Постанова

від 23.08.2017 по справі 913/235/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 913/235/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівКартере В.І. Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 19.04.2017 у справі№ 913/235/17 Господарського судуЛуганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватове - Агро" прозвернення стягнення на предмет іпотеки у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.08.2017, у зв'язку із відпусткою судді Барицької Т.Л., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 913/235/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у зв'язку із відпусткою судді Барицької Т.Л., для розгляду справи № 913/235/17 визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М. (доповідач), судді Картере В.І., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.03.2017 у справі № 913/235/17 (суддя Лісовицький Є.А.) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" разом з доданими до неї матеріалами було повернуто позивачу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/235/17 (судді: Агапов О.Л., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.) скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.03.2017 у справі № 913/235/17; справу № 913/235/17 передано до Господарського суду Луганської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Куземівське", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/235/17, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

22.08.2017, через канцелярію Вищого господарського суду України, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник ТОВ "Куземівське", який веде дану справу, перебуває на лікарняному.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає за можливе задовольнити дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Куземівське" не надало доказів на підтвердження викладеного; ст. ст. 69, 111 8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 111 7 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; п. 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 11.08.2017 у справі № 913/235/17 доведено до відома сторін та скаржника, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Публічне акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватове - Агро", в якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 120613/2-КЛН від 12.06.2013 звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами № 180613-І/1 від 18.06.2013 та № 180613-І від 18.06.2013.

Повертаючи подану позивачем позовну заяву на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява одночасно містить кілька вимог, підставами яких є два іпотечні договори, і сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і відносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, дійшов протилежного висновку - про відповідність позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" вимогам ст. 58 ГПК України, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

В пункті 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом поданого банком позову є вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватове - Агро" за договорами іпотеки, які укладені в забезпечення виконання кредитного зобов'язання за кредитним договором № 120613/2-КЛН від 12.06.2013, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив - Агро". Отже, цивільні права та обов'язки між ПАТ "Банк кредит Дніпро", ТОВ "Куземівське" та ТОВ "Сватове - Агро" виникли на підставі вказаних спірних договорів внаслідок неналежного виконання ТОВ "Актив - Агро" зобов'язань за кредитним договором № 120613/2-КЛН від 12.06.2013, що і є спільною підставою для звернення стягнення на нерухоме майно у даній справі.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що підстави подання позову виникли із взаємних правовідносин сторін, джерелом яких є кредитний договір, а звернення стягнення на предмети іпотеки за двома іпотечними договорами є лише способом захисту прав позивача як кредитора за вказаним кредитним договором.

При цьому, апеляційний господарський суд обгрунтовано зазначив те, що вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки за двома іпотечними договорами пов'язані між собою як підставами виникнення, так і доказами, якими позивач має доводити обґрунтованість своїх вимог.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, прийшов до правомірного висновку про відповідність позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" вимогам ст. 58 ГПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Куземівське" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/235/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді В.І. КАРТЕРЕ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ