Рішення

від 21.08.2017 по справі 905/1274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2017 Справа №905/1274/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 20316900,

про стягнення 1560846,83 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-186 від 05.04.2017р. до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1560846,83 грн., у тому числі: пені у сумі 299887,77 грн., трьох процентів річних у сумі 228221,07 грн., інфляційних втрат у сумі 1032737,99 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1274/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1274/17.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б від 20.12.2012р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р. 3% річних за період з 21.04.2015р. по 27.02.2017р. та інфляційних витрат з квітня 2015р. по січень 2017р., пені за період з 21.04.2015р. по 19.06.2015р. (зобов'язання листопада 2014р.), по 19.07.2015р. (зобов'язання грудня 2014р.), з урахуванням рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. у справі №905/820/15.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.12.2012р. по 31.01.2017р., у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б від 20.12.2012р. з додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., №8 від 22.12.2014р. до нього; акти приймання-передачі природного газу за січень 2013р.-грудень 2014р., правоустановчі документи підприємства позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 216-217, 230, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також на приписи листа ВСУ від 03.04.1997р. №62-97-р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1274/17 на 15 днів по 22.08.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

21.08.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 21.08.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, а також копію довіреності на представника позивача ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; зазначив, що договір №13 - 296 - Б від 20.12.2012р. на купівлю - продаж природного газу ні на 2016р., ні на 2017р. не продовжено та є таким, що закінчив свою дію в частині реалізації газу 31.03.2015р.

Представник відповідача у судове засідання 21.08.2017р. не з'явився, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення:

- 2464032,74грн. основного боргу, з яких 1311040,58грн. - борг за листопад 2014р. та 1152992,16грн. - за грудень 2014р.;

- 326451,86грн. пені, нарахованої на заборгованість: за березень 2013 року - за період 20.04.2013р. - 22.04.2013р.; за січень 2014 року - за період 20.02.2014р. - 27.02.2014р.; за листопад 2014 року - за період 20.12.2014р. - 20.04.2015р.; за грудень 2014 року - за період 20.01.2015р. - 20.04.2015р.;

- 458231,69грн. інфляційних, нараховані на заборгованість: за листопад 2014 року за період січень - березень 2015 року; за грудень 2014 року - за період лютий - березень 2015 року;

- 21828,56грн. - 3% річних, нарахована на заборгованість: за березень 2013 року - за період 20.04.2013р. - 22.04.2013р.; за січень 2014 року - за період 20.02.2014р. - 27.02.2014р.; за листопад 2014 року - за період 20.12.2014р. - 20.04.2015р.; за грудень 2014 року - за період 20.01.2015р. - 20.04.2015р.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. по справі №905/820/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення 2464032,74грн. основного боргу, 326451,86грн. пені, 458231,69грн. інфляційних, 21828,56грн. - 3% річних - задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 2464032,74грн. основного боргу, 458231,69грн. інфляційних втрат, 21614,98грн. - 3% річних, 58876,34грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. по справі №905/820/15 рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. у справі №905/820/15 - залишено без змін, з мотивів, викладених у постанові.

Судовим актом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період листопад-грудень 2014р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 2464032,74 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період згідно розрахунку по 20.04.2015р., інфляційні втрати за період по березень 2015р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України. В задоволенні нарахованої суми пені судом відмовлено.

Відмова у приведеній частині, з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. по справі №905/820/15, за тих підстав, що момент, з яким в силу п.7.2 договору №13-296-Б від 20.12.2012р. пов'язано право нарахування означених штрафних санкцій, не настав.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовані у встановленому порядку, за означеними спірними зобов'язаннями 2014р. за договором на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б від 20.12.2012р. борг в сумі 2464032,74 грн. на теперішній час рахується у повному обсязі, так як відсутні оплати.

Відтак, з огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р. 3% річних у сумі 228221,07 грн. за період з 21.04.2015р. по 27.02.2017р. та інфляційних витрат у сумі 1032737,99 грн. з квітня 2015р. по січень 2017р.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що станом на 27.02.2017р. є наявною сума боргу 2464032,74 грн. в повному обсязі.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання листопада-грудня 2014р. становить 1032737,99 грн. (донарахування здійснено за зобов'язанням листопада 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 1311040,58 грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 1152992,16 грн.).

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 228221,07 грн. (донараховано за зобов'язанням листопада 2014р. з 21.04.2015р. по 27.02.2017р. на суму 1311040,58 грн.; за зобов'язанням грудня 2014р.: з 21.04.2015р. по 19.07.2015р. на суму 1152992,16 грн., з 22.04.2015р. по 31.12.2015р. на суму 1152992,16 грн., з 23.04.2015р. по 31.12.2016р. на суму 1152992,16 грн., з 24.04.2015р. по 27.02.2017р. на суму 1152992,16грн.).

Перевірив застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, здійснив їх перерахунок, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , за визначений період, суд дійшов висновку про дійсний розмір 3% річних (донараховано за зобов'язанням листопада 2014р. з 21.04.2015р. по 27.02.2017р. на суму 1311040,58 грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 21.04.2015р. по 27.02.2017р. на суму 1152992,16 грн.) у загальній сумі 137310,75 грн. та інфляційних витрат (донараховано за зобов'язанням листопада 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 1311040,58грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 1152992,16грн.) у сумі 870797,38 грн.

З огляду на таке, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, у розмірі встановленому судом.

За розрахунком позивача пеню донараховано за прострочення виконання зобов'язань: листопада 2014р. з 21.04.2015р. по 19.06.2015р. на суму 1311040,58 грн., грудня 2014р. з 21.04.2015р. по 19.07.2015р. на суму 1152992,16 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2. договору в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Згідно з п.11 договору в редакції Додаткової угоди №8 від 22.12.2014р. договір діє в частині реалізації газу до 31.03.2015р.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Беручи до уваги сплив строку договору 31.03.2015р. в частині постачання газу та факт не повної оплати отриманого газу, разом із поясненнями позивача стосовно цього, що не спростовано у встановленому порядку, на дату початку означеного вище періоду нарахування пені, є існуючим право застосування штрафних санкцій у розумінні п.7.2 договору.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р., судом встановлено правильність нарахування цих вимог.

Стосовно застосування Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян , які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб'єктний та об'єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Макіївка, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002670001 від 07.06.2017р., діяльністю останнього є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання Покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №13-296-Б від 20.12.2012р., не реалізується мета означеного Закону у даному спірному випадку.

При цьому, основним видом діяльності відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002670001 від 07.06.2017р., є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, що відноситься за видом до господарської діяльності енергопостачальної компанії.

З даного слідує висновок, що Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» є енергопостачальною компанією у тому числі, та одночасно із іншими видами діяльності, виступає як учасник ринку природного газу України.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» №705 від 25.07.2012р.

Таким чином, договір №13-296-Б від 20.12.2012р. укладено та правовідносини за ним виникли між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Виходячи з приведеного, у межах розглядуваних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

З огляду на таке, є наявними підстави для застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» нарахованої суми пені підлягають задоволенню у розмірі визначеному позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1560846,83 грн., у тому числі: пені у сумі 299887,77 грн., трьох процентів річних у сумі 228221,07 грн., інфляційних втрат у сумі 1032737,99 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-міський район, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 АТ «Ощадбанк» , МФО 300465) 1307995,90 грн., у тому числі 870797,38 грн. інфляційних витрат, 299887,77 грн. пені та 137310,75 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 19619,94 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 21.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017р.

Суддя О.В. Кротінова