Рішення

від 22.08.2017 по справі 909/763/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 р. Справа № 909/763/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства"Час-Н", вул. Сонячна 13А , с. Черніїв , Тисменицького району , Івано-Франківської області , 77460 ( вул. Бандери ,77 к.210 , м. Івано-Франківськ , 76014)

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення та зобов'язання відповідача передати позивачеві спірні нежитлові приміщення по Акту прийому-передачі

за участю:

Від позивача: Жирун Р.М. (довіреність № 107 від 02.08.2017р. ) - представник ;

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 121/2017 від 12.06.2017р. ) - представник (НОМЕР_1 від 26.10.2016р.);

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Час-Н" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про визнання за ПП " Час-Н" права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. гаражі ( навіс) загальною площею 222,00 кв.м., нежитлове приміщення загальною площею 40,4 кв. м., та огорожа - площею 13,1 кв.м. та зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 передати Приватному підприємству" Час-Н" по Акту прийому-передачі вищезазначене нерухоме майно.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду від 10.07.2015 р., укладеного між Приватним підприємством " Час-Н" (замовник за договором/ позивач по справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( підрядник за договором/ відповідач по справі), замовником згідно Акту прийому-передачі передано, а підрядником прийнято на баланс нежитлові приміщення (частина комплексу складського господарства ) по АДРЕСА_4

Згідно п. 18 Договору підряду від 10.07.2015 р. підрядник зобов'язувався після завершення будівельних робіт передати замовнику вищезазначені нежитлові приміщення, по Акту прийому-передачі .

Однак, в порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань, відповідач спірне нежитлове приміщення після завершення будівельних робіт, позивачу не передав, Акт прийому - передачі нежитлового приміщення підписувати відмовився, вказуючи на те , що дане приміщення знаходиться на його балансі, а отже є його власністю.

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право володіти та розпоряджатися спірним приміщенням, яке повністю збудоване за кошти позивача.

Відповідач у відзиві на позов ( вх. № 12952/17 від 16.08.2017 р. ) зазначив, що після детального вивчення ситуації та підготовки всіх документів буде здійснена передача позивачу по Акту прийому-передачі спірних нежитлових приміщень . Крім того, зазначив, що визнає факт повного розрахунку позивачем за виконані роботи по добудові нежитлових приміщень , однак не погоджується з позовними вимогами в частині визнання за позивачем права власності на спірні приміщення.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позов ( вх. № 12952/17 від 16.08.2017 р. )та просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, надавши їм належної правової характеристики, оцінивши докази по справі, суд виходить з наступного.

10.07.2015 р. між Приватним підприємством "Час-Н" ( замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( підрядник) укладено Договір підряду на виконання підрядних робіт.

Згідно п. 1. даного Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується забезпечити власними та залученими засобами виконання будівельних робіт по здійсненню добудови нежитлових приміщень ( частини комплексу складського господарства) по АДРЕСА_2

На час будівництва нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , Івано-Франківської області передаються на баланс підрядника.

Факт передачі замовником на баланс підрядника вищезазначених нежитлових приміщень підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту прийому - передачі від 10.07.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, передані на баланс підрядника нежитлові є складовою частиною складського господарства розміщеного на земельній ділянці площею 0,2787 га по вул. Сонячній в с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області.

На даній земельній ділянці, яка передана в користування Приватному підприємству " Час -Н" згідно Угоди №72-47 від 01.10.2015 р., укладеної з Черніївською сільською радою, знаходяться побудовані об'єкти нерухомого майна (частина комплексу складського господарства) , яке належить ПП " Час-Н" на підставі свідоцтва про право власності від 20.11.2006 р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2006 р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2011 року та витягу про державну реєстрацію права від 21.12.2011 року.

Пунктом 18. Договору підряду від 10.07.2015 р. передбачено обов'язок підрядника після завершення будівельних робіт передати нежитлові приміщення замовнику на баланс по Акту прийому-передачі.

Після завершення будівельних робіт Приватному підприємству " Час-Н " видано технічний паспорт на нежитлові приміщення.

Вартість вказаних нежитлових приміщень ( частини комплексу складського господарства) , а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м., гараж ( навіс) загальною площею 222,00 кв.м., нежитлове приміщення - загальною площею 40,4 кв.м. та огорожа - площею 13, 1 кв.м. по АДРЕСА_2 складає 273686,00 грн., що підтверджується висновком про вартість майна від 27.07.2017 р. здійснений підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4.( свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7017 від 17.11.2008р. ) .

Листом №22 від 02.09.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою у тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги передати спірний об'єкт на баланс Приватного підприємства " Час-Н" згідно Акта прийому-передачі.

Листом від 18.09.2016 р. відповідач відмовився передавати спірне приміщення на баланс позивача згідно Акту- прийому , у зв'язку з відсутністю законних на це підстав. В даному листі відповідач зокрема зазначив, що нежитлові приміщення ( частина комплексу складського господарства ) , а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. , гараж ( навіс) - загальною площею 222,00 кв.м., нежитлове приміщення - загальною площею 40,4 кв.м. та огорожа - площею 13, 1кв. по АДРЕСА_2 знаходяться на його балансі згідно Акту прийому -передачі від 10.07.2015 р., у зв'язку з чим він є власником даного майна і має повне право користуватись та розпоряджатися ним на свій розсуд .

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що всупереч викладеним вище нормам, позивач сплативши вартість будівельних робіт по будівництву нежитлових приміщень, не може ним користуватись в повній мірі, як це передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, повноцінним власником майна приватне підприємство " Час-Н" стане з моменту передання останнього.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, Приватне підприємство " Час-Н" має законні підстави набуття права власності на нежитлові приміщення ( частину комплексу складського господарства ) , а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. , гараж ( навіс) - загальною площею 222,00 кв.м., нежитлове приміщення - загальною площею 40,4 кв.м. та огорожа - площею 13, 1кв. по АДРЕСА_2 , оскільки даний об"єкт нерухомості створено за рахунок оплати вартості будівництва.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одночасно слід зазначити , що відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 16Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, але лише тим, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 875 Цивільного кодексу України та ст. 318 Господарського кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик ( фронт робіт) , передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції ( технічного переоснащення підприємств , будівель ( зокрема житлових будинків) , споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник , якщо інше не передбачено договором.

За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто , відповідно до змісту вказаної статті потреба у цьому заході захисту права виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами чи оспорюється ними. Позов подається до особи, яка оспорює право власності на майно, або до особи , яка хоч і не оспорює право власності позивача, але і не визнає його. Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Зокрема слід зазначити, що акт передачі майна самостійно не може бути доказом переходу права власності, оскільки не є окремим правочином, а укладається тільки на виконання правочинів і може підтверджувати факт стосовно часу, місця та стану переданого майна.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. №01-8/98 " Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства ( організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства ( організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності ( володінні) підприємства.

Таким чином, посилання відповідача на Акт прийому-передачі майна, як на правову підставу набуття права власності на нежитлові приміщення є безпідставними, оскільки акт прийому-передачі майна не є правовстановлювальним документом, так як правовстановлювальним вважається такий документ , що підтверджує право власника на належне йому майно та такий, який безпосередньо засвідчує особу власника.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши всі докази у сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю .

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Приватного підприємства "Час-Н" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання за Приватним підприємством "Час-Н" права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. гараж ( навіс) загальною площею 222,00 кв.м. , нежитлове приміщення загальною площею 40,4 кв. м., та огорожа - площею 13,1 кв.м. та зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 передати Приватному підприємству" Час-Н" по Акту прийому-передачі вищезазначене нерухоме майно.

Визнати за Приватним підприємством "Час-Н" ( вул. Сонячна, 13 А, с. Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77460 , код 24679108 ) право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. гараж ( навіс) - загальною площею 222,00 кв.м. , нежитлове приміщення - загальною площею 40,4 кв. м., та огорожа - площею 13,1 кв.м.

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_2 ) передати Приватному підприємству "Час-Н" по Акту прийому-передачі нерухоме майно - нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 а саме: склад - загальною площею 244,2 кв.м. гараж (навіс) - загальною площею 222,00 кв.м., нежитлове приміщення - загальною площею 40,4 кв. м., та огорожа - площею 13,1 кв.м.

Стягнути з фізичної особі - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_5 , код НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Час-Н" ( вул. Сонячна, 13 А, с. Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77460 , код 24679108 ) 4105,29 грн. ( чотири тисячі сто п'ять гривень 29 копійок ) судового збору .

Наказ витати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.17

Суддя Гриняк Б.П.