Рішення

від 17.08.2017 по справі 910/10028/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017Справа №910/10028/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9255/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2";

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЛІНК";

про стягнення 15 740,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гіневська-Фареник М.О., довіреність б/н від 07.06.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЛІНК" (надалі - відповідач ) про стягнення 15 740,38 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами в квітні 2008 року договору про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 4140 грн., за прострочення оплати якого нараховані 8280 грн.. пені, 3003,69 грн.. інфляційних втрат та 316,69 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/10028/17 та призначено її розгляд на 03.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 17.08.2017р.

15.08.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заяву з доданими додатковими доказами по справі.

Присутній у судовому засіданні 17.08.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 22.06.2017р. та від 03.08.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 22.06.2017р. та від 03.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначена в позовній заяві, та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2008 року позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ), а Замовник зобов'язується оплатити роботу в порядку і строки, передбачені цим Договором.

Пунктами 1.2-1.6 договору встановлено, що загальний обсяг перевезень з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. становить 54 куб.м.; річний обсяг перевезень становить 72 куб.м.; вартість робіт по вивезенню та знешкодженню ТПВ за 1 куб.м. становить 45 грн. 00 коп. з ПДВ; річна сума оплати за виконані роботи з 01.04.2008р. становить 3240,00 грн. з ПДВ; середньомісячна вартість виконаних робіт становить 270,00 грн. з ПДВ.

За умовами п.2.1 Договору, обсяг вивезення побутових відходів визначається виконавцем відповідно до норми накопичення.

У відповідності до пункту 4.1 договору, розрахунковим періодом для оплати робіт є календарний місяць. Вартість послуг по вивезенню та знешкодженню ТГТВ визначається згідно з чинними тарифами, затвердженими органами державної виконавчої влади, в обсязі 45 грн. 00 коп. за 1 м.куб. з ПДВ (п.4.2 договору).

Згідно з умовами п.4.3 договору, оплата за роботи здійснюється згідно з договором шляхом розрахунків перерахуванням коштів на рахунок виконавця до 10 числа поточного місяця.

Даний договір набирає чинності з 01 квітня 2008 року і діє до тих пір, поки одна із сторін за 15 календарних днів письмово не заявить про його розірвання (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.3.1.7. договору, про будь-які зміни в умовах договору (зміну тарифів та вивіз ТПВ, зміну графіку вивозу тощо) повідомляти замовника в п'ятнадцятиденний термін листом або телефонограмою.

Так, 22.07.2009 року позивач повідомив відповідача про зміну тарифу, зокрема, що з 01.08.2009р. року тариф складає 69,00 грн. за 1 м.куб.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги з вивезення твердих побутових відходів по лютий 2015 року включно загалом на суму 4140 грн.

Позивач вказує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 4140 грн. основного боргу, 8280 грн. пені, 3003,69 грн. інфляційних втрат та 316,69 грн. 3% річних.

Водночас, судом встановлено, що договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавав відповідачу послуги у період з травня 2014 року по лютий 2015 року включно, натомість на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів своєчасної оплати позивачу наданих послуг за спірним договором, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню 4140 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 8280 грн. пені, 3003,69 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 316,69 грн., які нараховані окремо за кожний місяць, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з пунктом 4.4 договору, якщо роботи замовнику надані в повному обсязі, але кошти за надані послуги не поступили на рахунок виконавця до 10 числа місяця, що слідує за звітним, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу на користь виконавця за кожен день прострочення, але не більше подвійної суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, приписами ст.1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки судом встановлено, що відповідач на підставі Закону України Про житлово-комунальні послуги зобов'язаний оплачувати позивачу послуги з виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, однак у період з травня 2014 року по лютий 2015 року такі кошти не сплачував, то відповідно нарахування позивачем пені на суму боргу з оплати наданих послуг суд визнає правомірним у розмірі 4140,00 грн. з урахуванням приписів ст.1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою діяльністю Приватлінк (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 10, 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 16\а; код ЄДРПОУ 32912579) на користь Товариства з обмеженою діяльністю Рада 2 (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17; код ЄДРПОУ 32070519) основний борг в розмірі 4140,00 грн., 4140,00 грн. - пені, 3003 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 316 грн. 69 коп. - 3% річних та 1179 грн. 37 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 22.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов