських днів.

Як вбачається з п. 6.1. договору претензії, що виникають за даним договором, повинні бути пред'явлені на протязі 6 місяців після виникнення підстави для їхнього пред'явлення.

Відповідно до п. 6.3 договору датою пред'явлення претензії вважається дата штемпеля поштового відомства про прийняття листа.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання й діє на протязі одного року (п. 9.1. договору).

10.06.2016 року між сторонами, на підставі договору, було укладено договір-заявку № 1132, відповідно до умов якого позивач мав забезпечити перевезення вантажу (побутова техніка) транспортним засобом Мерседес, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, з фірми: Gorenje aparati za domacinstvo, d.o.o., розташованої в Сербії до вантажоодержувача: фірма Комфі , розташована в Україні, м. Дніпропетровськ.

Ставка за перевезення, погоджена сторонами, була встановлена в сумі 45 000, 00 грн.

Свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконав в повному обсязі, зо підтверджується актом виконаних робіт № 51 від 23.06.2016

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у порушення взятих на себе зобов'язань надані послуги відповідачем не було оплачено.

Оскільки отримані послуги відповідач не оплатив, позивач 12.09.2016 року рекомендованим листом направив відповідачу претензію з вимогою про сплату боргу за перевезення вантажу в сумі 45 000, 00 грн., штрафу за понаднормований простій автомобіля в сумі 500, 00 грн. та пені за прострочку платежу в розмірі 2 512, 00 грн.

Після отримання вказаної претензії Підприємство частково виконало свої зобов'язання, перерахувавши на рахунок позивача 30 000, 00 грн.

22.04.2017 року Підприємцем знову була направлена претензія на адресу відповідача з вимогою про оплату наданих йому послуг в повному обсязі - 15 500, 00 грн. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15 000, 00 грн.

Внаслідок укладення заявки між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ)

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів оплати послуг на суму 15 000, 00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 500, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.7 договору, сторони несуть відповідальність у розмірі 500, 00 грн. на добу простою при перевезеннях поза митною територією України ( у тому числі пов'язаного з неподанням або несвоєчасною подачею автотранспорту під навантаження/розвантаження, з не наданням вантажу) або прострочення терміну розвантаження.

Оскільки розмір штрафу, нарахованого позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовні вимоги про стягнення з Підприємства даної штрафної санкції в сумі 500, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Судом на час розгляду спору дотримувалися вимоги відносно усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, здійснювалися заходи щодо дотримання поваги до них. Однак, як свідчать винесені судом процесуальні документи, представник відповідача не виконав вимоги суду щодо забезпечення участі у судовому засіданні свого представника, наведення вимог та заперечень відносно пред'явленого позивачем позову та здійснення звірки розрахунків з позивачем.

Оцінивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що у діяльності підприємства відповідача існують недоліки, зокрема, неналежне ставлення його посадових осіб до своїх обов'язків, відсутністю належної правової оцінки спірним правовідносинам, нездійснення належного контролю за виконанням своїх зобов'язань, бракує організація претензійно-позовної роботи на підприємстві, мають місце факти ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, а саме, не з'явлення до судового засідання, не проведення звірки розрахунків, не надання письмового відзиву на позов, що розглядається судом як затягування судового процесу.

З урахуванням даних обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход державного бюджету України штраф у сумі 100,00 грн., передбачений п. 5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону та надіслати на його адресу окрему ухвалу згідно вимог ст. 90 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 90 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "АТЛ Україна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ідентифікаційний код 32248838) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "АТЛ Україна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ідентифікаційний код 32248838) в дохід державного бюджету України штраф у сумі 100,00 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко