Рішення

від 21.08.2017 по справі 923/693/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року Справа № 923/693/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Позивача: Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області с. Красне Скадовського р-ну Херсонської області, ідентифікаційний код 26284495

до Відповідача-1: Скадовської районної державної адміністрація Херсонської області м.Скадовськ Херсонської області, ідентифікаційний код 04060134

Відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м.Херсон, ідентифікаційний код 39766281

про скасування державного акту на право колективної власності на землю

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - сільський голова, довідка з ЄДРПОУ;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 01-07-11 від 04.01.2017р.;

від відповідача-2: не прибув.

Красненська сільська ради Скадовського району Херсонської області (позивач) звернулась до суду з позовом до Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (відповідач-2) про скасування Державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-5-1 від 05 вересня 1996 року, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Комсомольське", с. Красне Скадовського району Херсонської області, відповідно до рішення Красненської сільської ради від 28 грудня 1993 року № 56, зареєстрований у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Ухвалою від 27.07.2017 порушено провадження у справі та призначено засідання суду на 21.08.2017.

Відповідач-1 відповідно до відзиву на позовну заяву визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-2 в засідання суду не прибув, направивши до суду 10.08.2017 пояснення, в яких просить розглядати справу без його участі. Крім того, відповідач-2 зазначає наступне.

Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи. Також згідно з ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

Стаття 373 ЦК України встановлює, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо не порушує прав інших осіб.

Згідно з ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Крім того, відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Також згідно з п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі вищевикладеного, даний спір про скасування державного акту на право колективної власності на землю фактично має юридичне значення на земельну ділянку комунальної форми власності, та не зачіпає інтереси відповідача-2, оскільки відповідач-2 є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності і тому предмет судового спору не відноситься до компетенції відповідача-2.

У судовому засіданні 21.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

На підставі рішення Красненської сільської ради від 28 грудня 1993 року № 56 коле ктивному сільськогосподарському підприємству "Комсомольське" був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-5-1, зареєстрований Красненською сільською радою 05 вересня 1996 року за № 1. Цим актом було передано у колективну власність КСП "Комсомольське" 5524,8 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського призначення.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08 грудня 2005 року по справі № 6/118-Б юридичну особу банкрута - сільськогосподарське товариство із обмеженою від повідальністю "Комсомольське" (правонаступника КСП "Комсомольське"), с. Красне Скадовського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 00856698, було ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ.

Згідно з наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2017, 20.01.2006 було внесено до Єдиного державного реєстру запис про припинення юридичної особи -сільськогосподарського товариства із обмеженою відповідальністю "Комсомольське".

Відповідно до ч. 2. ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Посилаючись на приписи ст. 91 ЦК України, позивач зазначає, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, після внесення 20.01.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи сільськогосподарського товариства із обмеженою відповідальністю "Комсомольське", цивільна правоздатність товариства припинилася, в тому числі і право колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Позивач зазначає, що наявність на території сільської ради земель колективної власності суперечить Конституції України, діючому Земельному кодексу України, якими не передбачено таку форму власності на землю як колективну.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2014 року по справі № 923/1122/14 за позовом прокуратури Херсонської області в інтересах держави було скасовано пп 5, 5.1 розпорядження Скадовської РДА № 49 від 30 січня 2014 року, яким було передано Красненській сільській раді в постійне користування земельну ділянку площею 4,0 га для розміщення кладовища. Суд задовольнив позов прокуратури, яка в своєму позові посили лась на інформацію відділу Держземагентства у Скадовському районі про те, що спірна земельна ділянка належить до земель колективної власності.

ТОВ "ФЕС Красне" звернулось з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 18,0 га для будівництва та експлуатації фотоелектричної станції (ФЕС) із необхідною інфраструктурою із земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Скадовського району. Головне управління своїм листом від 13 червня 2017 року № 19-21-0.302-4669/2-17 відмовило в задоволені клопотання, посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.

Позивач вважає, що вищезазначені факти свідчать про порушення інтересів Красненської сільської ради, жителів територіальної громади, та юридичних осіб, які бажають інвестувати кошти в роз виток альтернативної енергетики, але не можуть реалізувати свої конституційні права на землю. В свою чергу сільська рада не має можливості відвести землю для комунальних потреб, недотримує в місцевий бюджет значні кошти від земельного податку та орендної плати.

Красненська сільська рада не має правових підстав для скасування або визнання нечинним свого рішення від 28 грудня 1993 року № 56 та скасування Державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХУІ-5-1. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування): органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про скасування державного акту на право колективної власності на землю.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2006 було внесено до Єдиного державного реєстру запис про припинення юридичної особи - сільськогосподарського товариства із обмеженою відповідальністю "Комсомольське", яке є правонаступником КСП "Комсомольське". Однак, за ліквідованою і припиненою у встановленому законом порядку юридичною особою залишається зареєстрованим право колективної власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-5-1 від 05 вересня 1996 року.

Зазначена обставина перешкоджає позивачеві, як зазначалось вище, здійснювати свої повноваження в інтересах місцевої громади.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; зміна правовідношення; припинення правовідношення та інші.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено способи захисту прав на земельні ділянки. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до приписів ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України, відповідно до якої визначено: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вбачається із зазначених правових норм, ЗК України не регулює питання припинення права колективної власності земельною ділянкою, у тому числі й у разі ліквідації власника земельної ділянки.

В той же час, Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, відповідно до наведених приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, а позивач не може зареєструвати за собою право власності на земельні ділянки та здійснити свої повноваження через наявність зареєстрованого права колективної власності юридичної особи, що ліквідована.

Згідно ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За таких обставин, скасування Державного акту на право колективної власності на землю Державного акту на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-5-1 від 05 вересня 1996 року є засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів права державної та комунальної власності, та дасть можливість ефективно використовувати земельні ділянки з метою наповнення місцевих бюджетів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 32 цього ж Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати 1600 грн/ судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1, оскільки відповідач-2 є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а тому предмет судового спору не стосується відповідача-2.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати Державний акт на право колективної власності на землю серії ХС-ХVІ-5-1 від 05 вересня 1996 року, виданий колективному сільськогосподарському підприємству "Комсомольське", с. Красне Скадовського району Херсонської області, відповідно до рішення Красненської сільської ради від 28 грудня 1993 року № 56, зареєстрований у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

3. Стягнути з Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області (м.Скадовськ Херсонської області, вул. Олександрівська, 34, ідентифікаційний код 04060134) на користь Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області (с. Красне Скадовського району Херсонської області, вул. Кобзаря, 3, ідентифікаційний код 26284495) 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2017.

Суддя Т.Г. Пінтеліна