Рішення

від 18.08.2017 по справі 910/9727/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2017Справа №910/9727/17

За позовом Комунального підприємства Вишгородської районної ради "Навчально-спортивна база"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-спортивна база "Олімпік Сіті"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд комунального майна Вишгородського району

про стягнення 129 121, 07 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники

від позивача: Сидорова Ю.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи : Сидорова Ю.С. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року Комунальне підприємство Вишгородської районної ради "Навчально-спортивна база" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-спортивна база "Олімпік Сіті" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 106 805, 01 грн., 3 % річних в сумі 3 194, 86 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 642, 27 грн., а також пені у розмірі 9 478, 93 грн. нарахованих за не виконання грошового зобов'язання згідно договору оренди № 20/15 від 06.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.08.2017 року. Крім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд комунального майна Вишгородського району.

04.08.2017 року судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.08.2017 року призначив справу № 910/9727/17 до розгляду на 18.08.2017 року.

Представник позивача безпосередньо у судовому засіданні 18.08.2017 року наполягав на позові.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.08.2017 року не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 01.03.2017 надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015 між Фондом комунального майна Вишгородського району, далі Орендодавець, Підприємством та Товариством, укладений договір оренди № 20/15 об'єктів нерухомого майна, які перебувають на балансі Комунального підприємства Вишгородської районної ради "Навчально-спортивна база", що розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Спортивна, 1, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар, приймає в строкове платне користування без права викупу орендарем та передачі в суборенду нерухоме майно, яке є комунальною власністю Вишгородської районної ради Київської області.

На виконання вказаного договору оренди, орендодавцем та позивачем було передано відповідачу в строкове платне користування без права викупу та передачі в суборенду нерухоме майно, яке є комунальною власністю Вишгородської районної ради Київської області та розташоване в м. Вишгород по вул.. Спортивна, 1, а саме:

- їдальню (літер Б) площею 371,7 м 2 ;

- медпункт (літер В) площею 97,6 м 2;

- гуртожиток (літер Д) площею 129,7 м 2 ;

- літній будинок (літер Є) площею 90,9 м 2 ;

- літній будинок (літер Ж) площею 103,6 м 2 ;

- літній будинок (літер З) площею 100,0 м 2 ;

- приміщення в адміністративному будинку (літер І) площею 10,5 м 2 .

В свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі, в термін до 15-го числа наступного за звітним місяця, сплачувати орендну плату за користування нерухомим майном.

Відповідно до п. 3.9 договору, відповідач сплачує орендну плату наступним чином:

- 50 % перераховує позивачу;

- 50 % перераховує до Вишгородського районного бюджету.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди, у тому числі і в частині внесення орендної плати за користування об'єктом оренди, після вжиття заходів досудового врегулювання, орендодавець звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/4336/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 року, договір оренди було розірвано та зобов'язано відповідача повернути об'єкт оренди.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від 09.08.2016 року, відповідач передав, а орендодавець та позивач прийняли об'єкти нерухомого майна.

Згідно п. 3.12 договору оренди, у разі припинення (розірвання договору) оренди орендар сплачує орендну плату по день повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Окрім того, орендар зобов'язаний вносити орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В порушення вказаних вище пунктів договору оренди, відповідач не здійснив повних розрахунків за користування нерухомим майном, в зв'язку з чим, орендодавець 14.02.2017 року звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 101 639, 10 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року по справі № 910/2379/17 позовні вимоги задоволено повністю та видано наказ про стягнення з відповідача на користь Вишгородського районного бюджету заборгованості за договором оренди в розмірі 101 639, 10 грн.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, станом на сьогоднішній день, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати складає 106 805, 01 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості 106 805, 01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Товариства 9 478, 93 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 9 476, 60 грн. пені.

Таким чином, позовні вимоги Підприємства в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 476, 94 грн.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3 194, 86 грн. трьох процентів річних та 9 642, 27 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд, зробивши розрахунки інфляційних втрат та 3 відсотків річних, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 576, 60 грн. - інфляційних втрат та 3 194, 86 грн. - 3 відсотків річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства Вишгородської районної ради "Навчально-спортивна база" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-спортивна база "Олімпік Сіті" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24, поверх 8, ідентифікаційний код 39773655) на користь Комунального підприємства Вишгородської районної ради "Навчально-спортивна база" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Спортивна, будинок 1, ідентифікаційний код 23572880) 106 805 (сто шість тисяч вісімсот п'ять) грн. 01 коп. основного боргу, 9 476 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 94 коп. пені, 9 576 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 3 194 (три тисячі сто дев'яносто чотири) грн., 86 коп. 3 процентів річних, а також 1 935 (одну тисячу дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 79 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко