Рішення

від 23.08.2017 по справі 914/1293/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2017р. Справа № 914/1293/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Галбізнес Груп , с.Зубра Пустомитівського району Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ОСОБА_2 , смт.Брюховичі Львівської області

про стягнення 35912,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством Галбізнес Груп до відповідача ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ОСОБА_2 про стягнення 35912,76 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.07.2017р. Ухвалою суду від 31.07.2017р. розгляд справи відкладено на 23.08.2017р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

Позивачем було поставлено відповідачу товар згідно наступних товаро-транспортних накладних: №РН-12-06145 від 07.12.2016р. на суму 5547,90 грн., №РН-12-09085 від 12.12.2016р. на суму 7000,56 грн., №РН-12-13063 від 14.12.2016р. на суму 7389,47 грн., №РН-12-15024 від 16.12.2016р. на суму 5102,00 грн., №РН-12-16024 від 19.12.2016р. на суму 2753,05 грн., №РН-12-20050 від 21.12.2016р. на суму 2796,08 грн., №РН-12-22025 від 23.12.2016р. на суму 1896,40 грн. та №РН-12-23082 від 26.12.2016р. на суму 3427,30 грн.

Як стверджує позивач, у грудні 2016р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50688,87 грн., однак відповідач не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35912,76 грн.

Відповідачу було виставлено вимогу №38/5 від 31.05.2017р. про сплату заборгованості в розмірі 35912,76 грн., однак за твердженням позивача вказана вимога залишена без відповіді, заборгованість в розмірі 35912,76 грн. відповідачем не погашена.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35912,76 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар згідно наступних товаро-транспортних накладних: №РН-12-06145 від 07.12.2016р. на суму 5547,90 грн., №РН-12-09085 від 12.12.2016р. на суму 7000,56 грн., №РН-12-13063 від 14.12.2016р. на суму 7389,47 грн., №РН-12-15024 від 16.12.2016р. на суму 5102,00 грн., №РН-12-16024 від 19.12.2016р. на суму 2753,05 грн., №РН-12-20050 від 21.12.2016р. на суму 2796,08 грн., №РН-12-22025 від 23.12.2016р. на суму 1896,40 грн. та №РН-12-23082 від 26.12.2016р. на суму 3427,30 грн.

Відповідно до вказаних товаро-транспортних накладних відповідачу поставлено товар на загальну суму 35912,76 грн. Як вбачається із матеріалів справи, зазначені товаро-транспортні накладні відповідачем залишились неоплачені, докази сплати 35912,76 грн. в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків, що підписані двома сторонами, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 35912,76 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 35912,76 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №586 від 15.06.2017р. на суму 1600,00 грн.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ОСОБА_2 (79491, Львівська область, смт.Брюховичі, вул.Незалежності України, 1, ідентифікаційний код 23888726) на користь Приватного підприємства Галбізнес Груп (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Лісна, 1/6, ідентифікаційний код 39853175) заборгованість в розмірі 35912,76 грн. та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 23.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 28.08.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.