Постанова

від 21.08.2017 по справі 908/443/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2017 справа №908/443/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Малашкевича С.А., Мартюхіної Н.О. Рудик Т.С. за участю представників сторін від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи: ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явився; не з'явився; ОСОБА_5 - особисто; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р. у справі№ 908/443/16 (суддя: Попова І.А.) за позовомМалого підприємства "Таврія", смт. Новомиколаївка, Запорізька область до відповідача-1: відповідача-2: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область ОСОБА_5, смт. Новомиколаївка, Запорізька область про визнання права власності на 1/2 адмінбудівлі літ. А за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

Мале підприємство "Таврія" (далі - МП "Таврія", позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач-1) про визнання за позивачем права власності на 1/2 адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що МП "Таврія" не може у повній мірі володіти та розпоряджатися зазначеним майном, оскільки не має можливості затвердити в БТІ план реконструкції цієї будівлі, яку має намір зробити, через відсутність законодавчо оформлених правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що зареєструвати своє право власності на спірне майно не має можливості, оскільки в Реєстраційній службі договір купівлі-продажу не було зареєстровано. Водночас позивач намагався на підставі договору від 23.08.1996 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 р. зареєструвати право власності на 1/2 частину адмінбудівлі, проте у реєстрації йому відмовлено, на підтвердження чого позивачем додано до позовної заяви незасвідчену копію рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9220670 від 18.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 р. залучено до участі у справі Виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області у якості іншого відповідача (далі - відповідач-2) та ОСОБА_5 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - ОСОБА_5, третя особа).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р. в позові до відповідача-1 відмовлено, позовні вимоги до відповідача-2 задоволено, визнано право власності позивача на 1/2 адмінбудівлі літ. А за адресою: 70100, Запорізька область, АДРЕСА_1, судові витрати за позовом покладено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що Підприємство по агропромисловому будівництву "Новомиколаївський Райагробуд", як особа, яка передала майно - 1/2 адмінбудівлі по АДРЕСА_1, мало право володіння, користування та розпорядження цим майном, тобто було його власником; МП "Таврія" набуло право власності на спірне майно за договором від 26.08.1996 р., укладеним з підприємством "Новомиколаївський Райагробуд" у відповідності до приписів діючого на час укладення договору законодавства; органом місцевого самоврядування підприємству "Таврія" відведено земельну ділянку для обслуговування адмінбудівлі по АДРЕСА_1, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову відносно відповідача-2 з огляду на розташування спірного об'єкта нерухомого майна у межах населеного пункту смт. Новомиколаївка та приписи ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р., відповідач-2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач-2 стверджує, що позивачем не надано правовстановлюючого документа, яким підтверджується право власності Райагробуду на адмінбудівлю. Крім того, відповідач-2 звертає увагу на те, що за твердженнями позивача, дане приміщення не було взагалі зареєстровано ні за продавцем, ні за покупцем, тому Райагробуд не мав права продавати приміщення.

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на спірний договір купівлі-продажу, зазначає, що в цьому договорі відсутня будь-яка інформація про призначення будівлі та її місцезнаходження, що робить неможливим встановлення факту купівлі саме тієї адмінбудівлі, на яку позивач просить визнати право власності.

На думку скаржника, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є власником іншої ? частини адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також доказів виконання позивачем умов договору купівлі-продажу

Відповідач-2 вважає, що позивачем не довено факт передачі приміщення у встановленому порядку, оскільки в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі, в той час як у договорі відсутні інші положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на об'єкт.

За доводами заявника апеляційної скарги висновок суду першої інстанції про те, що даний позов пов'язаний з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, тому на такі вимоги не поширюється дія позовної давності внаслідок тривалості порушення прав у часі є помилковим, оскільки позивач не вживав жодних заходів щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно, хоча директор МП Таврія в 2012 році був повідомлений рішенням Новомиколаївської селищної ради № 19 від 22.02.2012 р. про неможливість реалізувати право власності на вищевказану нерухомість у зв'язку з відсутністю на неї правовстановлюючих документів, що б підтверджували право власності на будівлю, тому суд першої інстанції з огляду на приписи ст. 75 ЦК УРСР мав застосувати позовну давність незалежно від наявності заяв сторін.

На стадії апеляційного провадження склад судової колегії неодноразово змінювався.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2017 р. для розгляду справи № 908/443/16 сформовано колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Агапов О.Л., Дучал Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.05.2017 р. замінено суддю Агапова О.Л. на суддю Сгара Е.В. та визначено судову колегію у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Дучал Н.М., Сгара Е.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017 р. замінено суддю Сгара Е.В. на суддю Малашкевича С.А. та визначено судову колегію у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Дучал Н.М., Малашкевич С.А.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.08.2017 р. замінено суддю Дучал Н.М. на суддю Агапова О.Л. та визначено судову колегію у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Агапов О.Л., Малашкевич С.А.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.08.2017 р. замінено суддю Агапова О.Л. на суддю Мартюхіну Н.О. та визначено судову колегію у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно з п. 9-2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про практику застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.

Представник позивача та третя особа - ОСОБА_5 у судових засіданнях проти апеляційної скарги відповідача-2 заперечив за доводами, викладеними у відзивах на апеляційну скаргу, додаткових письмових поясненнях по суті спору.

Відповідач-1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача-1 у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 у судові засідання не з'явився. 07.07.2017 р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-2 № 2462 від 26.06.2017 р., в якому відповідач-2 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив розглянути дану справу без участі його представника.

Судова колегія враховує наступне.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2017 р., від 29.05.2017 р., від 10.07.2017 р., від 20.07.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у випадку нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача-2 про розгляд справи без участі його представника судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третю особу - ОСОБА_5, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.1996 р. Підприємством по агропромисловому будівництву "Новомиколаївський Райагробуд" (виконавець) та МП "Таврія" укладено договір, за умовами якого виконавець зобов'язується здійснити продаж 1/2 частини адмінбудівлі, а МП "Таврія" зобов'язується здійснити оплату наступним чином: 1) бензин А-76 в кількості 2000 літрів на суму 96 млн. крб.; 2) пшениця в кількості 9300 т. на суму 204600000 крб.; 3) перерахувати на р/рахунок 116 млн. крб.

Вказаний договір підписаний представниками сторін договору та скріплений печатками підприємств.

Судовою колегією встановлено, що на момент придбання об'єкту технічна документація на будівлю була відсутня.

Листом № 55 від 18.10.1996 р. Новомиколаївський райагробуд просив Виконком Новомиколаївської селищної ради вилучити з його земельного фонду 0,11 га, розташованих навколо адмінбудівлі, проданого ним МП Таврія та виділити його новому власнику адмінбудівлі.

Рішенням Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 85 від 15.04.1997 р. вирішено виділити земельну ділянку в розмірі 0,12 га МП "Таврія" у зв'язку з купівлею адмінбудівлі в Новомиколаївського міжгосподарчого кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд , для розміщення матеріальної бази.

Рішенням Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 83 від 19.04.2001 р. вирішено визнати право власності на виробничі об'єкти та споруди, розташовані в АДРЕСА_1 за Новомиколаївським райагробудом, а саме: адмінкорпус, столярний цех, цех ЖБК, мастерня-гараж, котельня-баня, слюсарний цех, центральний склад, склад для запчастин, проходна. Вбачається, що спірний об'єкт нерухомого майна у визначеному переліку відсутній.

Рішенням Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 15 від 12.08.2003 р. Про дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок вирішено дати дозвіл на складання проекту відведення на земельні ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0,12 га по АДРЕСА_1/МП Таврія / для обслуговування адмінприміщення.

Позивачем до матеріалів справи надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно з пояснювальною запискою до якого земельна ділянка розташована в серединній частині селища на АДРЕСА_1. На земельній ділянці розташована капітальна одноповерхова адміністративна будівля, яка належить громадянину України ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, технічного паспорту БТІ. В умовах відведення земельної ділянки до даного проекту землеустрою зазначено, що площа земельної ділянки несільськогосподарського призначення АДРЕСА_1, Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, згідно польових вимірів складає 0,14124 га та відведення вказаної земельної ділянки здійснюється для її подальшої передачі в оренду громадянину України ОСОБА_5 на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради № 15 від 12.08.2003 р.

Проте, свідоцтво на право власності на нерухоме майно та технічний паспорт БТІ, про які йдеться у пояснювальній записці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14124 га з цільовим використанням - розміщення адміністративної будівлі в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідачів з позовом про визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, у задоволенні якого рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 р. у справі № 908/1295/13 відмовлено.

Рішенням державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9220670 від 18.12.2013 р. позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.02.2016 р. у справі № 21/39/06 визнано Новомиколаївське районне міжгосподарське орендне управління по агропромисловому будівництву Райагробуд банкрутом.

Згідно ст. 153 та ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно. (ст. 224, 225 Цивільного кодексу Української РСР)

Згідно ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

01 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України яким, зокрема, визначено вчинення правочину у формі, встановленій законом; укладення договорів купівлі-продажу, в тому числі нерухомого майна, у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державна реєстрація (ст. ст. 203, 657 ЦК України). Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (01.01.04). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, чинним законодавством станом на дату укладення вищевказаного договору купівлі-продажу не передбачалось обов'язкового нотаріального посвідчення таких договорів.

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що як нормою ст. 224 ЦК УРСР, так і чинною нормою ст. 655 ЦК України визначено виконання обов'язку покупця щодо оплати майна (товару) виключно у грошовій формі, в той час як спірним договором передбачено проведення оплати МП Таврія шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 116 млн. крб. та шляхом поставки бензину А-76 у кількості 2 000 літрів на суму 96 млн. крб., поставки пшениці у розмірі 9 300 т на суму 204 600 000 крб.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 1 від 07.08.1996 р., накладні № 3 від 23.09.1996 р., № 4 від 23.09.1996 р.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано довідки Новомиколаївського районного міжгосподарського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд № 16 від 15.04.1997 р., № 17 від 15.04.1997 р. відповідно до яких райагробудом продано адмінбудівлю МП Таврія , розрахунок проведений остаточно, продана адмінбудівля знята з балансу райагробуда та передана на баланс МП Таврія ; претензій до покупця райагробуд не має.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази під час вирішення спору по суті, судова колегія звертає увагу, що в ухвалі місцевого господарського суду від 05.04.2016 р. зазначено: в судовому засіданні встановлено, що власником іншої 1/2 частини адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1 є ОСОБА_5

Проте, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р., від 10.07.2017 р., від 20.07.2017 р. у позивача витребовувалися докази на підтвердження того, що 1/2 адмінбудівлі, право власності на яку просить визнати позивач, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; докази на підтвердження сплати за земельну ділянку позивачем під спірною адмінбудівлею (платіжні доручення тощо), а також документи, які підтверджують користування даною земельною ділянкою; акт приймання-передачі спірної адмінбудівлі, засвідчені належним чином копії договору купівлі-продажу від 1996 року, укладеним між Підприємством по агропромисловому будівництву Новомиколаївський райагробуд та ОСОБА_5, доказів на підтвердження виконання умов вказаного договору купівлі-продажу, плану-схеми адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за вказаною адресою, та інші докази в обґрунтування позову.

На стадії апеляційного провадження позивачем до матеріалів справи надано засвідчену копію договору від 26.08.1996 р., укладеного між Новомиколаївським Райагробудом, як виконавцем, та особою ОСОБА_5, як покупцем, за умовами якого виконавець зобов'язується провести продаж 1/2 частини адмінбудівлі, а покупець зобов'язується провести оплату готівкою на суму 520 000 000крб. Позивачем також надано засвідчені копії платіжних документів на підтвердження виконання ним умов вказаного договору.

Проте, право власності ОСОБА_5 на вказану частину нерухомого майна не зареєстровано, у договорі від 26.08.1996 р. відсутня інформація про місцезнаходження майна, визначеного як предмет договору купівлі-продажу, кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташована 1/2 адмінбудівлі, що за твердженням ОСОБА_5, придбана ним як фізичною особою, та інші докази, за якими можливо б було дійти однозначного висновку про те, що третя особа є власником іншої 1/2 спірної адмінбудівлі в матеріалах справи відсутні.

На виконання ухвал суду апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи надано:

- лист Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 2655 від 10.07.2017 р. щодо присвоєння адреси адміністративній будівлі за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, АДРЕСА_1 та надання документів на підтвердження того, що земельна ділянка за вказаною адресою та/або нерухоме майно за цією адресою передана у користування та нею користується позивач, яким повідомлено, що Новомиколаївська селищна рада не має у користуванні таких документів та інформації щодо присвоєння адреси;

- засвідчену копію Витягу з Реєстру платників єдиного податку від 13.06.2017 № 1708133400051;

- засвідчену копію довідки Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 0500 від 27.06.2013 р. про те, що МП Таврія на території Н.Миколаївської с/р по АДРЕСА_1 користується земельною ділянкою орієнтовною площею 0,06 га під адміністративною будівлею, без правоустановчих документів;

- засвідчену копію Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2;

- засвідчену копію довідки Новомиколаївського відділення Вільнянської ОДПІ № 267/10/17-114 від 09.07.2013 р. про те, що станом на 09.07.2013 р. в картці особового рахунку платника податків не обліковується податкова заборгованість; протягом 2013 року ОСОБА_5 добровільно сплачено до бюджету 3 152,88 грн. орендної плати за землю з фізичних осіб за фактичне використання земельної ділянки під будівлею за адресою: смт. Новомиколаївка, АДРЕСА_1-к, в т.ч.: за 2010 рік - 1 146,60 грн., за 2011 рік - 1 146,60 грн., за 2012 рік - 859 ,68 грн.;

- засвідчені копії довідок № 16 від 15.04.1997 р., № 17 від 15.04.1997 р., № 55 від 18.10.1996 р. Новомиколаївського районного міжгосподарського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд , рішення Новомиколаївської селищної ради № 85 від 15.04.1997 р., рішення Новомиколаївської селищної ради № 15 від 12.08.2003 р., копії яких також надавались до матеріалів справи під час розгляду спору судом першої інстанції;

- засвідчену копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держгеокадастру у Новомиколаївському районі № 0-8-0.29-257/168-17 від 29.06.2017 р.;

- засвідчену копію БТІ № 156 від 2012 року про те, що ОСОБА_5 зробив заказ на виготовленн технічної документації за адресою смт. Новомиколаївка, АДРЕСА_1-к;

- засвідчену копію заяви позивача від 13.10.1996 р., адресованої до відповідача-2 з проханням виділити земельну ділянку біля адмінбудівлі, яка раніше належала Новомиколаївському Райагробуду , та викуплена МП Таврія і дозволити його реконструкцію під магазин-салон Автозапчастини ;

- засвідчену копію листа № 65 від 10.10.1997 р. Новомиколаївського районного міжгосподарського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд , адресованого Виконкому Новомиколаївської селищної ради, з проханням вилучити з його земельного фонду 0,14 га, розташованих навколо адмінбудівлі, що продана МП Таврія та виділити його новому володільцю адмінбудівлі;

- засвідчені копії запиту позивача про надання інформації від 17.07.2017 р., адресованого відповідачу-2 та листа-відповіді відповідача-2 № 2738 від 21.07.2017 р.;

- рукописну план-схему адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Запорізької області Новомиколаївського району, яка засвідчена печаткою підприємства позивача та підписом директора - ОСОБА_5;

- засвідчені копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,14124 га та техпаспорту на адмінбудівлю по АДРЕСА_1 Запорізької області, які також надавалися позивачем суду першої інстанції (т.1, а.с.60-94);

- засвідчену копію робочого проекту електропостачання магазину МП Таврія , розташованого в смт. Новомиколаївка Запорізької області з відповідними додатками;

- засвідчену копію акту взаємоперевірки фактичного використання земельної ділянки від 25.03.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_5 використовується земельна ділянка загальною площею 0,14 га, за час використання якої користувачем сплачувалася орендна плата, земельний податок не сплачувався;

- засвідчені копії податкового повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної ДПІ № 3/17/НОМЕР_1 від 24.04.2013 р., квитанцій від 30.09.2013 р., від 03.06.2013 р., від 24.04.2013 р. та ін. з призначенням платежу: земельний податок, орендна плата з фізичних осіб; ОСОБА_5. , квитанцій від 11.05.2004 р., від 07.05.2004 р., від 09.08.2014 р. з призначенням платежу: за одкуп земельної ділянки , першої податкової вимоги Вільнянської міжрайонної ДПІ № 1/10 від 15.10.2001 р. про сплату земельного податку. В матеріалах справи також міститься незасвідчена копія квитанції від 05.04.2016 р. з призначенням платежу: земельний податок з фізичних осіб, орендна плата з юридичних осіб за 1 квартал 2016 .

Проаналізувавши надані позивачем докази, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи Донецьким апеляційним господарським судом, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять акта прийому-передачі 1/2 спірної адмінбудівлі, який має підтверджувати факт передачі приміщення у встановленому законодавцем порядку, тому факт набуття позивачем права власності на вказане нерухоме майно не підтверджено належним доказом у розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

При цьому, з аналізу умов договору купівлі-продажу від 26.08.1996 р. не вбачається, що сторонами погоджено інші положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на об'єкт.

Отже, позивачем не доведено факт приймання-передачі спірної будівлі.

Водночас у вказаному договорі купівлі-продажу відсутня інформація щодо:

- призначення будівлі, її місцезнаходження, та як загальної площі цієї адмінбудівлі, так і площі 1/2 частини адмінбудівлі, яка визначена предметом договору;

- кадастрового номеру земельної ділянки під цією будівлею, що унеможливлює встановлення факту купівлі саме тієї половини адмінбудівлі, право власності на яку просить визнати позивач у позовній заяві.

Також, позивач у позовній заяві вказує на відсутність технічної документації на будівлю та відсутність відповідної реєстрації договору купівлі-продажу.

Судовою колегією також встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право власності Новомиколаївського районного міжгосподарського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання Райагробуд - продавця за договором купівлі-продажу від 26.08.1996 р. на момент укладення цього договору. Як зазначено вище, рішенням Новомиколаївської селищної ради № 83 від 19.04.2001 р., яким за Новомиколаївським райагробудом визнано право власності відповідно до переліку виробничих об'єктів та споруд, розташованих в АДРЕСА_1, спірна адмінбудівля відсутня.

Посилання місцевого господарського суду на сталу практику радянських часів щодо об'єктів, які належали до державної власності, зокрема, у сільській місцевості не проходили державної реєстрації є хибними, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Твердження позивача та третьої особи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, відносно встановлення факту укладення договору купівлі-продажу від 26.08.1996 р. та факту відсутності необхідності нотаріального посвідчення цього договору рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 р. у справі № 908/1295/13, судовою колегією оцінюються критично, оскільки підстави позову у справі № 908/1295/13 та справі, що наразі розглядається, є різними, що унеможливлює застосування приписів ст. 35 ГПК України.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач зазначає, що не може у повній мірі володіти та розпоряджатися зазначеним майном, оскільки не має можливості затвердити в БТІ план реконструкції цієї будівлі, яку має намір зробити, через відсутність законодавчо оформлених правовстановлюючих документів, а також не може зареєструвати своє право власності на визначене майно. Тобто, з тексту позовної заяви вбачається, що підставою позову є саме неможливість зареєструвати право власності, а не його оспорювання/невизнання відповідачами у справі.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом, регулював та регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

За змістом ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а отже, не може бути стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на 1/2 адмінбудівлі літ. А, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні, тому у задоволенні даного позову, як до відповідача-1, так і до відповідача-2 слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо посилання відповідача-2 на необхідність застосування позовної давності судова колегія враховує наступне.

Згідно з ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або

третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється:

на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом;

на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;

на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;

у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Отже, відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмова у їх задоволенні в будь-якому разі унеможливлює застосування до спірних правовідносин позовну давність.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі по відношенню до обох відповідачів.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р. у справі № 908/443/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2016 р. у справі № 908/443/16 скасувати.

У задоволенні позову до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області відмовити.

У задоволенні позову до Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області відмовити.

Стягнути з Малого підприємства "Таврія" (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Кринична (Совхозна), 16, код ЄДРПОУ 23284164) на користь Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, 34, код ЄДРПОУ 04352246) 1 515 грн. 80 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: С.А. Малашкевич

Н.О. Мартюхіна