Рішення

від 17.08.2017 по справі 910/11117/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017Справа №910/11117/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/11117/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних

виробів "Моноліт";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн енд Девелопмент Сістемс";

про стягнення 43 225,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лиценко З.В., довіреність № 4 від 26.04.2017р.;

від відповідача: Купрацевич Ю.Г., довіреність б/н від 16.08.2017р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн енд Девелопмент Сістемс" (надалі - відповідач ) про стягнення 43225,79 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не повернув позивачу надлишково сплачені кошти в сумі 42 000,00 грн. за користування майном відповідно до умов Договору № 31012017 від 31.01.2017р., за прострочення повернення вказаних коштів також нараховані 3% річних - 296,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 928,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/11117/17 та розгляд справи призначений на 03.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 17.08.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Присутнім у судовому засіданні 17.08.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, поданому в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2017р. між позивачем (за договором - орендар) та відповідачем (за договором - орендодавець) було укладено договір оренди № 31012017, відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.4 договору, конкретний перелік обладнання, що складає об'єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об'єкта оренди орендарю на складі орендодавця.

Факт передачі та, відповідно, прийняття орендарем майна (обладнання) підтверджується актом прийому-передачі від 23.02.2017р., який є Додатком № 1 до спірного договору.

Згідно з п. 2.3. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю передоплату за перші 30 (тридцять) календарних днів користування об'єктом оренди, що буде переданий орендарю за Актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному у рахунку-фактурі на попередню оплату.

Також, відповідно до п.п. 6.1.2., 6.2.4. договору передбачено обов'язок орендаря сплатити орендодавцю передоплату згідно п. 2.3. цього Договору, до прийняття об'єкта оренди від орендодавця та прийняти об'єкт оренди у користування.

Судом встановлено, що позивачем на підставі рахунку-фактури № 41 від 31.01.2017 року, виставленого відповідачем, було здійснено попередню оплату в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2740 від 22.02.2017р. та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 7.4. договору, при застосуванні у цьому договорі терміну орендна плата розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 (тридцять) днів на місяць. При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об'єктом оренди. При цьому день передачі об'єкта оренди та день повернення об'єкта оренди вважаються одним днем.

Отже, позивачем було здійснено передоплату за користування обладнанням протягом періоду з 23.02.2017р. по 24.03.2017р.

Умовами п. 6.2.4. договору сторони узгодили право орендаря в будь-який час повернути орендодавцю об'єкт оренди або частину (складові) об'єкта оренди, попередивши орендодавця за 3 (три) робочі дні до моменту такого повернення .

Як зазначає позивач, у процесі виконання позивачем робіт з'ясувалось, що відсутня необхідність використовувати отримане в оренду обладнання протягом 30 днів, оскільки роботи, під час виконання яких використовувався об'єкт оренди, позивач виконав раніше.

Згідно з п. 7.5. договору, орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту наявності об'єкта оренди в орендаря, а у випадку використання об'єкта оренди неповний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об'єкта оренди.

За твердженням позивача, за попереднім узгодженням з відповідачем позивач 07.03.2017 року повернув обладнання відповідачу, з огляду на що, фактичний строк користування орендарем обладнанням склав 12 календарних днів, тобто з 23.02.2017р. по 06.03.2017р.

Відповідно до п. 7.10 договору, якщо після здачі (повернення) орендарем об'єкта оренди та проведення всіх розрахунків вартості оренди та/або втраченої (очищеної) комплектації об'єкта оренди, на поточному рахунку орендодавця залишаються невикористані кошти орендаря, орендодавець зобов'язаний на письмову вимогу орендаря повернути такі кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання такої вимоги.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем було здійснено передоплату в сумі 70 000,00 грн. за користування орендованим об ладнанням протягом 30 календарних днів, натомість позивач користувався майном 12 календарних днів, то позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 28 від 09.03.2017р. про повернення частини передоплати в сумі 42 000,00 грн. за 18 днів, в які позивач майно не використовував, а повернув відповідачу.

Проте відповідач на вказаний лист відповіді не надав, грошові кошти в сумі 42 000,00 грн. не повернув.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму в судовому порядку.

Відповідач у відзиві звертає увагу суду на те, що станом на 17.08.2017 року немає підписаних актів прийому-передачі об'єкту оренди (далі - Акт повернення), а тому на даний час відсутні документи, які б взагалі підтверджували повернення об'єкту оренди від орендаря до орендодавця. Також відповідач зазначає, що позивачем не була дотримана процедура розірвання договору та повернення об'єкту оренди відповідно до пункту 10.1. договору, Господарського та Цивільного кодексів України, оскільки на адресу відповідача не надходили пропозиції розірвати Договір оренди, Додаткова угода про розірвання договору також відсутня. З огляду на що, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позовній заяві зазначено, що об'єкт оренди перебував у користуванні позивача з 23.02.2017р. до 07.03.2017р., тобто фактичний строк користування орендарем орендованим обладнанням становить 12 календарних днів.

Натомість, судом встановлено, що відповідно до умов пунктів 7.2. та 7.3. договору оренди, ставка орендної плати на місяць вказується у Додатковій угоді до цього Договору, підписаній сторонами. Встановлений розмір (ставка) орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим Договором; мінімальний строк оренди становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, якщо орендар вирішивши достроково повернути об'єкт оренди 07.03.2017 року, позивач в односторонньому порядку змінив взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема, порушивши п. 7.3. Договору, яким встановлений мінімальний строк оренди 15 календарних днів, та п. 6.2.4. Договору, яким передбачено попередження орендодавця за 3 (три) робочі дні до моменту повернення об'єкту оренди.

Крім того, проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що відповідно до п.3.7. договору, датою повернення об'єкту оренди вважається дата підписання Акту повернення.

Відповідно до пункту 7.6. договору, початком оплачуваного періоду за договором є дата дня одержання об'єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акту приймання-передачі (видача) об'єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання Акту повернення об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 9.3. договору, строк оренди об'єкта розпочинається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за Актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення об'єкта оренди орендодавцю за Актом повернення.

Матеріали справи не містять підписаного між позивачем та відповідачем Акту повернення обладнання, яке було предметом оренди за спірним договором.

При цьому, судом встановлено, що 18.03.2017 року адвокатом Рижковою Оленою Вікторівною, до якого позивач звернувся за правовою допомогою, рекомендованим листом за вих. № 15/03 від 15.03.2017р. було направлено на юридичну та фактичну адреси відповідача, які вказані в договорі, наступні документи:

- адвокатська вимога (№ 15/03 від 15.02.2017 року) про повернення надлишково сплачених грошових коштів в сумі 42 000,00 грн.;

- акт здачі орендованої опалубки від 07 березня 2017 року;

- акт надання послуг від 07.03.2017 року;

- вимога ТОВ БЗБВ Моноліт про повернення коштів (№ 28 від 07.03.2017 року);

- рахунок-фактура № 07/03-4 від 07.03.2017 року.

Інших доказів направлення позивачем відповідачу для підписання Акту повернення майна суду надано не було.

Отже, жодним належним і допустимим доказом не підтверджено факт повернення позивачем об'єкту оренди відповідачу саме 07.03.2017р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прийняте в оренду обладнання було повернуто позивачем відповідачу станом на 18.03.2017р., що фактично представником відповідача в судовому засіданні заперечено не було, відтак період користування позивачем орендованим обладнанням становив з 23.02.2017р. по 18.03.2017р., тобто загалом 23 дні (з урахуванням того, що згідно з п.7.4 договору день передачі об'єкта оренди та день повернення об'єкта оренди вважаються одним днем).

Таким чином, на підставі п.7.10 договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу частину попередньої оплати в рахунок користування об'єктом оренди за 7 днів у сумі 16 333,31 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 296,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 928,91 грн., нараховані за прострочення повернення позивачем суми попередньої оплати.

Суд відмовляє в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (дана позиція викладена в п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн енд Девелопмент Сістемс" (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 39, оф. 8; 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19; код ЄДРПОУ 39203919) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 83Д; код ЄДРПОУ 32326533) основний борг у сумі 16 333 грн. 31 коп. та 604 грн. 58 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов