Рішення

від 22.08.2017 по справі 905/1261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2017 Справа №905/1261/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» , м.Київ, ЄДРПОУ 38355952,

до відповідача, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 34898944,

про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н б/д до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області, про офіційне визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ.А - 3, загальною площею 1355,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42 - а та зобов'язання державного реєстратора або приватного нотаріуса внести відповідні зміни в реєстр.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1261/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 06.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1261/17.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається приписи ст.392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 16 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обмежень , п.10 ст.37 постанови КМУ №868 від 17.10.2013р., п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом , та втратою правовстановлюючих документів на спірну нерухомість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав довідку про балансову (залишкову) вартість №0305-17/1 від 03.05.2017р., а також у копіях: договір купівлі-продажу нерухомого майна №821 від 03.09.2013р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8853900 від 03.09.2013р., лист приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 №69/01-16 від 28.04.2017р. Про надання відповіді , інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №87171234 від 16.05.2017р., лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» №б/н від 12.04.2017р., правоустановчі документи позивача.

26.06.2017р. представником відповідача на електронну адресу суду надіслано копію заяви №3- 5- 484 від 26.06.2017р. про зупинення провадження у справі №905/1261/17 до моменту отримання копії позовної заяви та доданих документів на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

До означеної заяви додано копію довіреності на представника відповідача.

У задоволенні даного клопотання представника відповідача №3- 5- 484 від 26.06.2017р. судом відмовлено, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 27.06.2017р.

27.06.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано письмові пояснення б/н б/д., за змістом яких вказано, що втрата документів та неможливість отримання їх дублікатів через ситуацію, яка не залежить від позивача, порушує право останнього на можливість вільно розпоряджатися своїм майном у зв'язку з неможливістю його відчуження без правовстановлюючих документів, посиланням на п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом обґрунтовує пред'явлення позову саме до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, як органу єдиної системи реєстрації відповідних прав, що можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.06.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1261/17 на 15 днів по 22.08.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

04.07.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов оригінал заяви №3- 5- 484 від 26.06.2017р. про зупинення провадження у справі №905/1261/17, яка була надіслана 26.06.2017р. електронною поштою, з додатком.

04.07.2017р. відповідачем надано заперечення №4-16-335 від 22.06.2017р., за змістом яких зазначено, що відповідач не має права на вчинення будь-яких нотаріальних дій, в тому числі видачі дублікатів, а також не є належним відповідачем по справі; зауважено, що відповідно до п.6 наказу Головного управління юстиції у Донецькій області №50/2 від 25.03.2015р. приватний нотаріус ОСОБА_4 зобов'язана передати справи нотаріальних документів на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву після закінчення АТО, до цього часу вони перебувають на особистому зберіганні у приватного нотаріуса ОСОБА_4, на теперішній час видати дублікат договору купівлі-продажу будівлі офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 03.09.2013р. за реєстровим №821, неможливо через проведення антитерористичної операції у м.Донецьк, де здійснював свою діяльність нотаріус; вказано, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки право власності вже виникло та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у цьому випадку можливе лише визнання факту, що має юридичне значення, а саме, перебування об'єкта у власності, який ніхто не заперечує та не оспорює.

04.07.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано клопотання №4 - 16 - 335 від 23.06.2017р. про розгляд справи за відсутності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

22.08.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 22.08.2017р., до якого додано копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» №17-осн від 26.12.2014р. «Про зменшення балансової вартості активу» .

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні; витребувані ухвалою суду від 27.06.2017р. документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2017р. не з'явився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, клопотання відповідача №4 - 16 - 335 від 23.06.2017р. про розгляд справи за відсутності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача, з посиланням на приписи ст.392 Цивільного кодексу України, про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання державного реєстратора або приватного нотаріуса внести відповідні зміни в реєстр.

Згідно листа директора підприємства позивача №б/н від 12.04.2017р. на адресу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес , під час перевезення матеріально-технічних цінностей та документів товариства у липні 2014р., з території на якій проводиться антитерористична операція, було втрачено правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літера А-3, загальною площею 1 355,9кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42а, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Як свідчать обставини справи, позивач звернувся до ОСОБА_4 із запитом від 27.04.2017р. щодо видачі дубліката означеного вище договору, на який остання, як приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України, надала відповідь у листі №69/01-16 від 28.04.2017р.

За змістом приведеного листа Про надання відповіді повідомлено заявника про неможливість надання дублікату договору купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, який був нею посвідчений 03.09.2013р. за реєстровим номером 821 в період приватної нотаріальної діяльності по Донецькому нотаріальному округу.

Така неможливість пояснена посиланням на ст.ст.34, 53 Закону України Про нотаріат , припиненням приватної нотаріальної діяльності по Донецькому міському нотаріальному округу у березні 2015р., без передачі документів до Донецького обласного нотаріального архіву у зв'язку із виїздом із зони проведення АТО, відсутністю доступу до документів, що зберігаються у справах нотаріуса. Одночасно підтверджено посвідчення, у період приватної нотаріальної діяльності по Донецькому міському нотаріальному округу, 03.09.2013р. за реєстровим номером 821 договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42а, між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Стандарт та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес , а також зазначено про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності:2346021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 147348014101.

З огляду на викладені обставини як втрата документів та неможливість отримання їх дублікатів, приписи ст.392 Цивільного кодексу України, п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом №01-8/98 від 31.01.2001р. із змінами, п.1 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач вважає порушеним його право у можливості вільного розпорядження своїм майном у зв'язку з неможливістю відчуження без правовстановлюючих документів, а також існуючою можливість пред'явлення позову про визнання права власності у зв'язку з втратою документів саме до відповідача, визначеного ним.

Зважаючи на положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від доведеності одночасної наявності таких елементів: захищуваного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення означеного ним права чи інтересу з боку відповідача; належність обраного способу захисту (його адекватність характеру правовідносин і здатність відновити порушені права чи інтереси, можливість до застосування за змістом діючого законодавства).

Відсутність або недоведеність позивачем згідно приписів чинного процесуального законодавства належними доказами будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як свідчить представлені позивачем копії документів, 03.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Стандарт (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами п.1.1 якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність будівлю офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ.А3, загальною площею 1 355,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42а.

Згідно п.2.3 договору, відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкт виникає у Покупця з дня державної реєстрації цього права відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8853900 від 03.09.2013р., право власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес 03.09.2013р., номер запису про право власності 2346021, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5528820.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №87171234 від 16.05.2017р. вищевказана інформація про право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 147348014101) є актуальною, власником значиться Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес .

Беручи до уваги довідку про балансову вартість №0305-17/1 від 03.05.2017р., відсутність доказів протилежного, після придбання у 2013 році по теперішній час вказане нерухоме майно обліковується на балансі позивача.

Відповідно до п.9 ч.2 наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 встановлений обов'язок керівника Головного управління юстиції у Донецькій області вжити заходи щодо вивезення, у разі можливості, майна та документації територіальних органів і установ юстиції Донецької області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 Цивільний кодекс України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

Приведена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №3-18гс111 від 04.04.2011р.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 04.12.2012р. № 26/133 та від 11.12.2012р. № 56/68.

Згідно з висновками, викладеними у постанові ВСУ від 23.12.2014р. №5011-74/9393- 2012, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Позивач набув права власності на оспорюване майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке зареєстровано відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Це майно з моменту передачі перебуває у володінні позивача та знаходиться у нього на балансі. Відсутність у нього оригіналу примірника договору не може бути підставою вважати неправомірним набуття ним прав власності на нього.

Разом з цим, відповідач не ставить під сумнів наявність права власника на означене нерухоме майно, не вбачається наявності факту відмови, невизнання або його оспорювання, за відсутності оригіналу правовстановлюючого документа на підтвердження такого права.

Доказів будь-якого звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не представлено.

Одночасно, у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

За приписом ч.5 ст.12 приведеного Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Факт скасування відомостей про зареєстроване право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес на нерухоме майно: будівля офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ.А3, загальною площею 1 355,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42а, з матеріалів справи не слідує, судом не встановлено.

Главою 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, передбачений перелік документів, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна. Так, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються (п. 1.1 Порядку).

За умовами п.1.2 Порядку право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як вже зазначалось, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості, щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес на спірне майно.

Відомостей про видачу правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності суду не представлено.

Відтак, не встановлено обставин, за яких відповідач не визнає, оспорює факту чи має сумнів щодо належності Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Бізнес будівлі офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ.А3, загальною площею 1 355,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42а, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі як вільне розпорядження спірним нерухомим майном, а також відсутності у позивача змоги реалізації своїх правомочностей, зокрема, у вчиненні правочину щодо його відчуження за відсутності оригіналу договору купівлі-продажу, або наявності перешкод у цьому.

Відтак, суд не вбачає підстави для захисту права відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України.

Так, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності таких елементів, як порушення означеного ним права з боку відповідача; належність обраного способу захисту (його адекватність характеру правовідносин і здатність відновити порушені права чи інтереси, можливість до застосування за змістом діючого законодавства).

Одночасно суд звертає увагу про відсутність спору у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно у розглядуваному випадку.

Таким чином, твердження позивача при розгляді справи не знайшли свого підтвердження, а отже є безпідставними та необґрунтованими.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача про офіційне визнання права власності є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на таке, суд не знайшов підстав задля задоволення позовних вимог в частині зобов'язання державного реєстратора або приватного нотаріуса внести відповідні зміни в реєстр, окрім того, зауважує на їх невизначеності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст.38 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» , м.Київ, до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області, про офіційне визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Бізнес» права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю офісу з комп'ютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ.А - 3, загальною площею 1355,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, бул.Шевченка, 42 - а та зобов'язання державного реєстратора або приватного нотаріуса внести відповідні зміни в реєстр, відмовити.

2. У судовому засіданні 22.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017р.

Суддя О.В. Кротінова