Постанова

від 23.08.2017 по справі 903/165/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 903/165/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В., розглянувши касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 у справі№ 903/165/17 Господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2. Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради простягнення 1 470 064,71 грн. за участю представників сторін: позивача: Василюк І.М., відповідача 1: відповідача 2: третьої особи: не з'явився, ОСОБА_6 не з'явився, В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Теркомуналсервіс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до відповідачів: Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_4, в якому просило стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради 1 470 064, 71 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору про закупівлю послуг №168 від 03.03.2016 та стягнути солідарно з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_4 2000 грн. заборгованості згідно договору про закупівлю послуг №168 від 03.03.2016 та договору поруки №1-п від 03.03.2016.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2017 у справі №903/165/17 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради: відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, про стягнення 1470064,71грн. - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача 2 на користь позивача 1470064,71грн. заборгованості, а також солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 2000 грн. заборгованості. Крім того, стягнуто з відповідача 2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 2 - Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2017 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що оскільки позивачем не були надані Управлінню (відповідачу 2) для оплати перевірені та підписані Технаглядом акти виконаних робіт за листопад 2016 року №№125, 128, 133, як того вимагає умови укладеного договору, а саме п.п.41-4.5., а також не надано суду належних доказів на підтвердження виконання робіт за даними актами, відсутні підстави для задоволення позову. При цьому місцевий господарський суд вказав на те, що з наданого відповідачем 2 Акту обстеження санітарного стану вулиць міста від 14.11.2016, ТОВ "Теркомуналсервіс" було задекларовано про готовність та функціонування техніки (автогрейдери, піскорозкидачі, бульдозери, плужно-щіточні та плужно-посипочні трактори), проте, за результатами контролю та об'їздів комісією технічного нагляду, зафіксовано, що дана техніка, задіяна позивачем, була в неналежному технічному стані , а також встановлений факт недостатньої кількості снігозбиральної посипочної техніки для утримання міста та неналежна підготовка виробничого процесу із зимового утримання, що призвело до аварійно-небезпечної та надзвичайної ситуації на вулицях міста. Для виправлення зазначеної ситуації було залучено техніку інших підприємств: ТМШРБП "Міськшляхрембуд", ТОВ "АВАКС ПРОФ", Спецбуд ВАТ "Тернопільбуд", НДВГ "Наука", ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд", які надали місту потрібні послуги , за які Управлінням було проведено оплату в сумі 1672672,07грн., що підтверджується витягом із меморіального ордера. Отже, місцевим судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору, за листопад 2016 виконав неналежним чином та не в повному обсязі. Разом з тим, суд першої інстанції не взяв , як належні та допустимі докази, надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля, на підтвердження надання послуг, мотивуючи тим, що в зазначених в актах №№125, 128 та 133 не містять всіх реквізитів, а в багатьох з них відсутні місце виконання робіт, підписи, печатки; в окремих документах містяться виправлення, неточності.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт надання ним послуг, вартість яких становить 1 472 064,71 грн., тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими. Крім того суд апеляційної інстанцій стягнув солідарно з відповідачів 2000 грн. посилаючись на укладення договору поруки, згідно з яким відповідач 1 зобов'язався солідарно відповідати з відповідачем 2 за виконання останнім взятих на себе зобов'язань за договором №168.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2016 між ТОВ "Теркомуналсервіс" (Виконавець) та Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (Замовник) укладено договір №168 про закупівлю послуг. Договір укладено за наслідками проведення конкурсних торгів.

Згідно п.п. 1.1 та 1.2 договору Виконавець зобов'язується у 2016 році надати Замовникові послуги, зазначені в документації конкурсних торгів, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (послуги щодо очищування, санітарне утримування вулично-дорожньої мережі міста Тернополя).

Розділом IV договору врегульовано порядок здійснення оплати за надані послуги. Згідно п.п.4.1-4.5 розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта виконаних робіт. До рахунка додаються акти виконаних робіт. Виконавець направляє відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради (далі - Технагляд) акти фактично виконаних робіт. Технагляд приймає, перевіряє, підписує акти та направляє їх Замовнику. Джерело фінансування послуг: кошти місцевого та Державного бюджету. Замовник виконує свої зобов'язання по даному договору лише при умові виникнення платіжних зобов'язань, у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань.

Також судами було встановлено, що 03.03.2016 між позивачем та ФОП ОСОБА_4 (Відповідач 1) було укладено договір поруки №1-п, згідно умов якого відповідач 1 поручився перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2 згідно умов договору №168 про закупівлю послуг від 03.03.2016 в розмірі 2000грн.

Згідно умов договору поруки, позивач як кредитор має право звернутись до поручителя за виконанням поручителем зобов'язань боржника по оплаті заборгованості в розмірі 2 000 гривень, а поручитель зобов'язується виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кредитора суми коштів розмірі 2 000 гривень.

Як стверджував позивач, протягом березня - грудня 2016 року, він надавав відповідачу 2 послуги щодо очищування (санітарне утримування вулично-дорожньої мережі міста) згідно договору №168, які Управління (відповідач 2) оплачував на підставі перевірених та підписаних Технаглядом актів.

Разом з тим позивач зазначав, що на виконання п.п. 4.1.- 4.3. Договору, ТОВ "Теркомуналсервіс" подало до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради акти виконаних робіт за листопад 2016 року, проте не всі акти були підписані відділом технічного нагляду та направлені до Управління, що слугувало б підставою для оплати Управлінням наданих послуг.

Вартість неоплачених послуг становить:

- згідно акту №125 за 01-10 листопада 2016 року: 144 925,20 грн.;

- згідно акту №128 за 11-20 листопада 2016 року: 870 688,44 грн.;

- згідно акту №133 за 21-30 листопада 2016 року: 456 451,07 грн. Всього на суму 1472064,71грн.

З огляду на те, що вказані акти на суму 1472064,71грн не були оплачені відповідачем 2 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, Відповідач 2 та Третя особа зазначали про те, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам та вимогам законодавства та чинних нормативних документів. Розділом IV договору врегульовано порядок здійснення оплати за надані послуги. Згідно п.п.4.1 .-4.5. передбачено що, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг або після підписання сторонами акта виконаних робіт. До рахунка додаються акти виконаних робіт. Виконавець направляє відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради акти фактично виконаних робіт. Технагляд приймає, перевіряє, підписує акти та направляє їх замовнику. Джерело фінансування послуг: кошти місцевого та державного бюджету. Замовник виконує свої зобов'язання по даному договору лише при умові виникнення платіжних зобов'язань, у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань.

Відповідач 2 зазначив, що протягом листопада 2016 ТОВ "Теркомуналсервіс" неналежно виконувало свої зобов'язання згідно договору №168 від 03.03.2016 щодо утримання вулично-дорожньої мережі міста, що призвело до нагромадження великої кількості снігу, неможливості забезпечення належної життєдіяльності міста, пересування пішоходів, виникнення транспортного колапсу, травмування громадян тощо. Вказав, що дані факти підтверджуються актом обстеження санітарного стану вулиць м. Тернополя від 14.11.2016, складеним їх балансоутримувачем - відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради. З метою забезпечення належного функціонування шляхово-мостового господарства міста та ліквідації наслідків бездіяльності позивача, Управлінням залучено техніку і механізми інших підприємств , яким за надані послуги ним було проведено оплату в сумі 1 672 672,07грн., що підтверджується витягом із меморіального ордера. Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради відповідно до договору №7 від 14.01.2016 виконував контроль за виконанням робіт із утримання шляхово мостового господарства міста згідно договору №168 про закупівлю послуг від 03.03.2016. В листопаді 2016 при снігових опадах, у зв'язку із незадовільною організацією виробничого процесу та неналежною підготовкою машин і механізмів, ТОВ "Теркомуналсервіс" було практично паралізоване і не змогло виконувати роботи із очищення вулично-дорожньо мережі міста. Фактично не виконавши робіт, ТОВ "Теркомуналсервіс" надало акти № 128, №133, №125, які були повернені представнику ТОВ "Теркомуналсервіс" і більше у технічний нагляд не подавались. Претензії чи листи з вимогами щодо підписання актів №№125, 128, 133 до Технагляду не надходили.

Місцевий господарський суд вважав, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору за листопад 2016 виконав неналежним чином та не в повному обсязі, посилаючись при цьому на умови укладеного договору , а саме п.п. 4.1-4.5, а також на пояснення третьої особи та на Акт обстеження санітарного стану вулиць, який був складений третьою особою, у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду.

Згідно ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно до ч.ч.1 та 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач належним чином виконав умови укладеного договору та повністю надав відповідачеві 2 послуги щодо очищування (санітарне утримування вулично-дорожньої мережі міста), які останнім були сплачені частково, сума заборгованості складає 1472064,71грн за актами №№ 125, 128 та 133. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що в порушення умов п.4.3 договору №168 відділом технагляду (третя особа) не забезпечено перевірку та підписання актів з подальшим направленням їх Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, з покликанням на закінчення строку дії договору №168 від 03.03.2016р. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради безпідставно не виконано зобов'язання з оплати наданих позивачем в листопаді 2016 року послуг, вартість яких становить 1472064,71грн. На підтвердження факту надання позивачем послуг, судом апеляційної інстанції було взято до уваги надані позивачем документи бухгалтерського обліку, зокрема, подорожні листи, в яких відображено використання позивачем техніки (із зазначенням виду робіт, часу їх виконання, витраченого пального тощо). Окрім цього, позивачем до апеляційної інстанції було долучено до матеріалів справи на підтвердження виконання робіт, а саме подорожні листи транспортних засобів, які були задіяні до надання послуг (із групуванням по актах, а також і документи, які свідчать про витрачання матеріалів, оренди транспортних засобів, придбання пального, залучення спеціалістів згідно цивільно-правових угод тощо.

На підставі вказаних документів та доводів позивача, апеляційним господарським судом було задоволено в повному обсязі позовні вимоги та зроблений висновок про повне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що послуги були виконані іншими підприємствами. За надані послуги Управлінням було проведено оплату в сумі 1 672 672,07 грн., що підтверджується витягом з меморіального ордера .

Колегія суддів зазначає, що цей висновок не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, оскільки, як було зазначено вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що згідно з умовами укладеного договору, а саме п.п. 4.1-4.5 , позивач взяті на себе зобов'язання по договору за листопад 2016 виконав неналежним чином та не в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями відповідача 2 та третьої особи .

При цьому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля, як належні та допустимі докази на підтвердження надання послуг саме по актах №№125, 128 та 133, оскільки вони не містять всіх реквізитів, а в багатьох з них відсутні місце виконання робіт, підписи, печатки; в окремих документах містяться виправлення, неточності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, факт неналежного та неповного виконання позивачем підтверджений матеріалами справи, поясненнями та доказами відповідача 2 та третьої особи, а позивач в свою чергу, не звертався повторно до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради з претензіями, вимогами щодо перевірки та підписання повернутих актів №№125, 128, 133, а також направлення цих актів до Управління для оплати.

Крім того, суд апеляційної інстанції в постанові послався як на факти, встановлені судом, на рішення господарського суду Тернопільської області по справі №921/795/16-г/10 за позовом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради до ТОВ "Теркомуналсервіс" про стягнення збитків у розмірі 2 124 945,42 грн., яка нібито має преюдиціальне значення, та в якій встановлені факти, що мають значення для розгляду даної справи, а саме не встановлено неналежність виконання послуг ТОВ "Теркомуналсервіс", обумовлених договором №168 від 03.03.2016 про закупівлю послуг.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки у справі №921/795/16-г/10 взагалі не розглядалося питання стосовно належного чи неналежного виконання договору №168 від 03.03.2016 про закупівлю послуг. У зазначеній справі було відмовлено Управлінню у задоволенні позовних вимог лише в зв'язку з недоведеністю позивача протиправності поведінки відповідача у заподіянні йому збитків, тобто всіх складових цивільного правопорушення, які останній просив стягнути на його користь на підставі ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України. За таких обставин, рішення у справі № 921/795/16-г/10, не може бути доказом у розумінні ст. 35 ГПК України.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов невірного висновку про застосування ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оскільки, позивачем не були надані Управлінню для оплати перевірені та підписані Технаглядом акти виконаних робіт за листопад 2016 за №№125, 128, 133 та не надано суду належних доказів на підтвердження виконання робіт за даними актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позову, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 у справі №903/165/17 скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2017 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" на користь Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 26 497,16 грн.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:В. Карабань Л. Стратієнко