Рішення

від 21.08.2017 по справі 920/599/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2017 Справа № 920/599/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віратех (м. Одеса)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Центрамаш (м. Суми)

про стягнення 99801 грн. 44 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.05.2017,

від відповідача - не з'явився.

За участю секретаря судового засідання - Сидорук А.І.

Судове засідання відбувалось в режимі відео конференції.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 85500 грн. боргу, 1067 грн. 83 коп. 3% річних, 3569 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 9664 грн. 17 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 09.12.2016 договору поставки № 9/12/16, а також розірвати вищезазначений договір.

Представник позивача у судовому засіданні усно зазначив, що: наполягає на задоволенні позовних вимог; в ціну позову позивачем було включено суму пені, яка заявлена до стягнення, однак в прохальній частині позову помилково пеня не зазначена; договір не припинявся відповідно до п. 8.1 договору поставки №9/12/16, а саме за заявою сторін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

На адресу суду була повернута ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась судом відповідачу на адресу, яка була зазначена позивачем у позовній заяві.

21.07.2017 суд направив відповідачу ухвалу суду від 19.07.2017 на юридичні адресу, зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 19.08.2017 та на фактичну адресу, яка зазначена позивачем у позові.

Враховуючи вищезазначене, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 між сторонами було укладено договір поставки № 9/12/16 (надалі - Договір).

Згідно до п. 8.1 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2016 із можливістю продовження на новий річний термін на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну його дії не заявила про припинення.

Матеріали справи не містять заяв сторін про припинення договору, а тому Договір є діючим, про що заявляв і сам позивач.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач зобов'язується передати у власність позивача товар, який визначений у специфікаціях, а позивач приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов Договору.

Згідно до п. 2.3 Договору специфікації є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 09.12.2016 до Договору ціна товару складає 70500 грн.

Позивач 12.12.2016 перерахував відповідачу 45825 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48, а також 08.02.2017 оплатив 24675 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 189.

Згідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору у специфікації № 1 сторонни врегулювали порядок поставки та обумовили поставку товару відповідачем. Відповідач взяв на себе зобов'язання до 16.12.2016 виробити та відвантажити товар, а також поставити товар до складу позивача.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 5 від 15.02.2017 на оплату доставки товару.

Позивач 15.02.2017 оплатив 15000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 196.

Однак відповідач до 16.12.2016 зобов'язання щодо вироблення, відвантаження та доставки товару позивачу не виконав, а тому позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів, а в подальшому - до суду з даним позовом про розірвання Договору, стягнення 85500 грн. сплачених по Договору коштів, стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Стосовно стягнення 85500 грн. боргу, то така вимога підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.

Як вже зазначалось, між сторонами виникли відносини з поставки товару.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт перерахування позивачем відповідачу 85500 грн. на виконання Договору підтверджується відповідними платіжними дорученнями, однак відповідач поставку товару не здійснив.

Тому, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем обов'язку з поставки оплаченого товару, у позивача виникло надане законом право взагалі відмовитись від прийняття виконання, а у відповідача виникло зобов'язання повернути сплачену суму.

Позивач, з метою реалізації наданого йому законом права, надіслав на адресу відповідача претензію від 14.03.2017 з вимогою повернути сплачені ним за товар грошові кошти у розмірі 85500 грн. Після невиконання відповідачем вимоги претензії позивач звернувся до суду.

Враховуючи вищезазначене, є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 85500 грн. грошових коштів, які перераховані відповідачу як оплата за поставку ним товару відповідно до Договору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9664 грн. 17 коп. пені за загальний період з 16.12.2016 по 16.06.2017.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Згідно до п. 6.5 Договору за прострочення строку передачі товару позивач має право нарахувати та стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого у строк товару за кожний день такого прострочення.

Як вже зазначалось, позивач, з метою реалізації наданого йому законом права, надіслав на адресу відповідача претензію від 14.03.2017 з вимогою повернути сплачені ним за товар грошові кошти у розмірі 85500 грн. Позивач направив відповідачу претензію 17.03.2017, що вбачається з фіскального чеку № 000013925 00042 від 17.03.2017 та опису вкладення до нього.

Згідно до ст. 530 ЦК України обов'язок щодо повернення грошових коштів виник у відповідача після пред'явлення позивачем вимоги.

Судом було встановлено, що вищезазначена претензія 20.03.2017 була отримана відповідачем, а тому правомірним є нарахування пені з 16.12.2016 по 27.03.2017 (останній день семиденного строку для виконання вимоги від дня пред'явлення), оскільки з 28.03.2017 відбулась трансформація негрошового зобов'язання (поставити товар) в грошове - повернути грошові кошти, а штрафні санкції договором передбачені за невиконання саме негрошового зобов'язання.

Тому суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 4651 грн. 30 коп. за загальний період 16.12.2016 по 27.03.2017 .

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1067 грн. 83 коп. 3% річних та 3569 грн. 44 коп. інфляційних втрат за період з 16.12.2016 по 16.06.2017.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, 28.03.2017 відбулась трансформація негрошового зобов'язання (поставити товар) в грошове - повернути грошові кошти, а тому суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2017 (день прострочення саме грошового зобов'язання) по 16.06.2017 та дійшов висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає 569 грн. 22 коп. 3% річних та 3289 грн. 26 коп. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги про розірвання Договору, то суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Вищезазначена правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13, яка повинна бути врахована при прийнятті рішення по даній справі, відповідно до ст. 82 ГПК України.

Відповідно до ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору поставки (купівлі-продажу), виходячи з системного аналізу норм ЦК України, є товар, строк здійснення поставок, ціна поставки, предмет договору - власне встановлення обов'язку продавця поставити товар.

Тобто, обов'язок відповідача поставити товар за Договором є істотною умовою договору і невиконання цього обов'язку є істотним порушенням цього договору відповідачем. Позивач, не отримавши товар, був позбавлений можливості отримати очікуване, а тому є правомірною та обґрунтованою вимога позивача про розірвання такого Договору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки № 9/12/16 від 09.12.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Віратех та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрамаш .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центрамаш (вул. Кіровоградська, 3, м. Суми, 40007, код 39603942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віратех (вул. О. Вишні, буд. 1, м. Одеса, 65098, код 40875956) 85500 грн. боргу, 4651 грн. 30 коп. пені, 569 грн. 22 коп. 3% річних, 3289 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 3200 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2017.

Суддя ОСОБА_2