Постанова

від 22.08.2017 по справі 914/185/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 914/185/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлишин С.В.

та представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Кравчук П.І. - представник (довіреність від 08.02.2017);

третьої особи (в режимі відеоконференції): Рогачов Ю.М. - адвокат (договір № 06/02 про надання правової допомоги);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Трейд" б/н від 08.05.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2017 (суддя Мороз Н.В.)

у справі № 914/185/17

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ

до відповідача: Малого приватного підприємства "Трейд", м. Новий Розділ Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 7 842, 96 Євро, що становить 231 521, 83 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профкосмо Біо", м. Київ

до відповідача: Малого приватного підприємства "Трейд", м. Новий Розділ Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 7 842, 96 Євро, що становить 225 110, 05 грн

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства "Трейд" про стягнення заборгованості в розмірі 7 842, 96 Євро, що становить 231 521, 83 грн.

10 лютого 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Профкосмо Біо" подано позовну заяву як третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору до Малого приватного підприємства "Трейд" про стягнення 7842,96 євро, що становить 225 110, 05 грн. Вказану заяву ухвалою місцевого господарського суду від 14.02.2017 прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2017 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь третьої особи 7 842, 96 грн євро, що в гривневому еквіваленті становить 225 110, 05 грн вартості втраченого вантажу, 3 376, 65 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9 500, 00 грн судових витрат на оплату послуг адвоката.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходив, зокрема з того, що одержувачем та власником втраченого вантажу є ТзОВ "Профкосмо Біо" - третя особа із самостійними вимогами, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, отже позивачем не доведено порушення його права та законних інтересів відповідачем та понесення збитків, завданих втратою вантажу.

В той час, третя особа, як власник вантажу та одержувач понесла реальні збитки в розмірі вартості втраченого вантажу, які підлягають відшкодуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - МПП "Трейд" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог третьої особи, мотивуючи це порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд не витребував оригіналу заявки, а обмежився дослідженням лише її копії, що є неправомірним. Вказує, що відповідальність перед замовником за невиконання або неналежне виконання договору несе експедитор, а не перевізник. Вважає, що саме експедитор має право вимоги до перевізника. Крім того зазначає про відсутність будь-яких договорів чи інших домовленостей між третьою особою та відповідачем, а відповідно і про відсутність зобов'язань між даними особами.

Звертає увагу, що вартість вантажу не була задекларована. Відтак підлягає застосуванню ч. 6 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, згідно з якою розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто, якщо вартість вантажу не була задекларована.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. від 18.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

Представник третьої особи надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін. Зокрема, звертає увагу на ст. 29 Конвенції, якою передбачено, що перевізник не має права посилатись на ліміти відповідальності, якщо збиток був викликаний неналежним виконанням обов'язків з його боку, та/або неналежним виконання обов'язків його службовими особами, що мало місце в даній ситуації при втраті вантажу.

Також 06.06.2017 від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просила залишити рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

06.06.2017 розгляд справи відкладався на 01.08.2017.

Надалі третьою особою подано додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких останній також просив залишити рішення без змін, скаргу без задоволення.

Третьою особою 27.07.2017 подано заяву про відвід головуючому судді Юрченку Я.О.

1 серпня 2017 року, з огляду на перебування судді Зварич О.В. у відпустці та закінчення процесуальних строків для розгляду спору, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 350 від 01.08.2017 призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у даній справі.

Автоматизованим розподілом (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016) визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Давид Л.Л. та Хабіб М.І.

В задоволенні заяви третьої особи про відвід головуючому судді ухвалою суду від 01.08.2017 відмовлено.

З огляду на неявку позивача в судове засідання та зміну колегії суддів у даній справі, для надання можливості реалізації процесуальних прав сторони у справі, колегія суддів відклала розгляд справи на 22.08.2017.

В дане судове засідання позивач явку представника не забезпечила, однак надійшла заява з проханням залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, справу слухати за її відсутності.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити.

Третя особа підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього. Представник просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення відповідача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2017 у справі № 914/185/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.01.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Профкосмо Біо" (третя особа, за договором - покупець) та Bio Line S.r.l. (за договором - продавець) укладено контракт №17-01/01 з додатком до контракту №8 від 01/01/2016.

За умовами п.1.1. контракту, продавець зобов'язується продати, а покупець купити за правилами ІНКОТЕРМС 2000 на умовах поставки EXW S. Martino Buon Albergo (VERONA) косметичні засоби, а також супутні аксесуари, рекламну продукцію, приладдя та обладнання для косметичних процедур (товар), в кількості, асортименті та інших показниках згідно інвойсів, які складаються на кожну поставку та є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару, що поставляється визначаються в інвойсах, сформованих на кожну конкретну поставку.

Згідно інвойсів №№352 від 05.10.2016, виставлених продавцем - Bio Line S.r.l. третій особі - ТзОВ "Профкосмо Біо" на підставі контракту №17-01/01 від 17.01.2011 визначено перелік товарів та їх ціну. Так, згідно інвойсу від 05.10.2016 №352 визначено ціну товару, що поставляється в розмірі 7 842, 96 євро.

07.10.2016 ТзОВ "Профкосмо Біо" перерахувало на рахунок Bio Line S.r.l. - 7842,96 євро за поставку товару згідно контракту 17-01/01 від 17.01.2011, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №192 від 07.10.2016.

16.05.2012 ТзОВ "Профкосмо Біо" (третя особа, за договором - замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (позивач, за договором - експедитор) укладено договір №16/05 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, згідно умовами п.1.1. якого передбачено, що даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполучені, та розрахунки за ті перевезення між замовником та експедитором. Замовник доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду організувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявки з обов'язковим посиланням на даний договір.

Пунктом 2.1. договору встановлено, експедитор діє від свого імені та по дорученню організацій довіреними особами яких він являється, та з якими є прямі договірні відносини, має право укладати договори з третіми особами і розраховуватись за їх послуги грошовими коштами, що надійшли від замовника.

11.10.2016 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (позивач, за договором - експедитор) та Малим приватним підприємство "Трейд" (відповідач, за договором - перевізник) укладено заявку на експедирування вантажу.

Відповідно до умов п.1.1 заявки, експедитор забезпечує завантаження/вивантаження і оформлення документів протягом 48 годин з моменту подачі автомобіля під завантаження/вивантаження. Перевізник гарантує своєчасну подачу технічно справного автомобіля, наявність документів, необхідних для митного оформлення вантажу (п.2.1). При запізненні на завантаження чи вивантаження більше 5 годин без погодження з експедитором, перевізник сплачує штраф в розмірі 100 євро в добу, і 50 євро в добу на території України. Перевізник несе повну 100% відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу при здійсненні перевезення у відповідності до положень глави 4,5 Конвенції КДПВ (п.2.2.).

За умовами заявки, МПП "Трейд" - перевізник (відповідач) зобов'язався виконати перевезення вантажу за маршрутом м.Верона, Італія - м.Київ, Україна, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_2. Дата загрузки - 12.10.2016. Строк доставки - 17.10.2016.

На виконання заявки від 11.10.2016 відповідачем прийнято до перевезення вантаж - косметику вагою 248 кг. на 1 палеті, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR №894772 від 12.10.2016, інвойсами від 05.10.2016 №№352-553, які додавались до CMR №894772. Одержувачем вантажу є ТзОВ "Профкосмо Біо".

Вантаж у встановлений умовами заявки строк доставлений не був, вантаж було втрачено, про що 13.10.2016 перевізник під час телефонної розмови повідомив позивача.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1965 Україна приєдналась до вказаної Конвенції 01.08.2006.

Згідно норм ст. 909 ЦК України, яка кореспондується з положенням ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як випливає з аналізу вищенаведених законодавчих норм, договір перевезення є трьохстороннім договором (відправник, перевізник, одержувач).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Тобто права та обов'язки перевізника та експедитора є самостійними.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1965 встановлено, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Умовами статті 4 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (ст.9 Конвенції).

Таким чином, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №894772 від 12.10.2016 відповідач прийняв до перевезення вантаж.

Судом встановлено, що при перевезенні вантажу на підставі міжнародної товарно - транспортної накладної CMR №894772 від 12.10.2016 вантаж на суму 7 842, 96 євро було втрачено внаслідок викрадення, що підтверджується поясненнями водія перевізника - МПП "Трейд" ОСОБА_5 та протоколом повідомленням про злочин - крадіжку з автомобіля Управління поліції Турину Комісаріату державної поліції Ріволі від 13.10.2016.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що в транспортній накладній всупереч вимог ст. 6 Конвенції не було вказано вартість вантажу, а тому відповідачу не було відомо який товар відповідач перевозив та його вартість.

В транспортній накладній CMR №894772 від 12.10.2016 зазначено найменування вантажу, його вага, одержувач вантажу, місце розвантаження та місце завантаження та в графі 5 - документи, які додаються до CMR вказано інвойси №352-553.

Згідно з ч.1. ст. 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. При цьому, частиною 2 ст.6 Конвенції встановлено, що у випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною (ч.3.).

Відтак, як випливає з вищенаведених вимог, зазначення вартості вантажу у вантажній накладній є не обов'язковим згідно вимог ч.1. ст. 6 Конвенції, така вартість зазначається у випадках потреби за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї з сторін. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вимогами законодавства не передбачено необхідність зазначення в міжнародній товарно-транспортній накладній вартості вантажу.

Декларована вартість вантажу в розмірі 7842,96 євро зазначена у інвойсі №352 від 05.10.2016, який є додатком до транспортної накладної CMR №894772 від 12.10.2016. А обізнаність відповідача із задекларованою вартістю вантажу на суму 7842,96 євро, підтверджується поясненнями водія відповідача ОСОБА_5 згідно протоколу повідомлення про злочин від 13.10.2016 Управління поліції Турину Комісаріату державної поліції Ріволі.

Відповідно до ч.1. ст.17 Конвенції (КДПВ), перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч.2. ст.18).

При цьому, згідно ст.18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Статтею 308 ГК України передбачено, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конвенції, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Приписи вказаної статті спростовують доводи скаржника щодо неможливості подання позову отримувачем вантажу.

Статтею 19 Конвенції визначено, вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Відповідно до ч.1. ст.20 Конвенції передбачено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Згідно з ч.1. ст.23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідач просить застосувати ліміт відповідальності перевізника за втрату вантажу посилаючись на ч.6. ст.23 Конвенції, згідно якої більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці. Вважає, що застосуванню підлягає граничний розмір відшкодування за втрачений вантаж, який не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто, оскільки вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці не були задекларовані у міжнародній товарно-транспортній накладній №894772.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимогами ст. 6 Конвенції не передбачено обов'язковості декларування вартості вантажу у товарно-транспортній накладній, вартість вантажу прийнятого відповідачем до перевезення за транспортною накладною CMR №894772 від 12.10.2016 визначена та задекларована згідно додатку до накладної інвойсу №352 в розмірі 7842,96 Євро. При цьому, як вбачається із заяви водія МПП "Трейд" до правоохоронних органів Італії про крадіжку вантажу, водій відповідача був обізнаний про вартість вантажу на суму 7842,96 євро.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 29 Конвенції перевізник не має права посилатися на положення цього розділу, які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов'язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення.

Те ж саме стосується і тих випадків, коли навмисне правопорушення або неналежне виконання обов'язків вчинено агентом чи службовцем перевізника або будь-якою іншою особою, до послуг якої перевізник звертається для виконання перевезення, під час виконання такими агентами, службовцями чи іншими особами покладених на них обов'язків. Більш того, у такому випадку такі агенти, службовці або інші особи не можуть посилатися відносно своєї особистої відповідальності на положення цього розділу, на які містяться посилання в пункті 1.

Як вказано вище, тягар доказу, щодо відсутності вини при втраті вантажу покладено на перевізника. Поряд з цим, відповідач не довів, що він та його службові особи виконали зобов'язання зі збереження вантажу належним чином.

Відтак, відповідач не вправі посилатись на ліміти обмеження відповідальності.

Таким чином, вищенаведене спростовує посилання відповідача на відсутність задекларованої вартості вантажу та необхідність застосування ліміту відповідальності перевізника, встановленого п.3. ст. 23 Конвенції.

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи оригіналу договору - заявки на експедирування вантажу від 11.10.2016 суд правомірно не взяв до уваги, оскільки відповідачем вчинено дії, які спрямовані на виконання умов договору перевезення та прийнято до перевезення вантаж, що підтверджується штемпелем МПП "Трейд" на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №894772 від 12.10.2016 та не заперечується самим відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, вина може виявлятися у формі умислу та необережності. Згідно з ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Вказані норми законодавства є імперативними.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відповідно до ч.2. ст. 925 ЦК України, позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Згідно з ч.3. ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відтак, право одержувача вантажу на пред'явлення вимоги про відшкодування вартості втраченого вантажу до перевізника випливає з вищенаведених норм чинного законодавства та спростовує посилання відповідача на відсутність договірних відносин та зобов'язань між відповідачем та третьою особою - ТзОВ "Профкосмо Біо".

Суд зазначає, що за своєю правовою природою компенсація про відшкодування вартості втраченого вантажу є вимогою про відшкодування збитків. Право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим, передбаченим законом правом на вантаж. Позивач - ФОП ОСОБА_4 є експедитором за договором №16/05 на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.05.2012 укладеним з третьою особою - ТзОВ "Профкосмо Біо", на виконання умов якого позивач залучав до виконання договірних зобов'язань та здійснення перевезення відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що одержувачем та власником втраченого вантажу є ТзОВ "Профкосмо Біо" - третя особа із самостійними вимогами, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №894772 від 12.10.2016, інвойсом №352 від 05.10.2016, платіжним дорученням №192 від 07.10.2016, а також контрактом №17-01/01 від 17.01.2011 укладеним з відправником вантажу.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність йому права на вантаж та понесення реальних збитків завданих втратою вантажу, а правовідносини позивача та відповідача є правовідносинами з транспортного експедирування вантажу, які виключають в даному випадку нанесення експедитору збитків від втрати вантажу.

Водночас, відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами факт втрати вантажу на суму 7842,96 євро, відсутність вини відповідача не доведена належними та допустимими доказами, відтак ТзОВ "Профкосмо Біо" як власник та одержувач вантажу понесло реальні збитки в розмірі вартості втраченого вантажу, які враховуючи законодавчі вимоги підлягають відшкодуванню.

За таких обставин суд дійшов правомірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджено понесення збитків третьою особою, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви третьої особи, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову третьої особи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2017 у справі № 914/185/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 23.08.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давил Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.