Постанова

від 22.08.2017 по справі 910/7940/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа№ 910/7940/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Жук Г.А.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Зуб А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.07.2017

у справі №910/7940/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Світ"

про стягнення 20 865,12 євро, що еквівалентно згідно з офіційним

курсом НБУ 606 027,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 провадження у справі №910/7940/17 було припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/7940/17 та направити справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті заявлених вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 21, 80, 123 Господарського процесуального кодексу України, що на думку позивача призвело до безпідставного припинення провадження у даній справі.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Зубець Л.П. та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

21.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а також письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком сторони, яке вона використовує на власний розсуд.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вирішила задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці з 21.08.2017р., апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Жук Г.А. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

В судовому засіданні 22.08.2017 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була винесена з дотриманням норм процесуального права.

Представник позивача в судове засідання 22.08.2017 не з'явився. Однак, як уже зазначалося вище, він подав клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом.

В судовому засіданні 22.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Світ" (далі - відповідач) заборгованості у сумі 20 865,12 євро, що еквівалентно згідно з офіційним курсом НБУ 606 027,82 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем порядку і строків розрахунків за товар, поставлений позивачем на підставі договору №1/08/2016 від 29.09.2016 на поставку, монтаж, сервісне обслуговування обладнання та комплектуючих.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №910/7940/17 (том справи - 1, аркуші справи - 1-2).

В процесі судового розгляду відповідач подав суду відзив на позов, в якому виклав клопотання про припинення провадження у справі (том справи - 1, аркуші справи - 72-74), обґрунтоване тим, що позивач не є юридичною особою за законодавством Республіки Польща, оскільки він зареєстрований та діє як фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю. Чинний Господарський процесуальний кодекс України не наділяє іноземних суб'єктів - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на відміну від юридичних осіб та організацій правом на звернення саме до господарських судів, а тому даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 провадження у справі №910/7940/17 було припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (том справи - 1, аркуші справи - 90-92). При цьому суд в своїй ухвалі зазначив про те, що відповідно до витягу центрального реєстру та інформації про господарську діяльність Республіки Польщі від 03.04.2017 ОСОБА_4 (ОСОБА_4) (ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1) (номер в реєстрі суб'єктів народного господарства - НОМЕР_2) є підприємцем, статус індивідуальної підприємницької діяльності - активний. Тобто, ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX" позивач є фізичною особою-підприємцем, яка займається підприємницькою діяльністю, оскільки позивач в позовній заяві не наводить номер KRS (Krajowy Rejestr Sаdowy), який присвоюється лише юридичним особам. Оскільки позивачем у даній справі є іноземний громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи за законодавством Польщі, проте без державної реєстрації на території України та в установленому порядку не набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, з огляду на зміст ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Чинне законодавство свідчить про те, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. При чому, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

В ст. 12 названого Кодексу наведено перелік справ, підвідомчих господарським судам.

Підвідомчістю є визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин (аналогічна правова позиція наведена в п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Відповідно до положень ст. ст. 2, 55 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є іноземним суб'єктом господарювання, який зареєстрований у Республіці Польща.

Відповідно до ст. ст. 123, 124 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

З наведеного вбачається, що іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (аналогічна правова позиція наведена в п.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з рекомендацією Вищого господарського суду України від 09.11.2009 №04-06/159).

В п.1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Водночас слід враховувати особливості визначення підсудності, встановлені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Зокрема, ст. 75 названого Закону визначає загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно зі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які господарські справи з іноземним елементом у таких випадках:

- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

- у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

- дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

- якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

В ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлена виключна підсудність справ.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду в останній є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1/08/2016 від 29.09.2016 на поставку, монтаж, сервісне обслуговування обладнання та комплектуючих.

Як уже зазначалося вище, за ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (п.1 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III Господарського процесуального кодексу України.

З доданого до позовної заяви договору №1/08/2016 від 29.09.2016 на поставку, монтаж, сервісне обслуговування обладнання та комплектуючих, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема п.9.9, вбачається, що сторони погодили у випадку, якщо вони не змоги дійти згоди по спірним питанням, то кожна зі сторін може ініціювати вирішення питань у судових інстанціях України.

Окрім того, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ч.3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Постановою Верховної Ради України №3941-XII від 04.02.1994 було ратифіковано Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, згідно зі ст. 1 якого:

- громадяни однієї Договірної сторони користуються на території іншої Договірної сторони у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної сторони;

- громадяни однієї Договірної сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної сторони;

- Положення цього Договору щодо громадян Договірних сторін поширюються також на юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної сторони, на території якої вони знаходяться.

Відповідно до ст. 129 Господарського кодексу України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Колегією суддів враховано посилання в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, яка займається підприємницькою діяльністю, оскільки в позовній заяві не наведено номер KRS (Krajowy Rejestr Sаdowy), який присвоюється лише юридичним особам.

З цього приводу необхідно зазначити, що в матеріалах справи наявні пояснення позивача (том справи - 1, аркуш справи - 87), згідно з якими позивач (ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX"), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та внесений до обліку осіб, які виконують підприємницьку діяльність у Республіці Польща з 01.11.1996. В Україні схожою формою виконання підприємницької діяльності є приватне підприємство.

У витягу центрального реєстру та інформації про господарську діяльність Республіки Польщі від 03.04.2017, на який посилається в своїй ухвалі місцевий господарський суд, зазначено про те, що ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX" - це компанія підприємця ОСОБА_4 (ОСОБА_4), тобто юридична особа.

Окрім того, зазначаючи на необхідність наведення номеру KRS (Krajowy Rejestr Sаdowy), який присвоюється лише юридичним особам, місцевий господарський суд не послався на жодний правовий акт за законодавством Республіки Польща, який би встановлював такі вимоги. В матеріалах справи взагалі відсутній витяг із законодавства Республіки Польща (належним чином оформлений переклад законодавчих актів іноземної держави - Республіки Польща), яким керувався місцевий господарський суд. По суті, суд першої інстанції лише прийняв до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, в обґрунтування клопотання про припинення провадження у справі, не перевіривши їх відповідність вимогам законодавства Республіки Польща.

Також поза увагою місцевого господарського суду залишено надані позивачем первинні документи за укладеним з відповідачем договором на підтвердження позовних вимог як на польській мові, так і з українським перекладом цих документів. Зокрема, в договорі №1/08/2016 від 29.09.2016, рахунку-фактури, підтвердженні прийняття замовлення, експортній накладній, тощо вказано, що постачальником є Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX" (сервісно-виробниче підприємство "KAPEX") в особі директора - ОСОБА_4 (ОСОБА_4.

В позовній заяві вказано, що позивачем є не директор компанії ОСОБА_4 (ОСОБА_4, а ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX", тобто сервісно-виробниче підприємство "KAPEX".

Однак вищезгадані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до безпідставного припинення провадження у даній справі та помилкового застосування місцевим господарським судом п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невірне застосування Господарським судом міста Києва норм процесуального права при прийнятті ухвали від 18.07.2017 у справі №910/7940/17.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 - скасуванню, з направленням справи №910/7940/17 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як уже зазначалось вище, у справі №910/7940/17 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 80, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Zaklad Uslugowo Produkcyjny "KAPEX" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/7940/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/7940/17 скасувати.

3. Справу №910/7940/17 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Г.А. Жук

С.О. Алданова