Рішення

від 27.03.2017 по справі 905/272/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2017р.                     Справа № 905/272/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод Факел»

до відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

про стягнення 91 707,66 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПрАТ «Макіївський завод Факел» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» 91 707,66 грн., з яких: 51 358,50 грн. основний борг; 4 016,18 грн. 3 % річних; 36 332,98 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників № 14-1 від 13.01.2014 р. в частині оплати виконаних позивачем робіт з технічного обслуговування вогнегасників.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/272/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.02.2017р.

27.02.2017р. за вх.№ 5900/17 господарський суд одержав заяву позивача разом з додатковими поясненнями, в яких останній посилається на те, що після здійснення технічного обслуговування вогнегасників замовник отримує замовлення покупця, який і є рахунком – фактурою за даним договором, на підставі якого здійснюється оплата, видаткову накладну, акт надання послуг та податкові накладні.

27.02.2017р. за вх. № 5892/17 господарський суд одержав відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4 016,18 грн. та інфляційних втрат у сумі 36 332,98 грн. з посиланням на п.п.2.1., 2.2. договору підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників № 14-1 від 13.01.2014р., якими передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату за роботи на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури, шляхом перерахування 100% попередньої оплати, а також на те, що відповідач не отримував від позивача рахунки-фактур на оплату виконаних робіт, а тому, враховуючи те, що строки здійснення оплати у договорі відсутні, визначити початок прострочення неможливо. Разом з тим, відповідач зазначає, що станом на 01.02.2017р. заборгованість відповідача за договором підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників №14-1 від 13.01.2014р. складає 44 522,10 грн., у зв'язку з тим, що останній здійснив оплату на суму 6 836,40 грн. згідно платіжного доручення № 4603 від 02.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2017р. розгляд справи відкладений на 27.03.2017р.

24.03.2017р. за вх. № 8445/17 господарський суд одержав заяву позивача разом з додатковими поясненнями, в яких останній посилається на умови п. 2.2. договору, згідно з якими оплата за роботи здійснюється замовником на підставі виставленого підрядником рахунку – фактури на суму виконаних робіт шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок підрядника, а також в іншій формі, не забороненій законодавством України. Встановити суму виконаних робіт та, відповідно, виставити рахунок на попередню оплату неможливо, оскільки визначення кількості вогнегасників, які підлягають технічному обслуговуванню здійснюється виконавцем саме при їх здачі замовником на технічне обслуговування. Крім того, рахунок – фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку – фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку – фактури не можна вважати простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Разом з тим, у договорі встановлений строк виконання позивачем зобов'язання протягом 20 днів з моменту одержання оплати та отримання вогнегасників, тому оплата прив'язана до строку надання послуг, а не до строку, що минув після надсилання рахунків – фактури.

Сторони у судове засідання 27.03.2017р. не з'явились, але про час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Харків-22 № 1463, № 3482 та роздруківками з сайту УДППЗ «Укрпошта» розділу «Відстеження пересилань поштових відправлень» станом на 27.03.2017р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні за наявними у справі документами, враховуючи при цьому заяви позивача за вх. № 8445/17 від 24.03.2017р. та відповідача за вх. № 5891/17 від 27.02.2017р. про розгляд справи за відсутністю їх представників.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13 січня 2014 року між ДП «Красноармійськвугілля» (замовник, відповідач) та ПрАТ «Макіївський завод «Факел» (підрядник, позивач) укладено договір підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників №14-1 (далі - договір), за умовами якого підрядник на підставі ліцензії АГ 595392 виданої Державним Департаментом пожежної безпеки МНС України, зобов'язаний виконати роботи по ремонту і перезарядці вогнегасників (надалі іменується «робота»), а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (п.1.1. договору).

Відповідно до умов п. 1.2. договору найменування робіт, обсяг робіт, строк та ціна виконання робіт, узгоджується сторонами в специфікаціях (які є невід'ємною частиною договору) і відображаються в актах виконаних робіт, які оформлюються сторонами на кожну партію робіт. Акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Ціна за виконані роботи зазначається у Специфікації, рахунку – фактурі, накладної та/ або акті прийому – передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки за виконані роботи здійснюються в національній валюті України. Оплата за роботи здійснюються замовником на підставі виставленого підрядником рахунку-фактури на суму виконаних робіт, шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок підрядника, а також в іншій формі не забороненій законодавством України. Сума договору складає 220 102,80 грн. з ПДВ. Загальна сума договору не повинна перевищувати 1 000 000 грн. ( п. п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4 договору).

Згідно з умовами п. 3.1. договору роботи по ремонту і перезарядці повинні бути виконані протягом 20 днів з моменту одержання оплати та отримання вогнегасників, якщо іншій строк виконання робіт не зазначений в специфікації. З моменту отримання підрядником вогнегасників і до моменту їх відвантаження останній приймає на себе зобов'язання по зберіганню вогнегасників.

У п. 6.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язаний повідомити замовника (факсом або електронною поштою) про готовність до відвантаження вогнегасників, а також протягом п'яти днів з моменту відвантаження вогнегасників надати представнику замовника оригінали або копії наступних документів:

- накладні, товаротранспортні документи;

- акти приймання - передачі;

- акт виконаних робіт;

- податкові накладні.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31 грудня 2014р. (п. 8.1. договору).

У специфікації № 1 до договору № 14-1 від 13.01.2014р. сторонами визначено найменування товару (вогнегасники ВП-8, ВВШ-9(з) (технічне обслуговування)), кількість товару (788, 314 відповідно), ціну за одиницю товару 189,90 грн., 224,40 грн. відповідно), загальну вартість товару (220 102,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% 36 683,80 грн.) та строк виконання робіт (20 днів з моменту одержання оплати та отримання вогнегасників підрядником).

Судом також встановлено, що позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по технічному обслуговуванню вогнегасників на загальну суму 51 358,50 грн., про що складені відповідні акти надання послуг № 129 від 26.03.2014р. на суму 6 836,40 грн. з урахуванням ПДВ; №218 від 20.06.2014р. на суму 6 076,80 грн. з урахуванням ПДВ; № 219 від 20.06.2014р. на суму 6 076,80 грн. з урахуванням ПДВ; №220 від 20.06.2014р. на суму 16 521,30 грн. з урахуванням ПДВ; № 221 від 20.06.2014р. на суму 7 406,10 грн. з урахування ПДВ; № 231 від 26.06.2014р. на суму 189,90 грн.; № 232 від 26.06.2014р. на суму 2 278,80 грн.; № 233 від 26.06.2014р. на суму 2 629,50 грн. з урахуванням ПДВ; № 234 від 26.06.2014р. на суму 949,50 грн.; № 235 від 26.06.2014р. на суму 1 418,40 грн. з урахування ПДВ; № 236 від 26.06.2014р. на суму 975 грн. з урахуванням ПДВ.

Вказані акти надання послуг підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень. При цьому повноваження осіб, якими підписані з боку відповідача вказані акти підтверджуються довіреностями на одержання ТМЦ № 34 від 19.03.2014р., № 61 від 18.06.2014р., № 22 від 13.06.2014р., № 88 від 17.06.2014р., № 123 від 19.06.2014р., № 264 від 13.06.2014р., №140 від 13.06.2014р., №21 від 13.06.2014р., № 28 від 16.06.2014р., № 11 від 16.06.2014р.

Між тим, оплату за виконані позивачем роботи відповідач не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №11/01 від 11.01.2017р., в якій запропонував протягом п'яти днів сплатити заборгованість за договором підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників №14-1 від 13.01.2014р. у розмірі 51 358,50 грн. на наступні реквізити: МФО 380805, Банк ПАТ «Райфайзен банк Аваль» МФО 380805 р/с 26004540791. Вказана претензія надіслана відповідачу 18.01.2017р., що підтверджується фіскальним чеком від 18.01.2017р. та одержана ним 24.01.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення, але залишена без відповіді та виконання, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Водночас, у відзиві на позов за вх. № 5892/17 від 27.02.2017р., який наданий до суду під час розгляду даної справи, відповідач посилається на здійснення ним оплати в розмірі 6 836,40 грн. згідно платіжного доручення № 4603 від 02.04.2014р., у зв'язку з чим борг відповідача складає 44 522,10 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір підряду на проведення технічного обслуговування вогнегасників №14-1 від 13.01.2014р. зі специфікацією № 1 до нього, відповідно до умов яких позивач зобов'язався виконати роботи по технічному обслуговуванню вогнегасників протягом 20 днів з моменту одержання оплати та отримання вогнегасників, а відповідач – прийняти і оплатити виконані роботи на підставі виставленого підрядником рахунку - фактури на суму виконаних робіт шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок позивача.

З матеріалів справи вбачається, що при виконанні умов договору такий порядок розрахунків (на умовах 100% попередньої оплати виставленого рахунку-фактури) сторонами дотримано не було, а тому, при визначенні строку виникнення обов'язку відповідача розрахуватися за виконані позивачем роботи, суд виходить з дати підписання відповідних актів надання послуг (після остаточної здачі робіт), оскільки саме з цієї дати сторонами остаточно визначено обсяг і вартість виконаних позивачем робіт, що, за висновками суду, узгоджується з положеннями ст.854 ЦК України, а також враховуючи те, що іншого порядку розрахунків сторонами у договорі та специфікації до нього не визначено.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконав умови договору в частині оплати виконаних позивачем робіт на суму 51 358,50 грн., а саме сплатив лише 6 836,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4603 від 02.04.2014р., яке надане відповідачем до суду разом із супровідним листом за вх. № 5889/17 від 27.02.2017р. Решта виконаних позивачем робіт залишилась неоплаченою відповідачем, у зв'язку з чим борг останнього складає 44 522,10 грн., який визнаний відповідачем у відзиві на позов за вх. № 5892/17 від 27.02.2017р. При цьому при зверненні до суду з даним позовом позивачем не враховано здійснену відповідачем оплату в розмірі 6 836,40 грн., що призвело до необґрунтованого збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу.

У п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу саме в розмірі 44 522,10 грн. (51 358,50 грн. (заявлена до стягнення сума основного боргу) – 6 836,40 грн. (здійснена відповідачем оплата) = 44 522,10 грн. (залишок боргу), а отже і про їх часткове задоволення в цій частині.

Крім того, за порушення строків оплати робіт, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 4 016,18 грн. за період з 26.03.2014р. по 17.01.2017р. та інфляційні втрати в розмірі 36 332,98 грн. за період з 26.03.2014р. по 31.12.2016р.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що розрахунок 3% річних містить арифметичні помилки, а також позивачем не враховано здійснену відповідачем оплату за актом надання послуг №129 від 26.03.2014р., та, відповідно, помилково здійснено нарахування за період, коли заборгованості за вказаним актом фактично не існувало.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування та здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума 3% річних становить 3 446,87 грн., а саме:

- за період з 26.03.2014р. по 01.04.2014р. на суму боргу 6 836,40 грн. за актом надання послуг № 129 від 26.03.2014р. – 3,93 грн.;

- за період з 20.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 6 076,80 грн. за актом надання послуг № 218 від 20.06.2014р. – 470,49 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 20.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 6 076,80 грн. за актом надання послуг № 219 від 20.06.2014р. – 470,49 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 20.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 16 521,30 грн. за актом надання послуг № 220 від 20.06.2014р. – 1 279,16 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 20.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 7 406,10 грн. за актом надання послуг № 221 від 20.06.2014р. – 573,41 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 189,90 грн. за актом надання послуг № 231 від 26.06.2014р. – 14,61 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 2 278,80 грн. за актом надання послуг № 232 від 26.06.2014р. – 175,31 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 2 629,50 грн. за актом надання послуг № 233 від 26.06.2014р.– 202,29 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 949,50 грн. за актом надання послуг № 234 від 26.06.2014р. – 73,05 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 1 418,40 грн. за актом надання послуг № 235 від 26.06.2014р. – 109,12 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 26.06.2014р. по 17.01.2017р. на суму боргу 975 грн. за актом надання послуг № 236 від 26.06.2014р. – 75,01 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольняються господарським судом частково в розмірі 3 443,05 грн. (3,93 грн. + 469,98 грн. + 469,98 грн. + 1 277,77 грн. + 572,79 грн. + 14,57 грн. + 175,11 грн. + 202,06 грн. + 72,95 грн. + 108,99 грн. + 74,92 грн.), виходячи із вищевизначеного судом розміру 3% річних - 3,93 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг №129 від 26.03.2014р. та заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних: 469,98 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг №218 від 20.06.2014р., 469,98 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 219 від 20.06.2014р., 1 277,77 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг №220 від 20.06.2014р., 572,79 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 221 від 20.06.2014р., 14,57 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 231 від 26.06.2014р., 175,11 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 232 від 26.06.2014р., 202,06 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 233 від 26.06.2014р., 72,95 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 234 від 26.06.2014р., 108,99 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 235 від 26.06.2014р., 74,92 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 236 від 26.06.2014р., з огляду на ненадання позивачем до суду відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що позивачем помилково включено до періоду нарахування інфляційних втрат місяці виникнення заборгованості, а також помилково здійснено нарахування інфляційних втрат за актом надання послуг №129 від 26.03.2014р., враховуючи здійснену відповідачем сплату заборгованості. Крім того, розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки.

Господарським судом самостійно, із врахуванням роз'яснень, викладених у п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», вірно визначеного періоду нарахування та здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат становить 35 719,49 грн., а саме:

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 6 076,80 грн. за актом надання послуг № 218 від 20.06.2014р. – 4 875,34 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 6 076,80 грн. за актом надання послуг № 219 від 20.06.2014р. – 4 875,34 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 16 521,30 грн. за актом надання послуг № 220 від 20.06.2014р. – 13 254,82 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 7 406,10 грн. за актом надання послуг № 221 від 20.06.2014р. – 5 941,82 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 189,90 грн. за актом надання послуг № 231 від 26.06.2014р. – 152,35 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 2 278,80 грн. за актом надання послуг № 232 від 26.06.2014р. – 1 828,25 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 2 629,50 грн. за актом надання послуг № 233 від 26.06.2014р. – 2 109,61 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 949,50 грн. за актом надання послуг № 234 від 26.06.2014р.– 761,77 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 1418,40 грн. за актом надання послуг № 235 від 26.06.2014р.– 1 137,96 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 975 грн. за актом надання послуг № 236 від 26.06.2014р.– 782,23 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються господарським судом частково в розмірі 30 223,94 грн. (4107,90 грн. + 4107,90 грн. + 11 168,39 грн. + 5 006,51 грн. + 128,35 грн. + 1540,46 грн. + 1 777,53 грн. + 645,85 грн. + 958,82 грн. + 782,23 грн.), виходячи із вищевизначеного судом розміру інфляційних втрат - 782,23 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 236 від 26.06.2014р., та заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат: 4 107,90 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг №218 від 20.06.2014р., 4 107,90 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 219 від 20.06.2014р., 11 168,39 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг №220 від 20.06.2014р., 5 006,51 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 221 від 20.06.2014р., 128,35 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 231 від 26.06.2014р., 1540,46 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 232 від 26.06.2014р., 1 777,53 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 233 від 26.06.2014р., 645,85 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 234 від 26.06.2014р., 958,82 грн., нарахованих на суму боргу за актом надання послуг № 235 від 26.06.2014р., з огляду на ненадання позивачем до суду відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

Посилання відповідача на те, що позивачем не виставлено рахунки – фактури на оплату вартості робіт, а отже і на неможливість визначення строку здійснення оплати та періоду прострочення відповідача (дати, з якої розпочався період прострочення), не приймаються господарським судом з огляду на висновки суду щодо виникнення обов'язку відповідача розрахуватися за виконані позивачем роботи з дати підписання актів надання послуг, тобто після остаточної здачі робіт, що прийняті відповідачем без зауважень. Більш того, ненадання рахунку-фактур не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 29.09.2009р. у справі № 37/405, постановах ВГСУ від 12.11.2009р. у справі № 25/64-09, від 29.08.2012р. у справі № 5011-55/3525-2012).

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод Факел» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Красноарміськвугілля» (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 1; код ЄДРПОУ 32087941) на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Факел» (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11, прим. 146; код ЄДРПОУ 05781213) основний борг в розмірі 44 522 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 10 коп., 3% річних в розмірі 3 443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 30 223 (тридцять тисяч двісті двадцять три) грн. 94 коп., судовий збір в сумі 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 14 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 03 квітня 2017р.

           Суддя Л.В. Ніколаєва