Рішення

від 21.08.2017 по справі 922/1942/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р.Справа № 922/1942/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський молокозавод", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 163125,50 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 29.05.2017р.;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 25.07.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський молокозавод", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № УБГ 308/035-16 від 27.07.2016р. в розмірі 163125,50 грн. та судового збору.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2017р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2017р. розгляд справи відкладався на 31.07.2017р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2017р., за клопотанням відповідача, продовжено строк розгляду справи до 28.08.2017р., розгляд справи відкладено на 21.08.2017р. о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2017р. позовні вимоги підтримав, зазначив про часткове погашення заборгованості відповідачем та надав додаткові докази по справі (вх. № 27052), які судом долучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.08.2017р. представник відповідача надав докази часткового погашення заборгованості (вх. № 27053), які судом долучаються до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кегичівський молокозавод" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №УБГ 308/035-16 від 27.07.2016 року (далі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1), постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію (далі по тексту - продукція), а саме: молоко коров'яче за ціною та в порядку, передбаченому цим договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Розрахунок за відпущену продавцем сировину покупець проводить по узгодженій в протоколах погодження ціни (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець здійснює 100% попередню оплату кожної партії продукції на підставі рахунку, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити рахунок наданий постачальником, протягом 3-х робочих днів з дати отримання такого рахунку. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 2.1 договору зазначено, що поставка продукції здійснюється протягом 1-го робочого дня з моменту отримання попередньої плати від покупця, в порядку передбаченому п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п.3.4 договору, вартість фактично поставленої продукції вказується у видаткових накладних.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання-передача продукції проводиться уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що продукція приймається за кількістю та якістю при відвантаженні продукції, згідно з видатковою накладною на продукцію. Перевірка якості продукції здійснюється покупцем на протязі 24 годин після відвантаження продукції на транспортний засіб покупця. Підтвердженням того, що продукцію передано, а покупцем прийнято у відповідній кількості, є підпис покупця або уповноваженого представника покупця на видатковій накладній.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що датою переходу права власності на продукцію є дата підписання сторонами видаткової накладної.

На виконання своїх договірних зобов'язань, протягом періоду з з 11.01.2017р. по 20.03.2017р. постачальник здійснював поставку продукції покупцю, на умовах договору, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Всього за вищезазначений період постачальник поставив продукцію на суму 228125,50 грн.

Поставлена продукція була прийнята відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних.

Позивач зазначає, що станом на 05.04.2017р. покупець сплатив за отриману продукцію лише 65000,00 грн.

У зв'язку з виникненням заборгованості, продавець направляв покупцю претензію від 16.03.2017р. за вих. №032- 03-2878-1, в якій позивач вимагав сплати заборгованості відповідачем за спірним договором поставки.

Проте, відповіді на претензію від відповідача не надходило, заборгованість за договором відповідачем в повному обсязі сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умови укладеного між сторонами договору № УБГ 308/035-16 від 27.07.2016р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В п. 2.1 договору зазначено, що поставка продукції здійснюється протягом 1-го робочого дня з моменту отримання попередньої плати від покупця, в порядку передбаченому п. 3.3 даного договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець здійснює 100% попередню оплату кожної партії продукції на підставі рахунку, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити рахунок наданий постачальником, протягом 3-х робочих днів з дати отримання такого рахунку. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відійшовши від умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 228125,50 грн. без отримання попередньої оплати, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Проте, всупереч припису частини першої статті 692 ЦК України, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за спірним договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні 21.08.2017р. сторони надали акти звірки взаємних розрахунків (вх.№№ 27052 та 27053), які є ідентичними та підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірним договором на загальну суму 150000,00 грн., що на 85000,00 грн. перевищує зазначену позивачем в позовній заяві суму оплати відповідачем заборгованості.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, беручи до уваги часткову оплату відповідачем основного боргу, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в cумі 85000,00 грн. припинити, відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При цьому, у зв'язку з тим, що заборгованість в сумі 60000,00 грн. була погашена відповідачем протягом періоду з 09.06.2017 р. по 08.08.2017 р., тобто, після звернення з позовом до суду, який було направлено поштою 07.06.2017 р., судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок відповідача. В той же час, оскільки заборгованість в сумі 25000,00 грн. була погашена відповідачем до звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок позивача.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та беручи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки № УБГ 308/035-16 від 27.07.2016р. в сумі 78125,50 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що заборгованість в cумі 25000,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині не відшкодовуються.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2071,88 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 38, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський молокозавод" (61072, Харківська область, м. Харків, вул. Тобольська, 42, офіс 209, код ЄДРПОУ 39908401) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) заборгованість за договором поставки № УБГ 308/035-16 від 27.07.2016р. в розмірі 78125,50 грн. та судовий збір в сумі 2071,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в cумі 85000,00 грн. припинити.

Повне рішення складено 23.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1942/17