Рішення

від 23.08.2017 по справі 908/1584/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2017 Справа № 908/1584/17

за позовом приватного підприємства "Рибальська М.В." (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 153, код ЄДРПОУ 34677428)

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69001, АДРЕСА_1)

про визнання права власності

суддя: Азізбекян Т.А.

Представники сторін:

від позивача: Скуріхін О.В., довіреність № 5 від 20.08.2017р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Рибальська М.В." звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності на об'єкти та споруди, та зареєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди розташовані в м. Запоріжжя, а саме:

- споруду з продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 22,5 кв. м. ;

- споруду по продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 23,04 кв. м. ;

- споруду по продажу товарів народного споживання по АДРЕСА_4, площею 25,6 кв. м.;

- споруду з продажу товарів власного виробництва по АДРЕСА_2, площею 15,36 кв. м.

Ухвалою від 01.08.2017р. судом порушено провадження у справі № 908/1584/17, присвоєно провадженню номер 24/141/17, справу призначено до розгляду на 23.08.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.08.2017р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, в обґрунтування яких посилається на ст. ст. 328. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, свою позицію виклав у відзиві на позов від 21.08.2017р., в якому вказує на те, що дійсно, 16.06.2017р. між сторонами було укладено договір оренди майна, відповідно до якого відповідачу було передано у тимчасове платне користування спірні споруди за актом приймання-передачі від 16.06.2017р. Відповідачем не визнавалося право власності позивача на майно на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, частина приміщень перебудовано самочинно відповідачем. За власний рахунок відповідача здійснено реконструкцію та спорудження торгівельних приміщень у зазначених спорудах. Пізніше, відповідачу стало відомо, що позивач користується земельною ділянкою на якій розташовані споруди, на підставі договорів оренди землі № 201605000400236 від 25.07.2016р та № 201605000400235 від 25.07.2016р. Згідно даних договорів, позивачу надано земельні ділянки для розташування кіосків позивача, відповідно до рішень восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 56/132 від 06.04.2011р. та рішення шостої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 54/106 від 25.05.2016р. Відповідач просить суд розглянути справу без своєї участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 року між приватним підприємством Рибальська М.В. (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди майна, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає, а Орендар приймає в строкове платне користування тимчасові споруди, розташовані в м. Запоріжжі, а саме:

- тимчасову споруду з продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 22.5 кв. м. № ТС-00654-О;

- тимчасову споруду по продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 23.04 кв. м. № ТС 00708-О;

- тимчасову споруду по продажу товарів народного споживання по АДРЕСА_4, площею 25,6 кв. м. ТС № 00600-О;

- тимчасову споруду з продажу товарів власного виробництва по АДРЕСА_2, площею 15.36 кв. м. № ТС 00843-О.

Вказані споруди були передані відповідачу за актом приймання-передачі від 16.06.2017р.

24.07.2017р. на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, частина приміщень перебудовано самочинно відповідачем. Також в повідомленні відповідач зазначив, що він за власний рахунок здійснив реконструкцію та спорудження торгівельних приміщень у зазначених тимчасових спорудах, внаслідок чого, має права на визнання за ним права власності на збудовані об'єкти.

Проте, відповідно до ч. 3 ст.376 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 3 ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивач користується ділянкою на якій розташовані споруди, на підставі договорів оренди землі № 01605000400236 від 25.07.2016р та № 201605000400235 від 25.07.2016р., згідно яких позивачу надано земельні ділянки для розташування кіосків позивача, відповідно до рішень восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 56/132 від 06 квітня 2011р. і рішення шостої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 54/106 від 25 травня 2016р.

Позивач має всі належні документи, що підтверджують факт належності підприємству даних тимчасових споруд, а саме: паспорти прив'язки, погоджені схеми розміщення та схеми благоустрою, договори на право користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності на тимчасову споруди ТС - 00843-О площею 15.36 кв. м. позивач набув на підставі договору купівлі-продажу майна, що був укладений між ПП Рибальська М.В. та ТОВ Ковбасний Бум від 19.04.2017р.

Право власності на тимчасову споруду ТС - 00600-О площею 25,6 кв. м. позивач набув на підставі договору купівлі-продажу майна, що був укладений між ПП Рибальська М.В. та ФОП ОСОБА_5 від 17.04.2017р.

Відповідач, не отримавши згоду позивача самовільно здійснив реконструкцію та перебудування об'єктів, внаслідок чого, майно змінилося в технічних показниках. Майно збудоване відповідачем самочинно на земельній ділянці, яка на законних підставах перебуває в користуванні позивача, без отримання належних дозволів.

Отже, відповідні правовідносини підпадають під ознаки статті 376 ЦК України, якою, зокрема, передбачено:

- житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1);

- на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5).

Право користування земельною ділянкою підтверджується вищеназваними договорами купівлі-продажу.

Відповідач, не отримавши від позивача та служб міста, дозволу, розпочав будівельні роботи та здійснив реконструкцію об'єктів, що призвело до виникнення спору з питання належності права власності на спірні об'єкти.

Позивач не зареєстрував за собою право власності на вказані споруди, і передав їх у оренду відповідачу. Відповідач у свою чергу, без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію та перепланування орендованих приміщень, чим порушив умови договору.

Як пояснив позивач, сторони усно домовилися, що останній компенсує витрати, понесені відповідачем у зв'язку із реконструкцією, за рахунок орендної плати. Тобто відповідач її не сплачує.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Позивач має підтвердження на право користування ним земельною ділянкою, (вищеназвані договори оренди земельної ділянки). Тобто є підстави для визначення права власності на зазначені будівлі та споруди.

Так як право власності позивача на вищевказані об'єкти відповідачем не визнається, останній порушує охоронюване законом право позивача на власність, та здійснює перешкоди у реалізації даного права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень

За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведене господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання за приватним підприємством Рибальська М.В. права власності на об'єкти та споруди, та за реєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди, розташовані у м. Запоріжжя, а саме: - споруду з продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 22,5 кв. м.; - споруду по продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 23,04 кв. м.; - споруду по продажу товарів народного споживання по АДРЕСА_4, площею 25,6 кв. м.; - споруду з продажу товарів власного виробництва по АДРЕСА_2, площею 15,36 кв. м. є законними та обґрунтованими.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Враховуючи специфіку спору та положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 , 22, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за приватним підприємством Рибальська М.В. (69035. м. Запоріжжя, пр. Соборний. 153, код ЄДРПОУ 34677428) право власності на об'єкти та споруди, та за реєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди, розташовані у м. Запоріжжя, а саме:

- споруду з продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 22,5 кв. м.;

- споруду по продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3, площею 23,04 кв. м.;

- споруду по продажу товарів народного споживання по АДРЕСА_4, площею 25,6 кв. м.;

- споруду з продажу товарів власного виробництва по АДРЕСА_2, площею 15,36 кв. м.

Повне рішення складено 28.08.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян