Постанова

від 20.12.2010 по справі 2-1830/10

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гуляйпільський районний суд Запорізької області

м. Гуляйполе, вул. 9 Січня, 31, 70200, (06145) 4-11-59

Справа № 2-1830/2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Каракай Н.Д.

при секретарі Юрченко Н.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконою бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

1) року до суду звернувся позивач з позовом до відповідача про визнання незаконною бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни.

В позові позивач посилається на те, що як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року положення Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , якими призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, недоплата підвищення пенсії склала 4535 грн. Прохає визнати незаконною бездіяльність відповідача та здійснити перерахування та виплати йому 4535 грн. в розмірі 30% підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року № 1691/61 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-ІУ та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691- IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За таких обставин із 09.09.2010 року відновлено положення Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» , зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з викладеного, з 09.09.2010 року розгляд справ, пов'язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Тому позов розглянуто за нормами КАС України, з урахуванням розділів XII. Прикінцеві положення, XIII. Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 р.

В судове засідання позивач не з'явився, в позові прохає справу розглянути за його відсутність, на задоволенні заявлених вимог наполягає, справа розглянута без його участі на підставі наявних в ній доказах.

В судове засідання відповідач не з'явився, надав суду письмові заперечення, прохає в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивачем пропущено встановлений строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права без поважної причини, справу розглянути без їх участі на підставі наявних в ній доказах.

1) року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області ухвалено судовий розгляд здійснити за правилами КАС України.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає встановленими

наступні обставини:

Позивач народилася 15.01.1944 року ( а. с. 7 ) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року ( далі по тексту - ОСОБА_2 України №2195-IV).

Позивач має статус «дитини війни» , що підтверджується копією посвідчення ( а. с. 9 ).

З 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитині війни.

Позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006 року.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі по тексту -ОСОБА_2 України № 1058 - IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком» , про яке йдеться в ст. 28 Закону України № 1058- IV, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України № 1058 - IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 даної статті, мінімального розміру пенсій за віком.

З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України № 2195- IV дія ст. 6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України Про Державний бюджет України на 2006 рік .

Законом України від 19.01.2006 року № 3367-VI Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік п. 17 ст. 77 виключено та ст. 110 (викладеною цим законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України № 2195-IV, запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

ОСОБА_2 був опублікований 22.03.2006 року і набрав чинності 02.04.2006 року.

Тобто з 02.04.2006 року ст. 6 Закону України № 2195- IV знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 Про Державний бюджет України на 2006 рік не приймались.

Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V Про Державний бюджет України на 2007 рік , яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Водночас п.12 ст.71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону України № 2195- IV була призупинена.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік визнано неконституційними щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Таким чином з 01.01.2007 по 09.07.2007 року застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року №489-V Про Державний бюджет України на 2007 рік як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно з нормою- ст. 6 Закону України № 2195- IV.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону України № 2195- IV, тобто з часу прийняття такого рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсій за віком.

В період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід керуватися ст. 6 Закону України № 2195-IV при визначенні розміру виплат.

Однак суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушенного права, встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини, так як позивачу повинно було стати відомо про порушення права з дня опублікування Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким положення п. 12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік визнано неконституційними, а саме в липні 2007 року, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.

А тому незважаючи на те, що його право в цей період було порушено, суд керуючись ч. 1 ст. 100 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, так як на цьому наполягає відповідач

письмових запереченнях, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог в зв'язку з пропуском ним річного строку звернення до суду за захистом свого пропущеного права.

Відносно вимог позивача по виплатам за 2008 рік, суд враховує, що п. п. 2 п. 41 розділу II Закону України № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України № 2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачується у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 грн., щомісячно ( 10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн. з 1 липня - 482 грн., тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-ІV, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушенного права, встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.

Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2009 рік, суд керується ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» , якою встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року .

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Cуд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2009 р. виходить з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого порушенного права встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.

Зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу з 02.09.2009 р. по 31.12.2009 р. в межах річного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України» на 2010 рік встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня - 706 грн., тому позивачу повинно бути доплачено за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року відповідно ( 695х 30 % ) щомісячно, з 01.04.2010 року :: відповідно (706х 30%) щомісячно.

Таким чином в період з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року, а також з 01.01.2010 року по 20.12.2010 року позивач має право на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ за період з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 20.12.2010 року повинна буди визнана протиправною і відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ за період з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 20.12.2010 року з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.

А тому бездіяльність відповідача щодо перерахування та виплати підвищення до пенсії позивачу в цей період повинна бути визнана протиправною, так як не грунтується на законі, тоді як позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як такі, що грунтуються на законі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача в письмових запереченнях щодо відсутності бюджетних коштів на виплату даних підвищень до пенсії, відсутність рішень державних органів влади та механізму перерахунку даних підвищень до пенсії, так як органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України № 2195-IV з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України № 105 8-ІV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті пенсій та надбавок до неї покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а порушене право підлягає захисту і гарантується рішенням суду захист інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 8-11, 18, 69, 99-100, 159-164, 186 КАС України, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , п. 12 ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , рішенням Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року, ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов'язкове соціальне страхування» , ст. ст. 54, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» , ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» , розділами ХП. Прикінцеві положення, ХІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 20.12.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та ч.І ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 20.12.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплаченої за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів.