Рішення

від 21.08.2017 по справі 916/1434/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р.Справа № 916/1434/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від прокуратури: ОСОБА_1 за посвідченням;

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 30.06.2017р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1434/17

за позовом: Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

до відповідачів:

1. Цебриківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Великомихайлівського району Одеської області;

2. Сільськогосподарського фермерського господарства "Надія";

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Роздільлнянської місцевої прокураратури Одеської області в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Позивач) звернуся до Цебриківської загальньосвітньої школи І-ІІ ступенів Великомихайлівського району Одеської області (далі - Відповідач 1) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Надія" ( далі - Відповідач 2) із позовом про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про спільну жіяльність від 01.04.2016р. № б/н між Цебріковською ЗОШ та СФГ „Надія» , та

- зобов'язання СФГ „Надія» повернути Цебриківській ЗОШ за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 50 га, вартістю 972715,00 грн., отриману на підставі оспорюваного договору від 01.04.2016р. № б/н, з тих підстав, що договір про спільну діяльність від 01.04.2016 р. за його змістом фактично є договором оренди, тобто між сторонами у справ укладений удаваний правочин.

На підставі ст. ст. 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор просить позов задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області також позов підтримав.

Відповідачі в судові засідання не з'явились, були повідмлені про час та місіце розгяляду справи наледжним чином (поштові повідомлення з відміткою про отримання у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачі відзив на позов не надали, тому справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 21 серпня 2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представників прокуратури та позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників прокуратури та позивача, Господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 6.1, 6.2, 6.3 Статуту Цебриківської ЗОШ, затвердженого 28.07.2008р, Цебриківська ЗОШ створена Великомихайлівською районною радою Одеської області та знаходиться у комунальній власності. Загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер.

Матеріально-технічна база навчального закладу, включає матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображено на балансі навчального закладу. Майно навчального закладу належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ району та закріплено за навчальним закладом на праві оперативного управління.

Навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог і норм їх охорони.

У постійному користуванні Цебриківської ЗОШ на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 001605, виданого на підставі рішення Цебриківської селищної ради народних депутатів від 29.09.2000, перебуває земельна ділянка площею 50 га, яка розташована на території Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області.

Вказана земельна ділянка надана школі для сільськогосподарського використання.

За даними головного управління Держгеокадастру в Одеській області №10-15-0.10-5036/2-17 від 05.05.2017р. земельна ділянка площею 50 га належить до земель державної власності та розташована за межами населеного пункту смт. Цебрикове Великомихайлівського району Одеської області. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2017р. становить 972715,00 грн.

Встановлено, що між Цебриківською ЗОШ, іменованою в договорі Сторона 1 та сільськогосподарським фермерським господарством Надія (код ЄДРПОУ, адреса), іменованим в договорі Сторона 2 , 01.04.2016р. укладено договір № б/н про спільну діяльність терміном дії до 31.03.2019р..

Відповідно до умов вказаного договору, Сторона 1 зобов'язується надати земельну ділянку загальною площею 50 га, а Сторона 2 використовувати землю за цільовим призначенням, приступити до здійснення робіт щодо обробки зазначеної земельної ділянки, нагляду, вирощування врожаю та його збору.

Умовами вказаного договору передбачено, що за надання земельної ділянки для її обробки Сторона 2 перераховує Стороні 1 кошти в сумі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 38908,60 грн..

Земельну ділянку передано Стороні 2 на підставі акту прийому-передачі

Згідно з інформацією відділу освіти Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області на виконання вказаних умов договору Стороною 2 проведено розрахунок із Стороною 1 в сумі 38983,70 грн. за використання землі за 2016 рік, що підтверджується довідкою відділу освіти Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області №01-04/31/76 від 04.04.2017р. та платіжними дорученнями №62 від 22.01.2016р., №3 від 17.02.2016р., №7 від 25.03.2016р., №17 від 27.04.2016р., №23 від 27.05.2016р., №30 від 29.06.2016р., №34 від 26.07.2016р., 38 від 25.08.2016р., №43 від 27.09.2017р., №49 від 28.10.2016р., №54 від 28.11.2016р., №59 від 26.12.2016р.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, Господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Аналогічні правові позиції та судова практика щодо порядку застосування судами положень ст. 235 Цивільного кодексу України висловлені у рішеннях Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-11 бцс 14 та постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Проте, у даному випадку Цебриківська ЗОШ передала майно (земельну ділянку) СФГ Надія та поклала на нього обов'язок вносити плату за його користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору про спільну діяльність.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За ст. 13 Закону України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі - це договір, за акті орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Враховуючи викладене Цебриківська ЗОШ за плату передало СФГ Надія земельну ділянку площею 50 га платне користування на строк до 31.03.2019, фактично уклавши договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, договір про спільну діяльність від 01.04.2016 № б/н, укладений між Цебриківською ЗОШ та СФГ Надія містить усі істотні умови договору оренди землі.

З огляду на викладене, до оспорюваного Договору підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регламентують вимоги для договорів оренди землі.

Разом з тим, вказаний договір укладено в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про оренду землі , виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Традиційно право володіння розуміється як належність об'єкта певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом; право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної форми власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи визначені законом.

Право постійного користування є одним з двох можливих титулів, що надає право користуватися землею: глава 15 Закону України Право користування землею передбачає право користування землею на праві постійного користування та на праві оренди землі.

Права землекористувачів визначені ст. 95 Земельного кодексу України.

За частиною 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б)власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, саме Цебриківська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена передбаченими правами щодо земельної ділянки.

Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця право самостійного господарювання підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість права господарювання іншою особою, або передачі такого права, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Зміст погоджених сторонами спірного договору умов свідчить, що взявши на себе зобов'язання надати СФГ Надія земельну ділянку для спільної діяльності Цебриківська ЗОШ фактично самоусунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надала це право СФГ Надія .

З наведеного випливає наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Право володіння та користування, що належать землекористувачеві на підставі ст. 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем - Цебриківською ЗОШ, а СФГ Надія , шляхом обробки землі та збору врожаю.

Право самостійного господарювання як право, надане ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування, а СФГ Надія, що суперечить вказаній нормі права.

Таким чином оспорюваний Договір про спільну діяльність від 01.04.2016р. № бн не відповідає вимогам ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України.

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, Цебриківська ЗОШ здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна). Використання СФГ Надія земельною ділянкою на підставі спірного договору також суперечить чинному законодавству, про що можна дійти висновку з наступного.

Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Земельна ділянка, яку використовує СФГ Надія не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється за відсутності законодавчо визначеної підстави.

З вказаних вище доводів щодо відсутності в Цебриківської ЗОШ повноважень на передачу, наданої їх в постійне користування земельної ділянки, можна дійти висновків щодо невідповідності спірного договору вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім цього, порядок передачі в оренду земельних ділянок визначений ст. 124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частинами другою, третьою ст. 134 Земельного кодексу України встановлені виключні підстави, що надають можливість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, у тому числі, права оренди земельних ділянок, не на конкурентних засадах, тобто, без проведення земельних торгів.

Жодна з вищевказаних обов'язкових процедур для відведення в оренду земельної ділянки виконана не була.

За ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно ст. 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Стаття 6 Закону України Про оренду землі зазначає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно ст. 17 вказаного Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Ст.19 Закону України Про оренду землі зазначає, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років

З урахуванням викладеного вбачається, що оспорюваний договір, який є договором оренди землі, суперечить вимогам ст.ст. 4-6, 15, 17, 19 Закону України Про оренду землі .

Утім, земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовується СФГ Надія для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку).

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1,4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із торін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, закону України Про оренду землі , та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2013 у справі № 926/123/13-г., постанові Вищого господарського суду від 10.08.2016 № 924/205/15.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор та його заступник має право подати позови до суду в інтересах держави. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у кожному випадку прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 131і Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених Законом України Про прокуратуру .

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у зв'язку з наступним. Відповідно до ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 31 вищезазначеного Положення передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з п. 1, п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру у Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що спірний договір про спільну діяльність, укладено з грубим порушенням вимог законодавства, порушують встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Разом з тим, уповноважений органи у сфері земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність, який укладено з порушеннями вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Аналізуючи зміст вказаного договору суд вважає що вказаний договір фактично є договором оренди виходячи з такого.

Із змісту договору (розділ взаємні обов'язки Сторін), випливає, що Сторона 1 (Школа) надає Стороні 2 (СФГ „Надія» ) земельну ділянку, а Сторона 2 за надання земельної ділянки Стороні 1 для її обробки перераховує кошти в сумі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 38908,60 грн.

Тобто, Сторона 2 - СФГ „Надія» перераховує Стороні 1- Школі за надану для обробки землю кошти в сумі 38908,60 грн. Отже даний договір є платним і містить ознаки оренди землі.

Таким чином, Сторона 1 фактично передала Стороні 2 у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Враховуючи викладене, зазначений договір про спільну діяльність від 01.04.2016р. № б/н, укладений між Цебриківською ЗОШ та СФГ Надія є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Відповідачами зворотнього в порядку ст. 33 ГПК України, не доведено.

За таких обставин, Господарський суд, аналізуючи приведене у сукупності, вважає вимоги прокурора доведеними обгрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про спільну діяльність від 01.04.2016р. № б/н між Цебриківською загальньосвітньою школою І-ІІ ступенів Великомихайлівського району Одеської області (67130, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Цебрикове, вул. Огородня, 3, код ЄДРПОУ 26363912) та Сільськогосподарським фермерським господарством "Надія" (67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вул. Комонавтів, буд. 15, код ЄДРПОУ 19215772).

Зобов'язати Сільськогосподарське фермерське господарство "Надія" (67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вул. Комонавтів, буд. 15, код ЄДРПОУ 19215772) повернути Цебриківській загальньосвітній школі І-ІІ ступенів Великомихайлівського району Одеської області (67130, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Цебрикове, вул. Огородня, 3, код ЄДРПОУ 26363912) за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 50 га, вартістю 972715,00 грн., отриману на підставі оспорюваного договору від 01.04.2016 № б/н.

Стягнути з Цебриківської загальньосвітньої школи І-ІІ ступенів Великомихайлівського району Одеської області (67130, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Цебрикове, вул. Огородня, 3, код ЄДРПОУ 26363912) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір у сумі 8095 (вісім тисяч дев'яносто п'ять) грн. 36 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Надія" (67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вул. Комонавтів, буд. 15, код ЄДРПОУ 19215772) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір у сумі 8095 (вісім тисяч дев'яносто п'ять) грн. 36 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук