Рішення

від 22.08.2017 по справі 914/1653/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017р. Справа № 914/1653/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (м. Львів)

до відповідача: Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (с.м.т. Івано-Франкове, Львівська обл.)

про: стягнення 57041,51 грн. основного боргу, 6307,68 грн. - пені, 993,18 грн. - 3% річних, 4113,66 грн. - інфляційних втрат.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 119-2222/2 від 15.06.2017 року.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства Львівобленерго до Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька про стягнення 57041,51 грн. основного боргу, 6307,68 грн. - пені, 993,18 грн. - 3% річних, 4113,66 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.08.2017 року. Ухвалою суду від 17.08.2017 року розгляд справи відкладено до 22.08.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2017 року, про відкладення від 17.08.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2017 року, про відкладення від 17.08.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 736 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 18.08.2017 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.08.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 12.03.2009 р. між ВАТ Львівобленерго (перейменоване у ПрАТ Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) (надалі - позивач) та Державним навчальним закладом Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 30138 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач наголошує, що в порушення умов Договору станом на день подачі позову ХПТУ ім. Й.П. Станька не здійснено повної оплати за поставлену активну електричну енергію згідно виставлених рахунків, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 57041,51 грн.

Згідно з п. 7 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору, сторони домовились, що тривалість оплати отриманих відповідачем рахунків має не перевищувати 05 операційних днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач зазначає, що враховуючи вимоги Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та п. 4.2.1 Договору, ним проведено нарахування пені в сумі 6307,68 грн.

Відповідно до п. 8 додатку № 2 до Договору, вказано, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України вказує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за твердженням позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, п. 8 додатку №2 до Договору, ним проведено нарахування 3% річних з простроченої суми - 993,18 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції 4113,66 грн.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 12.03.2009 р. між ВАТ Львівобленерго (перейменоване у ПрАТ Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) (надалі - позивач) та Державним навчальним закладом Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 30138 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В порушення умов Договору станом на день подачі позову ХПТУ ім. Й.П. Станька не здійснено повної оплати за поставлену активну електричну енергію згідно виставлених рахунків, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 57041,51 грн.

Згідно з п. 7 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору, сторони домовились, що тривалість оплати отриманих відповідачем рахунків має не перевищувати 05 операційних днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вимоги Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та п. 4.2.1 Договору, позивачем проведено нарахування пені в сумі 6307,68 грн.

Відповідно до п. 8 додатку № 2 до Договору вказано, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України вказує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за твердженням позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, п. 8 додатку №2 до Договору, ним проведено нарахування 3% річних з простроченої суми - 993,18 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції 4113,66 грн.

Однак, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано положення п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4002,87 грн. інфляційних втрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 57041,51 грн. основного боргу, 6307,68 грн. - пені, 993,18 грн. - 3% річних, 4002,87 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства Львівобленерго до Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька в частині стягнення 57041,51 грн. основного боргу, 6307,68 грн. - пені, 993,18 грн. - 3% річних, 4002,87 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 17776 від 04.08.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (81070, Львівська обл., Яворівський район, смт. Івано-Франкове, ОСОБА_2, 13, ідентифікаційний код - 02545790) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, вул. Козельницька, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 00131587) 57041 (п'ятдесят сім тисяч сорок одну) грн. 51 коп. основного боргу, 6307 (шість тисяч триста сім) грн. 68 коп. - пені, 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 18 коп. - 3% річних, 4002 (чотири тисячі дві) грн. 87 коп. - інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 41 коп.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.08.2017 року.