Ухвала

від 22.08.2017 по справі 376/2476/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 376/2476/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/948/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 41 22.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 серпня 2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110260000077 від 16.02.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира, Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 20.01.2014 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст.119, ч.2 ст.309, ч.1 ст.317, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 18.08.2014 року на підставі ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 11.08.2014 року із Піщанської ВК № 59 Вінницької області на підставі п.в ст.1 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, повернуто прокурору Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 для усунення недоліків, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою задоволено; запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою залишено без зміни та продовжено на 60 діб, починаючи з дня надходження до суду обвинувального акту, а саме до 07 вересня 2017 року, включно.

Своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт є неконкретним за своїм змістом, що позбавляє суд можливості призначити судовий розгляд.

Зокрема, ОСОБА_9 обвинувачується серед іншого у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, вчиненого особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст.309, 317 КК України (ч.2 ст.307 КК України) і незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин в особливо великих розмірах з метою збуту, вчиненому повторно та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст.309, 317 КК України ( ч.3 ст.307 КК України).

Однак, у обвинувальному акті, як при викладенні фактичних обставин, так і при формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 будь-яке посилання на обґрунтування наявності в його діях такої кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, як мета збуту, відсутнє.

Крім того, в ухвалі Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.06.2017 року, було зазначено про вказані недоліки, які на даний час прокурором не усунуті.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану ухвалу скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд обвинувального акта в суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 складено у відповідності до вимог КПК України: у ньому зазначено всі необхідні відомості та реквізити, передбачені ч.2 ст.291 КПК України; згідно ч.3 ст.291 КПК України його підписано слідчим та затверджено прокурором. За ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку підозрюваного та його захисника про отримання копій обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування. Також, обвинувальний акт містить фактичні обставини, правову кваліфікацію злочинних діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , котрі, на думку прокурора, є доведеними в ході досудового розслідування, достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого йому обвинувачення та необхідними для підготовки адекватного захисту.

Апелянт зазначає, що суд на стадії підготовчого судового засідання не мав права робити висновки щодо відсутності або наявності обґрунтування в діях ОСОБА_9 такої кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України як мета збуту, оскільки па даній стадії докази не досліджуються. Судом не взято до уваги, що при розгляді обвинувального акта сторони обвинувачення та захисту мають право подавати інші докази винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, від яких буде залежати його правова кваліфікація (наявність або відсутність кваліфікуючих ознак) та суть обвинувачення, а також положення ст.338 КПК України, відповідно до якої прокурор має право змінити обвинувачення в суді.

Крім того, прокурором при повторному направленні обвинувального акту до суду усунуто недоліки зазначені в ухвалах Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2017 року та Апеляційного суду Київської області від 27.06.2017. Зокрема, вказано при викладені фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення попередні судимості ОСОБА_9 , внесені доповнення до реєстру матеріалів досудового розслідування, в обвинуваченні ОСОБА_9 за ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України вказано, що останній зберігав психотропну речовину в особливо великому розмірі, що свідчить про мету її збуту.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області без змін.

На думку захисника, прокурор не правильно тлумачить приписи ст. 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, оскільки повернення обвинувального акту має відбуватись у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України, що і має місце в даному випадку. Захисник зазначає, що встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення ідентичні висунутому обвинуваченню, обставини придбання і зберігання ОСОБА_9 наркотичних засобів і психотропної речовини з метою збуту не встановлені і не наведені.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду правильним, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п.1 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

У відповідності до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України, передбачено, що обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони.

При складанні обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_9 обвинувачується серед іншого у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, вчиненого особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст.309, 317 КК України (ч.2 ст. 307 КК України) та незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин в особливо великих розмірах з метою збуту, вчиненому повторно та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст.309, 317 КК України ( ч.3 ст. 307 КК України).

Проте, у обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення відсутні будь-які посилання на обґрунтування наявності в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, як мета збуту.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_9 зберігав психотропну речовину в особливо великому розмірі, що свідчить про мету її збуту, не відображені у змісті обвинувального акту.

Оскільки зазначення кваліфікуючих ознак істотно впливає на кваліфікацію та тяжкість злочину, є визначальним для вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вони мають бути чітко зазначені в обвинувальному акті.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом а) ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року звернув увагу на вказівку у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції щодо необхідності приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (п. 79 рішення у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).

Також, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п. 52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п. 58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п. 34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення та не викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Із огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги прокурора про відповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_9 вимогам ст.291 КПК України є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, у зв`язку з невідповідністю його вимогам КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110260000077 від 16.02.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, повернуто прокурору Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 для усунення недоліків без змін.

Головуючий:

Судді :