Постанова

від 22.08.2017 по справі 825/1159/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1159/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Кудрявцева Г.А.,

представників відповідача - Качанка О.М., Мисник В.К..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чернігів-Авто" (ПрАТ - Чернігів-Авто ) 26.07.2017 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2017 № 0001591400 та № 0001601400.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на майно (плати за землю). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно (плати за землю).

Зазначив, що плановим, відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, є період, що наступає після того періоду, в якому приймається відповідне рішення ради, тобто не раніше 01.01.2016. Отже, рішення місцевих рад щодо податку на майно (плати за землю), прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим періодом лише 2016 рік.

Враховуючи наведене вважає, що у ПрАТ Чернігів-Авто , як правонаступника ПАТ Чернігів-Авто , були відсутні правові підстави для сплати податку на майно (плати за землю) в розмірі 3% відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки , та в розмірі 10% відповідно до п. 5.2 Додатку 4 до рішення Вертіївської сільської ради 30.01.2015 Про затвердження місцевих податків на 2015 рік , оскільки запроваджені Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи зобов'язання щодо сплати податку на майно (плати за землю) виникають у платників податків лише після 01.01.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що рішенням Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30.01.2015 (33 сесія 6 скликання) прийнято Положення про плату за землю та встановлено для земель, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), ставку земельного податку у розмірі 10 % від їх нормативно-грошової оцінки, введене в дію з 01.01.2015. Офіційне оприлюднення вказаного рішення відбулося на стенді Вертіївської сільської ради, розміщеному на адміністративному приміщенні в с.Вертіївка. Також, згідно з Додатком № 4, затвердженим 47 сесією Чернігівської міської ради 6 скликання від 30.01.2015, ставка земельного податку встановлюється у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). Дане рішення було оприлюднене на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради 03.02.2015 та у газеті Чернігівські відомості .

Оскільки, вказані рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення сплати земельного податку є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями з урахуванням строків, визначених таким рішенням, то вказана ставка повинна застосовуватись підприємством для цілей оподаткування з 01.01.2015.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ПрАТ Чернігів-Авто є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.07.1993 внесено відповідний запис. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (а.с. 11-13, 14).

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ Чернігів-Авто має державні акти на право постійного користування земельними ділянками: в с. Вертіїівка, Ніжинського району Чернігівської області, площею 2,16 га (акт І-ЧН № 002638 від 26.07.1996) та в м. Чернігів, площею 5,8741 га (акт ЧН № 197 від 09.02.1994) (а.с. 49).

На підставі направлень від 22.03.2017 № 451, № 452, № 453, № 454, № 455, № 456, згідно із ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ Чернігів-Авто з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. перевірка проведена в період із 22.03.2017 по 11.04.2017 з відома директора та в присутності головного бухгалтера.

За наслідками перевірки ГУДФС у Чернігівській області було складено акт від 19.04.2017 № 182/14/14235422 (а.с. 16-67).

Як вбачається із вказаного акту перевірки, посадовими особами ГУДФС у Чернігівській області, серед іншого, було зазначено про порушення позивачем:

- п. 188.1 ст. 188, п. 50.2 ст. 50, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 89522,00 грн., в т.ч.: за січень 2015 року - 14005,00 грн., за лютий 2015 року - 9819,00 грн., за березень 2015 року - 8146,00 грн., за квітень 2015 року - 8528,00 грн., за травень 2015 року - 6378,00 грн., за червень 2015 року - 6244,00 грн., за липень 2015 року - 6512,00 грн., за вересень 2015 року - 14046,00 грн., за жовтень 2015 року - 4799,00 грн., за грудень 2015 року - 11045,00 грн.;

- п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок у сумі 704 187,87 грн. за 2015 рік., в т.ч. по земельній ділянці в смт. Вертіївка, Ніжинського району, вул. Київська, 19 в сумі 153115,05 грн., та по земельній ділянці в м. Чернігів, просп. Миру, 231 в сумі 551072,82 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними висновками перевірки, ПрАТ Чернігів-Авто 28.04.2017 за № 745 направило контролюючому органу заперечення на зазначений акт перевірки (а.с. 68-79).

Листом від 13.05.2017 № 1724/10/25-01-14-01-06 ГУДФС у Чернігівській області повідомило про часткове задоволення скарги підприємства, та зазначило про порушення позивачем:

- п. 188.1 ст. 188, п. 50.2 ст. 50, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2447,00 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року - 2447,00 грн.;

- п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок у сумі 704 187,87 грн. за 2015 рік., в т.ч. по земельній ділянці в смт. Вертіївка, Ніжинського району, вул. Київська, 19 в сумі 153115,05 грн., та по земельній ділянці в м. Чернігів, просп. Миру, 231 в сумі 551072,82 грн. (а.с. 80-86).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, відповідачем винесено ПрАТ Чернігів-Авто податкові повідомлення-рішення від 16.05.2017:

№ 0001591400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 688 841,03 грн. (551 072,82 грн. - за основним платежем, 137 768,21 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 87);

№ 0001601400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 191 393,81 грн. (153 115,05 грн. - за основним платежем, 38 278,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 88, 89).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство оскаржило їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 17.07.2017 № 15380/6/99-99-11-03-01-35, вона залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУДФС у Чернігівській області - без змін (а.с. 90-96, 97-100).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком, відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні.

Згідно із п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст. 285 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користувань поточному році.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набрав чинності 01.01.2015, було внесено зміни до Порядку формування розміру податку на землю.

Зокрема, згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (в редакції вищевказаного Закону) місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

З аналізу наведених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині плати за землю, є обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Судом встановлено, що рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки затверджено перелік місцевих податків, що діють на території Чернігівської міської ради у 2015 році та Положення про плату за землю, згідно з додатком 4 до цього рішення (п. 2.3), яке набирає чинності із 01.01.2015 (п. 7) (а.с. 136-138). Вказаним рішенням ставка земельного податку встановлена у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). Згідно листа Чернігівської міської ради, дане рішення було оприлюднене на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради 03.02.2015 та у газеті Чернігівські відомості № 6(1247) від 11.02.2015 (а.с. 134).

Також, Рішенням Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30.01.2015 тридцять третьої сесії шостого скликання прийнято Положення про плату за землю та встановлено для земель, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), ставку земельного податку у розмірі 10 % від їх нормативно-грошової оцінки. Згідно п. 3 Рішення, воно вводиться в дію з 01.01.2015 (а.с. 139).

Суд звертає увагу на те, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів встановлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто, після 15.07.2014. В свою чергу, рішеннями Чернігівської міської ради від 31.01.2015 та Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30.01.2015 було змінено порядок формування розміру податку на землю, відповідно до приписів пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом змін та рішень, з метою оподаткування земельним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, доводи відповідача, про те, що ставка земельного податку встановлена Чернігівською міською радою та Вертіївською сільською радою повинна застосовуватись ПрАТ Чернігів-Авто для цілей оподаткування починаючи з 01.01.2015, є помилковими.

У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність винесених ГУДФС у Чернігівській області податкових повідомлень-рішень від 16.05.2017 № 0001591400 та № 0001601400, а тому позовні вимоги ПрАТ Чернігів-Авто мають бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 16.05.2017 № 0001591400 та № 0001601400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" (код ЄДРПОУ 14235422) судові витрати в сумі 13 203 (тринадцять тисяч двісті три) грн. 52 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна