Ухвала

від 15.08.2017 по справі 2-а-0870/8972/11(сн/808/87/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2017 рокусправа № 2-а-0870/8972/11(СН/808/87/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління національної поліції у Запорізькій області про стягнення коштів - ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому, з урахуванням уточнень просив:

- стягнути солідарно з Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області та Головного управління національної поліції у Запорізькій області на користь позивача грошову суму за прострочення розрахунку при звільненні з урахуванням індексу інфляції 29 730,84 грн.;

- стягнути солідарно з Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області та Головного управління національної поліції у Запорізькій області на користь позивача грошову суму за роботу понаднормовий час з урахуванням індексу інфляції 39 213,28 грн.;

- стягнути солідарно з Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області та Головного управління національної поліції у Запорізькій області на користь позивача грошову суму за роботу у нічний час з урахуванням індексу інфляції 8 037,92 грн.

В обґрунтування позову посилається на несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме вихідна допомога була виплачена несвоєчасно, крім того зазначає, що йому не виплачено кошти за службу у нічний час та компенсацію за службу у понаднормовий час.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (72100, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул.. Леніна, буд. 39, код ЄДРПОУ 08672650) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1) 12024 (дванадцять тисяч двадцять чотири) грн.15коп. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, 5574 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 06 коп. заборгованості за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексації та 4125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн. 83 коп. заборгованості за роботу у нічний час з урахуванням індексації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження видання документів організаційно-розпорядчого характеру у Приморському РВ, метою яких було б вирішення питань пов'язаних із обліком робочого часу. Вказує на невірний розрахунок щодо оплати служби позивача у нічний час. Крім того посилається на те, що одноразова допомога при звільненні зі служби, передбачена статтею 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , якою не передбачено її виплату у останній день служби особам які мають право на її отримання, а тому при несвоєчасності її виплати не може застосовуватись норма ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУМВС України в Запорізькій області №388 о/с від 30.11.2010 згідно з п. 64 ж Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майор міліції ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України.

Згідно з листа в.о. начальника приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області №48/11234 від 20.12.2010, ОСОБА_1 на його заяву від 30.12.2010 про нарахування та виплату оплати праці у надурочний час за 2008-2010 роки, оплату праці у нічний час за 2009-2010 роки, повідомлено, що згідно з наказом МВС України від 17.12.1991 року №530 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть залучатися до служби понад встановлений законодавством робочий час при особливих оперативних умовах, а саме:

- участь у проведенні заходів по розкриттю тяжких злочинів;

- розшуку особливо небезпечних злочинців;

- звільнення заручників;

- припинення масових безпорядків;

- ліквідація наслідків стихійних лих, тощо, а також виконання інших невідкладних робіт, від терміновості виконання яких залежить функціонування органу внутрішніх справ.

Підставою для залучення до надурочних робіт є письмовий наказ керівників органів. За час служби ОСОБА_1 в Приморському РВ він не залучався до вищезазначених робіт, накази про таке залучення не видавалися і підстав для їх оплати не має.

Відповідно до довідки Приморського РВ ГУМВ України в Запорізькій області вих. №48/5058 від 30.06.2011, заборгованості по грошовому утриманню ОСОБА_1 по бухгалтерському обліку не рахується, сума вихідної допомоги становить 12798,91 грн., виплачена 18 квітня 2011 року, середня заробітна плата за 2010 рік становить 2606,95 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції вірно виходив з того, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому до даних правовідносин, слід застосувати положення КЗпП.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи вищевказані правові норми суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21- 389а13), а тому до даних правовідносин слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічні вимоги щодо порядку обчислення грошового забезпечення викладені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Повними, фактично відпрацьованими останніми двома місяцями роботи, що передують звільненню позивача з роботи є вересень та жовтень 2010 року.

За даними відповідача, для працівників кількість робочих днів за вересень 2010 року становила 21 робочий день, за жовтень 2010 року - 22. Згідно виписки з розрахункового листа ОСОБА_1 за вересень 2010 року йому нараховано 2721,37 грн., а за жовтень 2010 року - 2721,09 грн. Отже, суд першої інстанції провів вірний розрахунок середньоденної заробітної плата ОСОБА_1, яка складає (2721,37+2721,09)/(21+22) = 126,57 грн.

Відповідно до листа Приморського районного відділу ГУ МВС України в Запорізькій області від 30.06.2011 № 48/5058 ОСОБА_1 вихідна допомога виплачена 18.04.2011 у розмірі 12 798,91 грн. Тобто, період не проведення з позивачем остаточного розрахунку становить з 01.12.2010 по 18.04.2011 та сторонами не оспорюється.

Кількість робочих днів в період з 01.12.2010 по 18.04.2011 складає 95 днів. Таким чином середній заробіток позивача за час затримки розрахунку за період з 01.12.2010 по 18.04.2011 складає: 126,57х95 = 12024,15 грн., як вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому колегією суддів зазначається, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 3).

Тобто одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і повинна бути виплачена в день звільнення особи зі служби, що спростовує доводи апелянта про те, що виплата одноразової допомоги при звільненні зі служби, врегульовано статтею 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , якою не передбачено її виплату у останній день служби особам які мають право на її отримання, а тому при несвоєчасності її виплати не може застосовуватись норма ст. 116 КЗпП України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням затвердженим постановою КМУ від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 21 Положення № 114 та частин 12, 13 статті 22 Закону Української РСР від 20 грудня 1990 року № 565-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (чинна на момент виникнення спірних відносин, далі - Інструкція № 499).

Відповідно до п. 1.6 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 3.7 Інструкції № 499 передбачена компенсація за службу в понаднормовий час та у дні щотижневого відпочинку і святкові дні.

Відповідно до приписів підпункту 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції № 499 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Підпунктом 3.7.2 пункту 3.7 Інструкції № 499 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Згідно підпункту 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції № 499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

За правилами підпункту 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції № 499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:

а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ;

б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин за нормами підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Інструкції № 499.

Підпунктом 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499 визначено, що службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 години. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Додатком № 26 Інструкції № 499 встановлений відповідний відсоток від посадового окладу за доплату за службу в нічний час.

Як встановлено судом першої інстанції Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області не видавались накази для залучення ОСОБА_1 до служби у понаднормовий та нічний час, в той же час неналежне виконання відповідачем вимог Інструкції № 499 не може позбавляти позивача права на компенсацію за несення служби у цей час.

З Розстановки нарядів , затверджених начальником Приморського РВ УМВС України в Запорізькій області,вбачається вихід на службу ОСОБА_1 у відповідні дні та місяці спірних періодів. При цьому, вказані докази свідчать про те, в якості кого заступав на службу позивач, про отримання та здачу ним зброї тощо.

Тобто, факт залучення ОСОБА_1 до служби у понаднормовий та нічний час є підтвердженим вказаними документами, і відсутність відповідних наказів зазначених фактів не спростовує, в зв'язку з чим не можуть братися до уваги доводи апеляційної скарги з приводу відсутності доказів на підтвердження видання документів організаційно-розпорядчого характеру у Приморському РВ, метою яких було б вирішення питань пов'язаних із обліком робочого часу

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році позивач відпрацював 128 надурочних годин, у 2009 році - 60 годин, а у 2010 році - 289 годин.

В той же час як вірно зазначив суд першої інстанції відповідно до п.п. 3.7.2 пункту 3.7 Інструкції № 499 оплаті підлягають лише 120 годин за рік та здійснив наступний розрахунок:

- 2008 рік: (950 грн.+125 грн.)/167,4 год.х120х2=1541,22 грн.;

- 2009 рік: (950 грн.+125 грн.)/166,0 год.х60х2=777,11 грн.;

- 2010 рік: (950 грн.+125 грн.)/163,90 год.х120х2=1574,13 грн.

Всього 3892,46 грн., та з урахуванням індексації за час затримки з 01.12.2010 по 02.2017 сума заборгованості складає 5574,06 грн.

Стосовно оплати служби позивача у нічний час, колегія суддів погоджується з розрахунком проведеним судом першої інстанції, виходячи з наступного,

Додатком № 26 до постанови КМУ від 7 листопада 2007 р. N 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб передбачено ставку оплати у нічний час у розмірі 35%.

В той же час пунктом 7 Постанови № 1294 встановлено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети (тобто нічні не 35% а 17,5%, як на тому наполягає апелянт).

Також пунктом 11 цієї Постанови Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам вказано на необхідність упорядкування у тримісячний строк переліку і розмірів виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

На виконання вищезазначених приписів та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Міністерством внутрішніх справ України 31 грудня 2007 року видано наказ за № 499 (надалі також - Наказ № 499), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 6 додатку №22 до Наказу № 499 передбачено доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків.

Оскільки Міністерством внутрішніх справ України - конкретним нормативним документом вже були упорядковані структура та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій щодо правомірності розрахунку служби у нічний час відповідно до вимог наказу № 499, а не керуючись положеннями пункту 7 Постанови № 1294 та виходячи із розміру 35% посадового окладу.

В зв'язку з чим, за спірний період робота у нічний час мала бути оплачена в сумі 3 740,56 грн. В той же час з виписки із розрахункового листка виплата позивачу за відпрацьований ним нічний час склала 1296,33 грн., а тому, належна позивачу до виплати сума складає (3740, 56-1296,33) = 2 444,23 грн., а з урахуванням індексації за час затримки з 01.12.2010 по 02.2017 сума заборгованості становить 4125,83 грн., і доводи апеляційної скарги зазначених розрахунків не спростовують.

За таких обставин на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню суми заборгованості за понаднормову та нічну роботу в сумі 5574,06 грн. та 4125,83 грн. відповідно, а також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 12024,15 грн.

Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції та довільного трактування правових норм, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник