Рішення

від 23.08.2017 по справі 912/1257/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 рокуСправа № 912/1257/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1257/17

за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області поданого в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області

до Сонцівської сільської ради

та Селянського (фермерського) господарства "Наталка"

про визнання недійсним рішення сесії сільської ради, визнання недійсним договору оренди

Представники учасників судового процесу:

Представники сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 посвідчення №033357 видано 13.05.2015 року;

від позивача - участі не брали ;

від відповідача 1 - участі не брали ;

від відповідача 2 - ОСОБА_2 , довіреність № 3 від 12.06.17 ;

Заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області до Сонцівської сільської ради та Селянського (фермерського) господарства "Наталка" (надалі - СФГ "Наталка") про визнання недійсним рішення дев'ятої сесії Сонцівської сільської ради сьомого скликання № 48 від 16.12.2016 "Про передачу в оренду незатребуваних паїв СФГ "Наталка", визнання недійсним договору оренди землі площею 21,71 га нормативною грошовою оцінкою 393063 гривень, укладений 20.12.2016 між Сонцівською сільської радою та Селянським (фермерським) господарством "Наталка" та зареєстрований в Сонцівській сільській раді 20.12.2016 за № 95.

Обґрунтовуючи позов прокурор зазначає, що при винесенні рішення дев'ятої сесії Сонцівської сільської ради сьомого скликання № 48 від 16.12.2016 "Про передачу в оренду незатребуваних паїв СФГ "Наталка" та укладенні вищевказаного договору Сонцівською сільською радою порушено вимоги статей 17, 122, Земельного кодексу України, статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", оскільки в оренду відповідачу ІІ передано невитребувані частки (паї), що знаходяться на території Сонцівської сільської ради за межами населеного пункту, а повноваження щодо надання таких земель в оренду віднесено до компетенції районних державних адміністрацій. З огляду на вказане Сонцівська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні спірного договору перевищила надані їй чинним законодавством повноваження.

Ухвалою від 05.05.2017 господарським судом порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15 год. 00 хв. 29.05.17, від сторін витребувано необхідні докази.

29.05.2017 прокурор подав докази, витребувані господарським судом.

Ухвалою господарського суду від 29.05.17 розгляд справи відкладено до 14:00 год. 21.06.17.

13.06.17 від СФГ "Наталка" надійшов відзив на позов, у якому відповідач ІІ не визнає позов прокурора, посилаючись при цьому на норми статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у якій визначено альтернативний підхід та вказується, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки можуть передаватись в оренду за відповідним рішенням сільської ради або районної державної адміністрації. До того ж відповідач ІІ повідомляє про існування розпорядження голови Устинівської райдержадміністрації № 172-р від 25.09.14 про передачу селищній, сільським радам повноваження щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками колишньої колективної власності на відповідних територіях. На підтвердження чинності вказаного розпорядження відповідачем ІІ подано копію листа № 01-29/46/1 від 05.05.2017 за підписом голови районної державної адміністрації, що адресовано голові СФГ "Наталка", у якому повідомляється, що розпорядження № 172-р від 25.09.14 не втратило чинність. Відповідач ІІ наголошує, що йому, як землекористувачу та сільгоспвиробнику, не є суттєвим, яка особа буде зазначена в договорі з боку орендаря, проте СФГ "Наталка" наполягає на його правомірному очікуванні у користуванні землею на законних підставах і щоб його права були захищені. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним і розраховувати на певний стан речей. З викладеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

16.06.17 від Сонцівської сільської ради також надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову прокурора. Свої заперечення відповідач І обґрунтовує альтернативним, на його думку, правом як сільської ради так і райдержадміністрації передавати в оренду невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Відповідно до частин 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. З огляду на вказане, відповідач І мав всі законні підстави приймати спірне рішення на підставі розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації № 172-р від 25.09.14.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду № 102 від 19.06.17, у зв'язку з тим, що згідно рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.17 суддя Наливайко Є.М., у провадженні якої перебувала справа, звільнена з посади судді Господарського суду Кіровоградської області з підстав подання нею заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1257/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.17 справу призначено головуючому судді Макаренко Т.В.

Ухвалою від 19.06.17 справу № 912/1257/17 прийнято до свого провадження суддею Макаренко Т.В.

Від Сонцівської сільської ради надійшов лист № 105 від 21.06.17, у якому відповідач І наголошує на невизнанні позову та просить розглянути справу без участі його представника.

21.06.17 від прокурора надійшов лист, у якому пояснюється, що при зверненні до господарського суду із позовом прокурор отримав від Устинівської районної державної адміністрації інформацію, згідно з якою повідомляється, що у році, коли укладено спірний договір між відповідачами, повноваження по передачі земельних ділянок за межами населених пунктів органами місцевого самоврядування не делегувались. Крім того прокурор стверджує, що Законом України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачено повноваження голови місцевої державної адміністрації делегувати розпорядження земельними ділянками іншим органам влади. Так у сфері земельних відносин районна державна адміністрація виключно вирішує питання використання землі та розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 35 вказаного Закону урегульовано відносини місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування територіальних громад і їх посадовими особами. Таким чином прокурор доходить висновку, що розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації № 172-р від 25.09.2014 "Про передачу селищній, сільським радам повноважень щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками колишньої колективної власності" є нікчемним, таким, що суперечить вимогам законодавства та не створює юридичних наслідків. Прокурор посилається на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 22.12.16 у справі № 922/1290/16, що, оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до земель комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування залишились у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування залежно від місця розташування цих ділянок відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У судовому засіданні 21.06.17 винесено та оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи №912/1257/17 до 11.07.17 на 14:00 год.

У судовому засіданні 11.07.17 господарським судом розпочато розгляд справи по суті. Представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача ІІ позовні вимоги заперечив. З огляду на необхідність витребування від учасників судового процесу потрібних для розгляду справи по суті доказів, представником відповідача ІІ подано клопотання, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 11.07.2017 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи до 23.08.17, витребувано необхідні докази.

18.08.17 від прокурора надійшли додаткові пояснення та докази. Так прокурор повідомляє, що згідно відповідей Устинівської РДА, відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Сонцівської сільської ради Устинівського району в архівних відділах вказаних державних установ відсутні будь-які протоколи загальних зборів члені колишнього колгоспу "Більшовик" Сонцівської сільської ради та місцезнаходження їх невідоме. Прокурор стверджує, що спірним рішенням та укладеним на його виконання договором відповідачі позбавили Устинівську районну державну адміністрацію можливості розпоряджатись нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками відповідно до вимог чинного законодавства. У разі визнання судом недійсним спірного рішення Сонцівської сільської ради та договору оренди землі від 20.12.16, порушене право позивача відновиться в повному обсязі, а саме, позивач зможе розпоряджатись невитребуваними земельними ділянками і вже самостійно укладати договори оренди землі на найвигідніших умовах. Також прокурор подав господарському суду копію листа № 9-11-0.37-198/104-17 від 15.06.2017 Відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, згідно якого повідомляється наступне. На ім'я ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0300746 площею 8,84 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат видано на підставі розпорядження райдержадміністрації від 02.06.1997 № 272-р, зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Більшовик" Сонцівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області 12.08.1997 за № 233. Відомості щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 у відділі відсутні. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_5 є не виданим, тому надається його завірена копія. Також у цьому листі повідомляється, що земельні ділянки частки (паю) № 97, 98, 101, розташовані за межами населеного пункту Сонцівської сільської ради, на підтвердження чого надані копії картографічних матеріалів.

Всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Присутній у судовому прокурор підтримав позовні вимоги.

Позивач не скористався своїм право на участь у судовому засіданні та не надав власної позиції щодо поданого позову.

Відповідач І участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Представник відповідача ІІ просив господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх учасників судового процесу, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 48 від 16.12.16 дев'ятої сесії Сонцівської сільської ради сьомого скликання "Про передачу в оренду незатребуваних паїв СФГ "Наталка" (надалі - Рішення № 48) Сонцівська сільська рада надала в оренду земельну ділянку (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту, СФГ "Наталка" в особі ОСОБА_6 загальна площа - 21.71 га; земельну ділянку надано строком на один рік; встановлено орендну плату в розмірі 8% від грошової оцінки землі, з урахуванням коефіцієнта індексації 4,76 та коефіцієнта рентності 1,756 відповідно до нормативно грошової оцінки станом на 01.01.1995.

На підставі Рішення № 48 Сонцівська сільська рада (Орендодавець) та СФГ "Наталка" (Орендар") 20.12.16 уклали Договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельні ділянки невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населеного пункту на території Сонцівської сільської ради, Устинівського району Кіровоградської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 21,71 га ріллі невитребувані земельні частки (паї) № 97, № 101, № 98.

Договір укладено строком на один рік. При переоформленні спадкоємцями земельних ділянок даний договір втрачає свою чинність в частині успадкованої земельної ділянки (пункт 8 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 8% за рік від середньої нормативної грошової оцінки по території за рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 та коефіцієнта рентності 1,756 відповідно до нормативної грошової оцінки станом на 01.01.1995 (пункт 9 Договору).

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 15 Договору).

Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення (пункт 16 Договору).

Відповідно до пункту 20 Договору передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проектної документації.

Договір підписано головою Сонцівської сільської ради та головою СФГ "Наталка" та зареєстровано у Сонцівській сільській раді 20.12.16 за № 95.

Прокурор стверджує, що Сонцівська сільська рада не мала повноважень на передачу земельної ділянки площею 21,71 га ріллі (невитребувані земельні частки (паї) № 97, № 101, № 98) в оренду в силу приписів статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у зв'язку з чим просить визнати недійсним рішення № 48 та Договір.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства, що регулює спірні відносини.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому Законом України "Про землеустрій" визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, які спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Відповідно до статті 20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 (далі - Порядок), нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Повноваження щодо розпорядження вказаними земельними ділянками визначено у частині 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", так сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Отже в разі розташування земельної ділянки за межами населеного пункту, розпоряджається такою земельною ділянкою і в частині прийняття рішення щодо виділення земельної ділянки в натурі власникам земельних часток (паїв) і в частині передачі в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку районна державна адміністрація.

Перебування земельної ділянки, що є об'єктом за Договором, за межами населеного пункту зазначено і в оспорюваному Рішенні № 48 і у Договорі. Також на вимогу Олександрійської місцевої прокуратури Відділом в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надано копії картографічних матеріалів, з яких вбачається розташування земельних ділянок № 97, 98, 101 за межами населеного пункту - с. Сонцеве.

Відповідач І стверджує, що ним правомірно прийняте Рішення № 48 та укладено Договір, оскільки Розпорядженням № 172-р від 25.09.2014 "Про передачу селищній, сільським радам повноважень, щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками колишньої колективної власності" (надалі - Розпорядження № 172-р) голова Устинівської районної державної адміністрації передав селищній, сільським радам повноваження, щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками колишньої колективної власності на відповідних територіях по закінченню 2014 господарського року.

Розпорядження № 172-р прийнято відповідно до частин 1, 2 статті 6, пункту 7 частини 1 статті 13, пункту 2 частини 1 статті 21, частини 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", підпункту 1 пункту б) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 2 статті 5, статті 13 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Так частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація: розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частина 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначає, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту 1 пункту б) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження, зокрема, щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З огляду на вказані положення законів, на яких міститься посилання в Розпорядженні № 172-р, відсутня можливість делегування районною державною адміністрацією своїх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є невитребуваними частками (паями) селищним та сільським радам.

Взагалі в Законі України "Про місцеві державні адміністрації" відсутні права державних адміністрацій делегувати свої повноваження сільській раді. Поняття "делеговані повноваження" визначені у статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Отже в разі делегування повноважень від органу виконавчої влади до органу місцевого самоврядування це має бути визначено у відповідному законі.

Проте у Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" не визначено права районної державної адміністрації делегувати свої повноваження органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд не бере до уваги Розпорядження № 172-р від 25.09.14 Голови районної державної адміністрації.

Отже, враховуючи норми статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передавати в оренду земельні ділянки, які є нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), що знаходяться за межами населеного пункту має право виключно Устинівська районна державна адміністрація і при прийнятті Рішення № 48 та укладенні Договору Сонцівська сільська рада перевищила повноваження, надані вказаним Законом.

Вказане свідчить про довільне та помилкове трактування Відповідачами 1,2 норм статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" стосовно існування альтернативного підходу при розпорядженні нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками. Господарський суд дійшов висновку, що Законодавцем визначення такої альтернативи щодо розпорядника таких земель поставлено у чітку залежність від місця знаходження такої земельної ділянки.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, господарським судом враховуються вимоги пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що рішення дев'ятої сесії Сонцівської сільської ради сьомого скликання №48 від 16.12.2016 "Про передачу в оренду незатребуваних паїв СФГ "Наталка" прийняте з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з прийняттям такого рішення порушено права позивача, а саме позбавлено права розпоряджатись в частині надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), тому таке рішення підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 1 статті 203 цього кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Пункт 2 вказаної статті визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З огляду на те, що укладений Договір суперечить Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" і голова Сонцівської сільської ради не мав обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору, господарський суд визнає обґрунтованими доводи прокурора, що існують підстави для визнання недійсним оспорюваного Договору відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд також враховує доводи відповідача ІІ стосовно того, що йому, як землекористувачу та сільгоспвиробнику, не є суттєвим, яка особа буде зазначена в договорі з боку орендаря, проте СФГ "Наталка" наполягає на його правомірному очікуванні у користуванні землею на законних підставах і щоб його права були захищені.

Проте, розглядаючи даний спір, господарський суд також враховує конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування земельною ділянкою в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (статті 14, 19 Конституції України) та законами України.

Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з управління позивача, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, стаття 236 Цивільного кодексу України визначає момент недійсності правочину. У частині 1 цієї статті закріплене загальне правило, за яким правочини як оспорювані, так і нікчемні, вважаються недійсними з моменту вчинення. У частині 2 цієї статті враховуються особливості застосування правових наслідків недійсності укладених правочинів, за якими передбачалися права та обов'язки на майбутній період. При цьому, у цій частині не йде мова про інший момент недійсності правочину, а лише присікається можливість настання у майбутньому прав та обов'язків за недійсним правочином.

Водночас, у частині 3 статті 207 Господарського кодексу України визначається не момент недійсності правочину (договору), а момент припинення господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним. Визначення поняття господарського зобов'язання та підстав його виникнення наведено у статтях 173, 174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, визнання недійсним договору (правочину) та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору, про що також зазначав Верховний Суд України у постанові від 19.10.2016 у справі № 18/122-12/2.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Господарський суд також зауважує, що відповідно до п. 8 Договору, такий договір сторонами укладено строком на один рік, тобто до 20 грудня 2017 року, проте ні прокурором, ні позивачем у рамках розгляду даного спору не заявлялась вимога про витребування у відповідача-2 земельної ділянки.

Вищенаведене спростовує доводи відповідача-2 про порушення його прав.

З підстав викладеного, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди землі площею 21,71 га нормативною грошовою оцінкою 393063 гривень, укладений 20.12.2016 між Сонцівською сільською радою та Селянським (фермерським) господарством "Наталка" та зареєстрований в Сонцівській сільській раді 20.12.2916 за № 95, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовну вимогу про визнання недійсним Рішення № 48 покладається на відповідача І, а за визнання недійсним Договору - на обох відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення дев'ятої сесії Сонцівської сільської ради сьомого скликання № 48 від 16.12.2016 "Про передачу в оренду незатребуваних паїв СФГ "Наталка".

Визнати недійсним договір оренди землі площею 21,71 га нормативною грошовою оцінкою 393063 гривень, укладений 20.12.2016 між Сонцівською сільської радою та Селянським (фермерським) господарством "Наталка" та зареєстрований в Сонцівській сільській раді 20.12.2016 за № 95.

Стягнути з Сонцівської сільської ради (28623, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Сонцеве, ідентифікаційний код 03316672) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4, ідентифікаційний код 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35215073004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2400 грн судового збору.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Наталка" (28631, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Мальчевське, ідентифікаційний код 22218047) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4, ідентифікаційний код 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35215073004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) 800 грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.08.17

Суддя Т. В. Макаренко