Рішення

від 22.08.2017 по справі 914/1157/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017р. Справа № 914/1157/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-НМ , м. Городок, Львівська область,

до відповідача: Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж , м. Львів,

про: стягнення боргу та штрафних санкцій,

ціна позову: 252271,75 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 16.02.2017 року б/н);

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-НМ до Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж про стягнення 237691,64 суми основного боргу, 2970,00 грн. трьох відсотків річних та 11610,11 грн. інфляційних втрат. Ціна позову 252271,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 12.06.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 04.07.2017р. та від 15.08.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні 22.08.2017р. оголошувалась перерва в межах робочого дня до 16:20 год. 22.08.2017р., про що представник Позивача повідомлявся під розписку в судовому засіданні

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, подав заяву (вх. №28932/17), у якій просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги підтримав повністю, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві. ОСОБА_2 заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Окрім того, 17.08.2017р. Позивачем подано заяву (вх. 3500/17) про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 237691,64 грн. суми основного боргу, 4357,00 грн. трьох відсотків річних та 19404,86 грн. інфляційних втрат. В судовому засіданні 22.08.2017р. представник Позивача заявив письмове клопотання не розглядати заяву від 17.08.2017р. вх.№3500/17 про збільшення розміру позовних вимог. Судом задоволено клопотання Позивача та приєднано вказану заяву до матеріалів справи.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторони зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України, враховуючи дату подання позовної заяви (09.06.2017р.) та строки пересилання поштової кореспонденції, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-НМ (Позивач, Підрядник) та Колективним виробничим підприємством Енергомонтаж (Відповідач, ОСОБА_3) укладено Договір підряду №26/04 (надалі - Договір), за умовами якого (п.п. 1.1., 1.2.) Підрядник зобов'язувався виконати Капітальний ремонт системи теплопостачання навчального корпусу №32 (винос підвальної котельні) на вул.Горбачевського, 17 у м.Львові згідно умов Договору, а ОСОБА_3 зобов'язувався прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Виконані роботи повинні повністю відповідати усім вимогам Договору, Договірної ціни , вимогам нормативних документів України, які регламентують проведення таких робіт.

Відповідно до пункту 2.1. Договору строки виконання робіт встановлюються Договором: початок робіт - 26.04.2016р.; закінчення - 30.06.2016р.

Пунктом 2.2. Договору Сторонами погоджено дострокове виконання робіт Підрядником.

При виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і перешкоджають виконанню робіт в установлені строки (відсутність фінансування, поява додаткових робіт, тощо) Підрядник має право ставити перед ОСОБА_3 питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформлюється Додатками до Договору з обґрунтуванням обставин (п. 2.3. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору вартість Договору складає 127054,24 грн. Сума ПДВ - 21175,71 грн.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору ОСОБА_3 протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Договору перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця авансову суму грошових коштів у розмірі 38116,27 грн. Оплата проводиться у безготівковій формі.

Пунктом 4.1. Договору Сторонами погоджено, що визначення вартості робіт проводиться відповідно до вимог ДСТУЦ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .

Згідно пункту 5.1. Договору розрахунок (калькуляція) вартості робіт визначається згідно складеної проектно-кошторисної документації і погоджується додатково.

Пунктом 6.1. Договору визначено що Підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, яка затверджується ОСОБА_3.

Відповідно до пункту 6.2. Договору ОСОБА_3 має право вносити в ході виконання робіт зміни та доповнення до проектно-кошторисної документації, складу та обсягів робіт. При заміні проектно-кошторисної документації можуть переглядатись, при необхідності, терміни виконання робіт, та вартість договірної ціни.

Здавання-приймання робіт проводиться по ОСОБА_3. ОСОБА_3 протягом двох робочих днів від дати отримання ОСОБА_3 здавання робіт перевіряє реальність їх виконання, після чого підписує ОСОБА_3 (п.9.1. Договору).

Відповідно до пункту 11.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно пунктів 13.1. та 13.2. Договору в Договорі можуть бути внесені зміни та доповнення, які не суперечать чинному законодавству України і оформляються окремими додатками, які є невід'ємною частиною Договору. Всі зміни та доповнення дійсні лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані обома Сторонами.

Пунктом 16.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р., але, у будь якому разі, до повного виконання Сторонами договірних зобов'язань.

ОСОБА_2 Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Додатковою угодою від 11.07.2016р. №1 до Договору Сторонами погоджено у зв'язку із збільшенням обсягів робіт збільшити вартість робіт з Капітального ремонту системи теплопостачання навчального корпусу №32 (винос підвальної котельні) на вул.Горбачевського, 17 у м.Львові та викласти пункт 3.1. Договору в наступній редакції:

3.1. Ціна Договору становить 610348,00 грн. , в тому числі 101724,67 грн. податку на додану вартість.

ОСОБА_2 Додаткову угоду до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивачем виконано та передано Відповідачу роботи на загальну суму 612691,64 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за липень 2016р. №1 та №2, за грудень 2016р. №2 та №3, ОСОБА_3 №2, №3 вартості устаткування, що придбавається виконавцем (додатково до актів №№2, 3 за грудень 2016р.), підсумковою відомістю ресурсів за липень 2016р. та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за липень 2016р. на суму 135172,80грн. та за грудень 2016р. на суму 610348,00 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 містять підписи уповноважених осіб, які завірені відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору, проте не містять відомостей про дату їх складання . Оригінали вказаних документів оглянуто в судовому засіданні.

Відповідачем взяті на себе договірні зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт виконано частково, сплачено на користь Позивача 375000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 237691,64 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача ОСОБА_5 від 24.05.2017р. №1 із вимогою про сплату суми основного боргу та штрафних санкцій за порушення порядку та строку здійснення оплати виконаних за Договором робіт. Відповідачем вказану претензію отримано 26.05.2017р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 25.05.2017р. №7902607075653, проте залишено її без відповіді та реагування.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 237691,64 грн. суми основного боргу з оплати виконаних за Договором робіт.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, підтвердження Позивачем факту здійснення робіт за Договором, часткову їх оплату Відповідачем, відсутності заперечень Відповідача як щодо самого факту здійснення Позивачем робіт за Договором, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик, підписання Відповідачем ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) до Договору, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 235348,00 грн. суми основного боргу з оплати виконаних за Договором робіт є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі, в решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки Сторонами у Договорі (п.3.1. Договору) чітко встановлено вартість робіт за Договором, а зміни до проектно-кошторисної документації у зв'язку із змінами складу та обсягів робіт, а також зміни вартості робіт в порядку, визначеному пунктами 6.2., 13.1. та 13.2. Сторонами до Договору не вносились.

Щодо стягнення 2970,00 грн. 3% річних та 11610,11 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 2970,00 грн. трьох відсотків річних та 11610,11 грн. інфляційних втрат за період з 04.01.2017р. по 05.06.2017р.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не підтверджено достатніми, належними та допустимими доказами дати підписання ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт та ОСОБА_4 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за Договором, а відтак, факт настання обов'язку оплати робіт за Договором, а також факт прострочення їх оплати наступає в порядку ч.2 статті 530 ЦК України з моменту пред'явлення Позивачем Відповідачу ОСОБА_5 (26.05.2017р.).

Відтак, датою виникнення прострочки оплати виконаних за Договором робіт є 03.06.2017р., а сума трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт в межах заявленого Позивачем періоду становить 58,03 грн.; позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за вказаний період до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 2970,00 грн. трьох відсотків річних та 11610,11 грн. інфляційних втрат є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 58,03 грн. трьох відсотків річних, в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.08.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.08.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

При поданні позову згідно Платіжного доручення від 08.06.2017р. №1166 Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено 3784,08 грн. судового збору, що відповідає приписам частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір . Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Окрім того, за подання до господарського суду Заяви від 17.08.2017р. вх. №3500/17 про збільшення розміру позовних вимог Позивачем платіжним дорученням від 16.08.2017р. №1267 здійснено доплату судового збору в розмірі 137,72 грн., що відповідає приписам частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір . Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №2 до заяви від 17.08.2017р. вх. №3500/17.

Згідно ч.1; п.п.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (у чинній станом на момент подання позовної заяви до суду редакції) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Згідно ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає і аналогічна правова позиція висловлена у пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Враховуючи неподання Позивачем передбаченого Законом клопотання про повернення сплаченого судового збору у зв'язку із залишенням без розгляду заяви від 17.08.2017р. вх. №3500/17 про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо такого повернення. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідним клопотанням.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3531,09 грн., судовий збір в розмірі 252,99 грн. за подання до господарського суду позовної заяви залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 832, 837, 875 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж (79005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 01018671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-НМ (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Комарнівська, буд.67; ідентифікаційний код 37792037) 235348,00 грн. суми основного боргу, 58,03 грн. трьох відсотків річних та 3531,09 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.