Ухвала

від 28.08.2017 по справі 914/1219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.08.2017 р.                                                             Справа № 914/1219/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал» від 14.08.2017р. вх.№3443/17)

про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2017 року у справі №914/1219/17

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал», м. Львів

про: стягнення заборгованості

Представники:

Позивача (Стягувача): не з'явився;

Відповідача (Боржника): не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал» подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №3443/17 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі №914/1219/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут» 18475,59 грн. суми основного боргу та 1476,39 грн. судового збору.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Іванчук С.В. у відпустці заяву розподілено для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2017р. у даній справі прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11год. 20хв. 28.08.2017р.

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 17.08.2017р. у даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання не з'явився, подав Клопотання (вх. №28960/17), у якому просить суд відкласти розгляд заяви у зв'язку із перебуванням юрисконсульта у відпустці і неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Щодо поданого клопотання суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у п.3.9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями», що відкладення розгляду справи з причин неявки представника відповідача є правом, а не обов'язком суду.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.9.2 вказаної Постанови, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, неявка представника Позивача (Стягувача) може бути підставою для відкладення розгляду заяви виключно, якщо така перешкоджає її розгляду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, суду не наведені жодні доводи та не подані докази того, що неявка представника Позивача (Стягувача) перешкоджає розгляду заяви, а також докази в підтвердження доводів, на які Позивач покликається у клопотанні від 22.08.2017р. вх. №28960/17, як на підставу для відкладення розгляду заяви.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.2 ст.121 ГПК України, питання щодо розстрочення чи відстрочення виконання рішення розглядається судом у десятиденний строк.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), що дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений частиною першою статті 121 ГПК десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.

З врахуванням вищенаведеного судом відмовлено в клопотанні філії «Львівський проектний інститут» Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» від 22.08.2017р. вх. №28960/17 за безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка представника визнавалась обов'язковою, вимог ухвали суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі № 914/1219/17 позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут» задоволено, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» в особі філії «Львівський проектний інститут» 18475,59 грн. основного боргу та 1476,39 грн. судового збору.

Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі №914/1219/17 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 24.07.2017р., та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

24.07.2017р. Господарським судом Львівської області видано Наказ про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини вищевказаного Рішення.

Заява Відповідача (Заявника, Боржника) про розстрочку виконання Рішення суду обґрунтована скрутним матеріальним становищем підприємства Відповідача, наявністю значної заборгованості перед іншими контрагентами Відповідача, відсутністю обігових коштів на рахунку Відповідача, а також відсутністю майна, яке придатне для реалізації в рахунок погашення заборгованості. З підстав наведеного Боржник робить висновок про неможливість виконання рішення суду єдиним платежем т а просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі №914/1219/17 рівними частинами на 12 місяців.

Так, Боржником в підтвердження викладених в заяві доводів долучено копію виписки з банківського рахунку, акту звіряння розрахунків та Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.01.2017р.

Як вбачається із поданої копії Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (Додаток №1 до ПСБО №25) станом на 01.01.2017р. у Відповідача наявні збитки в розмірі 57700,00 грн.

Згідно пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

З підстав наведеного суд критично оцінює вказаний доказ скрутного матеріального становища Відповідача, оскільки останнім подано до суду копію, яка належним чином не засвідчена, а оригінал для огляду в судовому засіданні не надано. Відтак в суду відсутня можливість впевнитись в справжності вказаного документа, а також в достовірності відомостей, які у ньому вказані.

Також, в підтвердження доводів, на які Боржник посилається, як на підставу неможливості виконання судового рішення, останнім подано копію Акту звіряння розрахунків між Відповідачем та ТзОВ «Юніко-Істейт» за період 01.01.2017р. – 25.07.2017р.

Суд критично оцінює вказаний доказ скрутного матеріального становища Відповідача, оскільки останнім подано до суду копію, яка належним чином не засвідчена, а оригінал для огляду в судовому засіданні не надано. Окрім того, вказаний Акт не підписано повноважними представниками Сторін, які його склали, а подані у ньому відомості не погоджені Відповідачем, оскільки відведені для даних Позивача колонки не заповнені. Відтак в суду відсутня можливість впевнитись в справжності вказаного документа, а також в достовірності відомостей, які у ньому вказані.

Щодо поданої копії виписки з банківського рахунку Відповідача суд зазначає, що така копія виготовлена з порушенням встановленого пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) порядку завіряння копій документів та з неї не вбачається у якій саме фінансовій установі відкритий рахунок Відповідача, його точні реквізити, період, за який надається виписка. Окрім того, вказана копія не містить підпису та відтиску печатки уповноваженої особи фінансової установи, яка його склала та несе відповідальність за достовірність відображених у ньому відомостей. Відтак в суду відсутня можливість впевнитись в справжності вказаного документа, а також в достовірності відомостей, які у ньому вказані.

Окрім того, Відповідачем не доведено суду відсутності у нього інших рахунків, відкритих в фінансових установах, як і не повідомлено про відсутність таких.

Крім того суд зазначає, що Заявником не доведено жодними доказами зазначені у заяві доводи щодо значної заборгованості перед іншими контрагентами Відповідача.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі – рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (у чинній станом на момент звернення Заявника із заявою до суду редакції).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності Відповідача, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями), що за відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність заходів, спрямованих на повне або часткове погашення заборгованості перед Стягувачем, недоведеність Заявником належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, а також можливості надходження грошових коштів на рахунки Боржника, враховуючи недоведеність зазначених у заяві доводів, беручи до уваги здійснену судом оцінку поданих доказів, враховуючи неявку повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 17.08.2017р. у справі, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини Боржника, суд приходить до висновку про необхідність відхилення заяви Боржника про розстрочку виконання рішення суду у справі.

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями), що наведеним не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.          Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім краси «Ареал» від 14.08.2017р. вх. №3443/17 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі №914/1219/17 відхилити.

2.          У розстрочці виконання рішення відмовити.

3.          Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя                                                                                 Фартушок Т. Б.