Рішення

від 21.08.2017 по справі 914/1550/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2017р. Справа № 914/1550/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів, м.Львів

про стягнення 67230,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача ОСОБА_3 - представник; ОСОБА_4 - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до відповідача ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів про стягнення 8883,05 грн., з яких 8000,00 грн. - основний борг, 307,77 грн. - інфляційні втрати, 60,00 грн. - 3% річних та 515,28 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 28.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.08.2017р.

Представник позивача подав заяву (вх.№3535/17 від 21.08.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» просить стягнути з ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної

реабілітації інвалідів 67230,37 грн., з яких 66347,32 грн. - основний борг, 307,77 грн. - інфляційні втрати, 60,00 грн. - 3% річних та 515,28 грн. - пеня.

Представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити повністю.

Представники відповідача подали відзив (вх.№28803/17 від 21.08.2017р.) на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 міжрегіональний центр соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів позов визнає повністю.

В поданому відзиві відповідач також інформує про зміну найменування з ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів на Державну реабілітаційну установу Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина .

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір №11410P6W93AB027 від 26.04.2017р. За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність споживачу (відповідач у справі) у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пункт 6.2.1 договору).

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору у період з січня 2017р. по квітень 2017р. поставив відповідачу природній газ на загальну суму 421045,77 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати за поставлений йому газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 66347,32 грн.

Керуючись ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 307,77 грн. інфляційних втрат та 60,00 грн. 3% річних.

Крім того, на підставі пункту 6.2.1 договору відповідачу нараховано 515,28 грн. пені.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 67230,37 грн., з яких 66347,32 грн. - основний борг, 307,77 грн. - інфляційні втрати, 60,00 грн. - 3% річних та 515,28 грн. - пеня.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази,

заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи 26.04.2017р. між сторонами укладено договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2017 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Позивачем було поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 421045,77 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00008605 від 31.01.2017р. на суму 136972,66 грн., №ЗЛВ00018124 від 28.02.2017р. на суму 124316,71 грн., №ЗЛВ00025664 від 31.03.2017р. на суму 101409,08 грн. та №ЗЛВ00031743 від 30.04.2017р. на суму 58347,32 грн.

Позивач стверджує, що сума основного боргу відповідача становить 66347,32 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Відповідач проти наявності вказаної заборгованості не заперечив.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 66347,32 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 307,77 грн. - інфляційних втрат та 60,00 грн. 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 515,28 грн. пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, як зазначалось вище у відзиві на позовну заяву відповідач інформує про зміну найменування з ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів на Державну реабілітаційну установу Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина .

Так, відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 07.08.2017р. №1276, ОСОБА_1 міжрегіональний центр соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів перейменовано на Державну реабілітаційну установу Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку змінити найменування відповідача у справі №914/1550/17 з ОСОБА_1 міжрегіонального центру соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів на Державну реабілітаційну установу Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина .

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів

позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №386 від 19.06.2017р. на суму 1600,00 грн.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити найменування відповідача у справі з: ОСОБА_1 міжрегіональний центр соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів (79070, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.38, ідентифікаційний код 25248327) на: Державна реабілітаційна установа Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина (79070, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.38, ідентифікаційний код 25248327).

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з Державної реабілітаційної установи Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина (79070, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.38, ідентифікаційний код 25248327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, ідентифікаційний код 39594527) 66347,32 грн. основного боргу, 307,77 грн. інфляційних втрат, 60,00 грн. 3% річних, 515,28 грн. пені та 1600,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 21.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 28.08.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.