Рішення

від 22.08.2017 по справі 914/1656/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017р.                                                             Справа № 914/1656/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)

до відповідача: Золочівського професійного ліцею (м. Золочів, Львівська обл.)

про: стягнення 26977,53 грн. основного боргу, 3354,72 грн. – пені, 386,40 грн. – 3% річних та 1689,78 грн. – інфляційних втрат.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Золочівського професійного ліцею про стягнення 26977,53 грн. основного боргу, 3354,72 грн. – пені, 386,40 грн. – 3% річних та 1689,78 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.08.2017 року. Ухвалою суду від 18.08.2017 року розгляд справи відкладено до 22.08.2017 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2017 року, про відкладення від 18.08.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 739 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 19.08.2017 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

18.08.2017 року за вх. № 28498/17 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2017 року, про відкладення від 18.08.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 739 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 19.08.2017 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

18.08.2017 року за вх. № 28553/17 представник відповідача подав відзив, в якому зазначає, що повністю оплатив 01.08.2017 року основну заборгованість в розмірі 26977,43 грн. що підтверджується копією виписки по рахунку від 31.07.2017 року з відміткою «оплачено 01.08.2017 року», а також частину пені в розмірі 1941,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 25.07.2017 року.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.08.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, проаналізувавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 24.02.2010 року між ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у ПрАТ «Львіввобленерго» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 13.04.2017 р. та вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі – позивач) та Золочівським професійним ліцеєм (надалі – відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 09046 (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 2.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. За умовами пункту 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у порядку, визначеному додатками № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з положеннями пункту 4 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 6 зазначеного Додатку передбачено, що рахунки на сплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються споживачу, а тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Однак, за твердженням позивача, всупереч умовам Договору, відповідачем не здійснено своєчасної оплати вартості отриманої активної електричної енергії, що підтверджується долученими до позовної заяви розрахунками, відтак, станом на день звернення з позовом заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії становить 26977,53 грн.

З урахуванням положень статтей 549, 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач зазначає, що пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та зазначеного пункту Договору, відповідачу проведено нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленої активної електричної енергії в сумі 3354,72 грн.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7 додатку до Договору № 2 «Порядок розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовленими Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

З огляду на зазначене, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми оплати поставленої активної електричної енергії - у розмірі 386,40 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за поставлену активну електричну енергію -у розмірі 1689,78 грн.

За твердженням позивача, станом на день подачі позову, зазначені грошові кошти не були сплачені, відтак заборгованість відповідача становить :

26977,53 грн + 3354,72 грн + 386,40 грн + 1689,78 грн = 32408,43 грн.

18.08.2017 року за вх. № 28553/17 представник відповідача подав відзив, в якому зазначає, що повністю оплатив 01.08.2017 року основну заборгованість в розмірі 26977,43 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку від 31.07.2017 року з відміткою «оплачено 01.08.2017 року», а також частину пені в розмірі 1941,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 25.07.2017 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 24.02.2010 року між ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у ПрАТ «Львіввобленерго» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 13.04.2017 р. та вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі – позивач) та Золочівським професійним ліцеєм (надалі – відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 09046 (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 2.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. За умовами пункту 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у порядку, визначеному додатками № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з положеннями пункту 4 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 6 зазначеного Додатку передбачено, що рахунки на сплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються споживачу, а тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідачем не здійснено своєчасної оплати вартості отриманої активної електричної енергії, що підтверджується долученими до позовної заяви розрахунками, відтак, станом на сьогодні заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії становить 26977,53 грн.

З урахуванням положень статтей 549, 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та зазначеного пункту Договору, відповідачу проведено нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленої активної електричної енергії в сумі 3354,72 грн.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7 додатку до Договору № 2 «Порядок розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовленими Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

З огляду на зазначене, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми оплати поставленої активної електричної енергії - у розмірі 386,40 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за поставлену активну електричну енергію - у розмірі 1689,78 грн.

За твердженням позивача, станом на день подачі позову, зазначені грошові кошти не були сплачені, відтак заборгованість відповідача становить :

26977,53 грн + 3354,72 грн + 386,40 грн + 1689,78 грн = 32408,43 грн.

Однак, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано положення п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», де зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1245,99 грн. інфляційних втрат.

18.08.2017 року за вх. № 28553/17 представник відповідача подав відзив, в якому зазначає, що повністю оплатив 01.08.2017 року основну заборгованість в розмірі 26977,43 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку від 31.07.2017 року з відміткою «оплачено 01.08.2017 року», а також частину пені в розмірі 1941,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 25.07.2017 року.

Зважаючи на те, що сума основного боргу в розмірі 26977,43 грн. оплачена відповідачем 01.08.2017 року та частина пені в розмірі 1941,88 грн. оплачена 25.07.2017 року, тобто до подачі позовної заяви 10.08.2017 року, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1412,84 грн. – пені, 386,40 грн. – 3% річних та 1234,99 грн. – інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги повністю не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Золочівського професійного ліцею в частині стягнення 1412,84 грн. – пені, 386,40 грн. – 3% річних та 1234,99 грн. – інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 17771 від 04.08.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити частково.

2. Стягнути з Золочівського професійного ліцею (80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Ак. Павлова, 72, код ЄДРПОУ 02545365) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, вул. Козельницька, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 00131587) 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 84 коп. – пені, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 40 коп. – 3% річних, 1245 (одна тисяча двісті сорок п'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат та судовий збір в сумі 150 (сто п'ятдесят) грн. 34 коп.

3. В решті частині позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         Пазичев В.М.