Рішення

від 30.08.2017 по справі 542/236/17

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/236/17

Провадження № 2/542/338/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гавриленко Т.Г.,

при секретарі - Янко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер про стягнення заборгованості по заробітній платі, про витребування трудової книжки, про стягнення середньомісячної заробітної плати по день видачі трудової книжки та по день розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, про витребування трудової книжки, про стягнення середньомісячної заробітної плати по день видачі трудової книжки та по день розрахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18 червня 2011 року за розпорядженням № 22 був прийнятий на роботу охоронником позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер . 02.11.2016 року розпорядженням № 17 його було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі, починаючи з 01.01.2014 року по день звільнення, виплату розрахункових сум при звільненні з роботи, а також відмовлено видати трудову книжку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

У судове засіданні позивач не з'явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю і прохає їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності, позов визнала.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом було встановлено, що згідно трудової книжки серії АТ-IV № 2940786 ОСОБА_1 прийнятий на роботу охоронником позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер 18.06.2011 року на підставі розпорядження № 12 (а.с. 45).

Розпорядженням № 17 від 02.11.2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 02 листопада 2016 року в зв'язку із скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 36).

Згідно листа управління Держпраці у Полтавській області від 28.12.2016 року № 16-21096/21-202 було встановлено, що за результатами перевірки звернення ОСОБА_1 було виявлено порушення вимог ст. 24 Закону України Про оплату праці та ст. 115 КЗпП України щодо строків та періодичності виплати заробітної плати, ст. 33 Закону України Про оплату праці та ст. 95 КЗпП України щодо нарахування індексації заробітної плати, ст. 24 ЗУ Про відпустки та ст. 83 КЗпП України стосовно виплати грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки при звільненні, ст. 44 КЗпП України щодо виплати вихідної допомоги при припиненні трудового договору по п. 1 ст. 40 КЗпП України, ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від підприємства сум працівникові в день звільнення. Сума заборгованості із виплати заробітної плати становить 20812 грн. 47 коп. (а.с. 46).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача видати трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з роботи 02 листопада 2016 року. 03 листопада 2016 року позивачу було направлено рекомендованим листом повідомлення про необхідність з'явитися в організацію для отримання своєї трудової книжки (а.с. 31).

Як вбачається з відомостей обліку трудових книжок, ОСОБА_1 отримав трудову книжку 10.02.2017 року (а.с. 37).

За таких обставин не можна вважати, що затримка видачі трудової книжки сталася з вини відповідача. Умисної невидачі трудової книжки з метою створити позивачу перешкоди не було, згоди на надіслання трудової книжки поштою позивач також не подав. Оцінивши в сукупності встановлені обставини, надані докази та відповідні норми закони, що регулюють питання, що виникли між сторонами, суд прийшов до переконання про необґрунтованість вимог позивача про видачу трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати в розмірі 20812 грн. 47 коп. та компенсації за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення.

Так в силу статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно статті 83 КЗпП України у разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.

Відповідно до довідки Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер від 01 червня 2017 року заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01 червня 2017 року становить 20812 гривень 47 копійок (а.с. 30). Також позивачу нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 2015-2016 роки в сумі 1687 грн. 16 коп. (а.с. 53). Відповідно до листа Управління держпраці в Полтавській області заборгованість ПДЗОВ Костер перед ОСОБА_1 становить 20812 грн. 47 коп., в тому числі грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки 1788 грн. 07 коп. (а.с. 57). Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість із заробітної плати становить 19125 грн. 31 коп., а компенсація за невикористану відпустку за 2015-2016 роки в сумі 1687 грн. 16 коп.

Що стосується вимог позивача стосовно стягнення на його користь середнього заробітку за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до довідки позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер від 01 червня 2017 року середній заробіток ОСОБА_1 за 2016 рік становить 1220 гривень (а.с. 33).

Відповідно до п. 21постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з кількості робочих днів за останні два місяці роботи - вересень (22 дні) та жовтень (20 днів), суд встановлює середньоденний розмір заробітної плати в сумі 58,10 грн. (2440 грн./42 дні).

Враховуючи, що розрахунок з позивачем не проведено на сьогоднішній день, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Полтавської обласної організації всеукраїнської профспілки працівників і підприємств, громадського харчування та послуг м. Полтави в особі позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер на його користь середній заробіток в розмірі 12548,70 гривень за 9 місяців 27 днів затримки за невидачу розрахункових сум з по день винесення рішення.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, то суд приходить до висновку, що такі вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так судом встановлено, порушення прав позивача в неотриманні ним заробітної плати з вини відповідача, за значний період часу, що вплинуло на організацію його життя, та необхідність відшукання додаткових засобів існування, що безпосередньо вплинуло на його психоемоційний стан, оскільки працюючи особа правомірно сподівається на отримання заробітної плати, і тому завдало психічних страждань.

Стаття 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до квитанції № 125 від 10.01.2017 року та розрахунку витрат на правову допомогу від 10.01.2017 року ОСОБА_1 сплачено 3760 гривень за правову допомогу (а.с. 56, 60), які підлягають стягненню з відповідача.

Частиною третьою статті 88 ЦПК України визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач в силу пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави. Ставка судового збору становить 640,00 грн. відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , ст.ст. 3, 15, п. 1 ст. 110, ст.ст. 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , Закону України Про судовий збір , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер про стягнення заборгованості по заробітній платі, про витребування трудової книжки, про стягнення середньомісячної заробітної плати по день видачі трудової книжки та по день розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер , ідентифікаційний код 26026379, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 19125,31 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять п'ять гривень 31 копійку).

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер , ідентифікаційний код 26026379, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, компенсацію на невикористані відпустки за період 2015-2016 роки в сумі 1687,16 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 16 копійок).

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер , ідентифікаційний код 26026379, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середньомісячну заробітну плату за невидачу розрахункових сум по день винесення рішення суду в сумі 12548,70 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 70 копійок) , з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер , ідентифікаційний код 26026379, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер , ідентифікаційний код 26026379, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 3760,00 грн. (три тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Стягнути з Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку Костер (код ЄДРПОУ 26026379) на користь держави 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_3