Ухвала

від 10.05.2007 по справі 5/3283-28/376а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/3283-28/376А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

10.05.07                                                                                           Справа  № 5/3283-28/376А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 01.03.2007р.

у справі № 5/3283-28/376А

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термопак”, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „Сфера”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання на загальну суму 1956107,21 грн., яке виникло на підставі усної угоди між ТзОВ „Термопак” та ТзОВ „ТФ „Сфера” та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України

За участю представників сторін:

від позивача: Гринів Ю.О. –начальник інспекції, Сивак В.М. –головний державний податковий інспектор, Ільницький головний державний податковий інспектор ДПА у Львівській області.

від відповідача 1: Босак О.Є.- представник.

від відповідача 2: не з"явився.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз"яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.03.2007р. у справі № 5/3283-28/376А відмовлено в позові Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термопак”, м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „Сфера”, м.Київ про визнання недійсним господарського зобов”язання на загальну суму 1956107,21 грн., яке виникло на підставі усної угоди між ТзОВ „Термопак” та ТзОВ „ТФ „Сфера” та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що Позивачем не доведено, що усна угода, на підставі якої виникло спірне податкове зобов'язання, укладена відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Визнання недійсним установчих документів ТзОВ "Торгівельна фірма "Сфера" та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позов задоволити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно з інформацією ДПІ у Солом"янському районі м.Києва ТзОВ "Торгівельна фірма "Сфера" за 2005 рік звітності не подавало. А відповідно до рішення Солом"янського районного суду м.Києва від 21.04.2006р., судом визнано недійсними установчі документи ТзОВ "Торгівельна фірма"Сфера" з моменту державної реєстрації (30.05.2005р.) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. Наведене, на думку позивача, вказує на те, що господарське зобов"язання яке виникло на підставі укладеного договору завідомо порушує інтереси держави і суспільства та правомірно визнано судом недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач 1 в запереченні на апеляційну скаргу та представник відповідача 1 в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, покликаючись, зокрема на те, що на час укладення оспорюваного договору, відповідач 2 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мав свідоцтво платника податку на додану вартість. При цьому, визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів відповідача 2, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання раніше укладених ним з іншими суб'єктами господарювання господарських зобов'язань недійсними. Крім того, відповідач 1 вказує на відсутність у діях відповідачів мети, яка б суперечила інтересам держави й суспільства та стверджує, що спірний договір відповідає чинному законодавству.

Відповідач 2 явки представника не забезпечив, пояснень по суті спору не надав.

Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.

В процесі розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між відповідачем 1 (ТзОВ «Термопак»)- покупець та відповідачем 2 (ТзОВ «Торгівельна фірма «Сфера»)- продавець укладено угоду на поставку товарів в усній формі, що підтверджується виписаними ТзОВ «Торгівельна фірма «Сфера»податковими накладними № 72 від 01.08.2005р., № 75 від 01.09.2005р., № 78 від 01.09.2005р., № 81 від 28.09.2005р., № 95 від 01.11.2005р. на загальну суму 1956107,21 грн.

Згідно з листом ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 17.08.2006р. № 8858/7/16-201, ТзОВ «Торгівельна фірма «Сфера»(код ЄДРПОУ 33628830) не звітує з початку своєї діяльності.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 21.04.2006р. у справі № 2-1702 визнано недійсними статут ТзОВ «Торгівельна фірма «Сфера», зареєстрований Солом'янською райдержадміністрацією м. Києва за №10731020000004754 від 30.06.2005р. з моменту його реєстрації, визнано недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ «Торгівельна фірма «Сфера»від 30.06.2005р. з моменту його реєстрації, визнано недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36115055 від 15.07.2005р. з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 14.02.2007р. № 12/1-7/272 (наданої на запит суду від 08.02.2007р.), ТзОВ "Торгівельна фірма «Сфера»значиться в ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 33628830.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, доводи відповідача 1, наведені в запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент укладення спірного договору ТзОВ "Торгівельна фірма"Сфера" перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Окрім того, довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 14.02.2007р. №12/1-7/272, підтверджується знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Сфера" (ідентифікаційний код 33628830) в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України також станом на 01.02.2007р.

Отже, з огляду на ч.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості що знаходяться в ЄДРПОУ щодо ТзОВ "Торгівельна фірма"Сфера" є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на час укладення оспорюваного договору, відповідач 2 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, тому саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТзОВ "Торгівельна фірма "Сфера", його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання раніше укладеного договору №01/12 від 01.12.2005р. таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно (господарсько)-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

По переконанню суду апеляційної інстанції, положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В свою чергу, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів іншої сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є зокрема відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності відповідача 2.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Тобто, порушення у вигляді несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), контролюючий орган, відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, ст.ст. 5, 21, 81 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків в разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки декларацію. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Окрім того, п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає перелік випадків анулювання реєстрації платником податку на додану вартість. Вказаним п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання. При цьому, вказаною нормою не передбачено можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість попередньою датою або датою видачі свідоцтва платника податку на додану вартість.

Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому, такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України відбувається при визнанні недійсним судом господарського зобов'язання, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, ст.250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено було судом вище, на підставі укладеної угоди про поставку продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Сфера" відвантажило ТзОВ "Термопак" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1956107,21 грн. ТзОВ "Торгівельна фірма "Сфера" було виписано ТзОВ "Термопак" податкові накладні № 72 від 01.08.2005р., № 75 від 01.09.2005р., № 78 від 01.09.2005р., № 81 від 28.09.2005р., № 95 від 01.11.2005р. на загальну суму 1956107,21 грн.

А отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України до сторін вказаного договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В свою чергу, підставою для юридичної відповідальності є наявність вини.

Позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявність умислу відповідача 1 та відповідача 2, на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання в порядку ст. 207, 208 ГК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області від 01.03.2007р. у справі № 5/3283-28/376А прийнята з дотриманням вищезгаданих норм чинного законодавства та з врахування фактичних обставин та матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 01.03.2007р. у справі № 5/3283-28/376А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.