Постанова

від 15.08.2017 по справі 802/1234/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 серпня 2017 р. Справа № 802/1234/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: Стьоби Ю.М.,

представника відповідача: Савєлової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в :

24 липня 2017 року Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Зазначали, що постановою заступника начальника Управління Держпраці у Вінницькій області №02-01-39/284-126 від 03.05.2017 року до Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" застосовано штраф у розмірі 3200 грн., за порушення вимог ст. 21 ЗУ Про відпустки , а саме надано щорічну відпустку ОСОБА_3 20.03.2017 року, а заробітну плату виплачено 28.03.2017 року, (платіжне доручення № 226 ід 28.03.2017 року), а також за порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, так як 12.04.2017 року звільнено ОСОБА_4 (наказ № 24-к/тр від 07.04.2017 року), а розрахунок проведено 14.04.2017 року (платіжне доручення № 228 від 14.04.2017 року), а також вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

На думку позивача, вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, враховуючи те, що відповідачем не враховано специфіку фінансування комунального закладу, а саме фінансування на заробітну плату здійснюється Департаментом охорони здоров'я Вінницької міської ради за рахунок субвенцій з державного бюджету. Крім того, на обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області провадження у справі про адміністративне правопорушення, розпочатої за протоколом, складеного на головного лікаря Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", закрите, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на що, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 18.04.2017 року по 21.04.2017 року, на підставі наказу від 16.12.2016 року №1036 та направлення на перевірку від 06.04.2017 року №62, головним державним інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання - КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені Актом перевірки від 21.04.2017 року №02-01-39/284 (а.с. 31-33).

У Акті перевірки №02-01-39/284 від 21.04.2017 року встановлено наступні порушення:

- ч. 5 ст. 79 КЗпП України власник письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні;

- ст. 21 Закону України №504 Про відпустки заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки не виплачується за три дні до початку відпустки. Так, ОСОБА_3 надана щорічна відпустка 20.03.2017 року, а заробітна палата за час щорічної відпустки виплачена 28.03.2017 року, платіжним дорученням №226 від 28.03.2017 року. Причиною порушення строків виплати за час відпустки, із пояснень головного бухгалтера, є відсутність коштів на рахунку;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України розрахунки із звільненими працівниками не проводяться в день звільнення. Так, 12.04.2017 року звільнено ОСОБА_4 наказ № 24 к/тр від 07.04.2017 року, а розрахунок проведено 14.04.2017 року, платіжне доручення №228 від 14.04.2017 року;

- ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати заробітної плати в день звільнення всіх коштів працівнику не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- ст. 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах пов'язаних із забрудненням працівника не видається в повному обсязі за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.

Управлінням Держпраці у Вінницькій області винесено припис від 21.04.2017 року № 02-01-39/284-133 на усунення виявлених порушень у ході проведеної перевірки та встановлено строк до 21.05.2017 року для подання позивачем інформації про виконання вимог припису (а.с. 68-69).

З урахуванням порушень встановлених у Акті перевірки від 21.04.2017 року №02-01-39/284, на підставі абзацу 8 ст. 265 КЗпП України, заступником начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Ковальчуком Ю.П. 03.05.2017 року винесено постанову про накладення штрафу на Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" у розмірі 3200 грн., керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, за порушення ст. 79 КЗпП України, ст. 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України Про відпустки , з урахуванням п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , відповідно до якого у питаннях затримки розрахунку при звільненні сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (а.с.29).

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Державна служба України з питань праці (Держпраці), відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі положення №96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці від 27.03.2015 року № 340" (далі-Положення №340), Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (п. 7 положення Про Державну службу України з питань праці).

Управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та підпорядковується їй у відповідності з Положенням про Управління Держпраці у Вінницькій області.

Відповідно до п.п. 50, 51 п. 4 Положення про Держану службу України з питань праці для виконання покладених на нього завдань видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства (аналогічні норми містить п.п 45 п. 4 Положення Управління Держпраці).

Складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Враховуючи вищенаведене, Державна служба України з питань праці (Держпраці), є центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, який полягає в проведенні планових та позапланових перевірок посадовими особами, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

В свою чергу, згідно Статуту КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", затвердженого рішенням Вінницької міської ради від №131 від 26.02.2016 р., є комунальним закладом охорони здоров'я, який фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Заклад підпорядкований Вінницькій міській раді, виконавчому комітету міської ради, міському голові, департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради.

Згідно з п. 4.4. Статуту, бюджетне фінансування та власні надходження Центру зараховуються на рахунки, відкритих в органах Державної казначейської служби.

Отримані кошти використовуються згідно із кошторисом.

В той же час, п. 6.7. Статуту визначено, що джерелом коштів на оплату праці працівників Центру є кошти місцевого бюджету.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених Законодавством, Генеральною та Галузевими угодами (а.с. 74-94).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Статтею 13 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно положень ст. 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Стосовно порушень, які стали підставою прийняття Управлінням Держпраці у Вінницькій області оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує про порушення позивачем ч. 5 ст. 79 КЗпП України, а саме що власник письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні.

Судом встановлено, що КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" надано повідомлення про виконання вимог припису №02-01-39/284-133 від 21.04.2016 року, у якому проінформовано відповідача про усунення недоліків, зокрема, згідно вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ЗУ Про відпустки письмово повідомляють про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні.

Також, згідно наданих КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" письмових пояснень від 28.04.2017 року, до припису №02-01-39/284-133 від 21.04.2016 року, вказується, що власник письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні в зв'язку з:

- плинністю кадрів (звільнення працівників);

- недостатньою забезпеченістю кадрами;

- неможливість передбачити перебування працівників закладу на листках непрацездатності, а також (по вагітності і пологах, по догляду за хворими членами сім'ї);

- декретна відпустка, навчальна відпустка, відпустка без збереження заро бітної плати;

- в зв'язку з сезонними епідеміями населення;

- в зв'язку з виробничою необхідністю.

Крім того суд зауважує, що у спеціальній графі Графіку відпусток адміністративно-управлінського персоналу, бухгалтерії, господарсько-обслуговувального персоналу та ІАВ МС на 2017 рік КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", містяться особисті підписи працівників закладу про ознайомлення із періодами їх відпусток на 2017 рік (а.с. 34).

З огляду на викладене, висновок про відповідача про недотримання КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України, спростовано в ході розгляду справи, поясненнями представників позивача та письмовими доказами, в тому числі відомостями, що містяться в Графіку відпусток. Крім того відповідачем, не спростовано пояснення позивача щодо перебування працівників у щорічних відпустках без дотримання графіку відпусток, тобто перебування у відпустці за заявою працівника, що унеможливлює виконання декларативного принципу щодо обов'язку роботодавця ознайомити працівника про початок відпустки.

Також, відповідач вказує про порушення позивачем: ст. 21 Закону України №504 Про відпустки заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки не, виплачується за три дні до початку відпустки. Так, ОСОБА_3 надана щорічна відпустка 20.03.2017 року, а заробітна палата за час щорічної відпустки виплачена 28.03.2017 року, платіжним дорученням №226 від 28.03.2017 року. Причиною порушення строків виплати за час відпустки, із пояснень головного бухгалтера, є відсутність коштів на рахунку; ч. 1 ст. 116 КЗпП України розрахунки із звільненими працівниками не проводяться в день звільнення. Так, 12.04.2017 року звільнено ОСОБА_4 наказ № 24 к/тр від 07.04.2017 року, а розрахунок проведено 14.04.2017 року, платіжне доручення №228 від 14.04.2017 року; ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати заробітної плати в день звільнення всіх коштів працівнику не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З приводу даних порушень, суд зазначає наступне.

Згідно повідомлення про виконання вимог припису №02-01-39/284-133 від 21.04.2016 року, позивачем проінформовано відповідача про усунення недоліків, в яких останній вказує, що згідно вимог ст. 21 Закону України Про відпустки дана виплата відпускних узгоджується між працівником і роботодавцем в разі поділу відпустки на частини, відповідно до листа Мінсоцполітики від 05.01.2012 року №7/13/133-12, ч.4 ст.115 КЗпП України і ч.1 ст.21 Закону України Про відпустки , заробітна плата працівникам за період відпустки виплачується не пізніше, як за три дні до її початку. Відповідно параграфу 1 статті 7 Конвенції №132 про оплату відпустки (переглянута в 1970 році) ратифікована Законом України від 29.05.2201р. №2481-111, суми що відноситься до виплати за період відпустки (частини), виплачуються до відпустки, якщо інше не передбачено згодою між працівником і роботодавцем. Таким чином, враховуючи положення вказаної статті Конвенції і те, що конкретний період відпустки і його частини погоджується між працівником і роботодавцем, при необхідності отримання, щорічної відпустки (або частини) в стислі строки (за сімейними обставинами, станом здоров'я і т.д) в заяві робітник виявляє своє бажання про отримання заробітної плати за неї в строки, погоджені між працівником і роботодавцем. Крім того повідомили, що за період з 21.04.2017р. по 18.05.2017р. звільнення працівників установи не проводилось.

Згідно наданих КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" письмових пояснень від 28.04.2017 року, до припису №02-01-39/284-133 від 21.04.2017 року, слідує, що в зв'язку з недостатньою забезпеченістю кадрами та плинністю, за сімейними обставинами, хворобою, працівники беруть відпустку частинами (на три-сім днів), що унеможливлює виплату відпускних за три дні до відпустки, це узгоджено між працівником і роботодавцем. Також, про це вказано в листі Мінсоцполітики від 05.01.2012 р. №7/13/133-12 ч.4 ст.115 КЗпП України і ч.1 ст.21 Закону України Про відпустки , заробітна плата працівникам за період відпустки виплачується не пізніше, як за три дні до її початку. Відповідно параграфу 2 статті 7 Конвенції №132 про оплату відпустки (переглянута в 1970 році) ратифікована Законом України від 29.05.2001 р. №2481-III, суми що відносяться до виплати за період відпустки (частини), виплачуються до відпустки, якщо інше не передбачено згодою між працівником і роботодавцем. Таким чином, враховуючи положення вказаної статті Конвенції і те, що конкретний період відпустки і його частини погоджується між працівником і роботодавцем, при необхідності отримання щорічної відпустки (або частини) в стислі строки (за сімейними обставинами, станом здоров'я і т.д) в заяві робітник виявляє своє бажання про отримання заробітної плати за неї в строки, погоджені між працівником і роботодавцем.

Крім того, судом врахована та обставина, що КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" не має власних джерел фінансування, а фінансується з місцевого бюджету та медичної субвенції в межах і в терміни бюджетних асигнувань.

Відповідно п. 4.2 Колективного договору КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", заробітна плата виплачується два рази на місяць 16 та 30 числа кожного місяця, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, згідно ст.115КЗпП України та ст.24 Закону України Про оплату праці .

Фінансування на виплату заробітної плати КЗ ЦПМСД № 1 здійснюється Департаментом охорони здоров'я Вінницької міської ради за рахунок субвенції з державного бюджету два рази на місяць (після 10-го числа - на першу половину місяця та після 22 числа на другу половину місяця, згідно листа ДОЗ ВМР на яке число потрібно надати потребу у фінансуванні коштів за першу чи другу половину місяця), тому позивач позбавлений можливості здійснювати виплату заробітної плати у день звільнення і виплату заробітної плати за час відпустки у встановлені терміни.

Крім того, відповідачем з тих же підстав на головного лікаря КЗ ЦПМСД № 1 Фіщенко Л.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення. Однак, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у справі №127/9133/17 провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд критично оцінює аргументами відповідача стосовно порушень КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" ст. 21 Закону України Про відпустки , ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 117 КЗпП України, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Також, у оскаржуваній постанові відповідач вказує про порушення позивачем ст. 163 КЗпП України, а саме на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах пов'язаних із забрудненням працівника не видається в повному обсязі за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.

При цьому суд повторно наголошує на тому, що КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" - це бюджетна організація, яка фінансується з місцевого бюджету і всі витрати здійснюються згідно Кошторису витрат.

Судом з'ясовано, що в розрахункові потреби КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" на 2017 рік на придбання м'якого інвентарю було передбачено 10910,00 грн., однак в кошторисі витрат на 2017 рік дана сума не затверджена. На спеціальному рахунку КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" відсутні кошти на закупівлю спеціального одягу.

Крім того, з метою виконання вимог припису відповідача №02-01-39/284-133 від 21.04.2016 року, позивач звернувся до Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради із клопотанням про додаткове фінансування на спеціальний одяг для працівників закладу по КЕКВ 2210 в сумі 10910,00 грн., оскільки на спеціальних рахунках такі кошти відсутні (а.с. 70).

На переконання суду, вина відповідача щодо недотримання ним вимог ст. 163 КЗпП України відсутня, що виключає можливість застосування до нього фінансових санкції.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, не відповідає критеріям, наведеним у статті 2 КАС України, а тому визнається судом протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, положення ч. 1 ст. 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позовних вимог, та звільненням відповідача, в силу вимог Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору, на користь позивача, судові витрати підлягають стягненню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Ковальчука Ю.П. №02-01-39/284-126 від 03.05.2017 року про накладення штрафу на Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" у розмірі 3200 грн.

Стягнути на користь Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" (вул. Миколи Зерова, 13, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35527334) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович