Рішення

від 22.08.2017 по справі 910/11062/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017Справа №910/11062/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Буд

Про стягнення 215 456,90 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кожема В.Р.

Від відповідача: Дивак В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІТУМ (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Буд (далі - відповідач) про стягнення 211 922,94 грн., з яких: 160 435,23 грн. основного боргу, 21 615,61 грн. пені, 2756,94 грн. 3% річних, 11071,64 грн. інфляційних втрат, 16043,52 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.17. порушено провадження у справі № 910/11062/17 та призначено її до розгляду на 25.07.17.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 25.07.17. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 22.08.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 22.08.17. позивачем підтримано подану ним 22.08.17. через відділ діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю ІТУМ просить суд стягнути з відповідача на свою користь 215 456,90 грн., з яких: 160 435,23 грн. основного боргу, 21 615,61 грн. пені, 16043,52 грн. штрафу, 3 403,07 грн. 3% річних, 13 959,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

В судовому засіданні 22.08.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення.

Відповідач в судовому засіданні 22.08.17. в усному порядку проти позову заперечував та подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що, на думку директора відповідача, частина підписів на видаткових накладних є підробленою, що тягне за собою необхідність відкладення розгляду справи для більш точного встановлення ідентичності підписів і проведення експертизи таких підписів у разі виявлення фату їх підробки.

За приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Судом враховано, що відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

При цьому, відповідач, яким ставиться питання про ймовірність необхідності призначення експертизи, не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів надані позивачем докази, чи автентичність підписів на видаткових накладних, враховуючи, що такі накладні містять печатку відповідача, як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо підробки підпису чи печатки, а отже мотиви у вказаному клопотанні ґрунтуються лише на припущеннях, а підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11062/17.

В судовому засіданні 22.08.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

29.04.16. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 290416 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) в порядку та на умовах Договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупця Товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором зобов'язується прийняти і оплатити його в повному обсязі.

Під Товаром в Договорі розуміється: будівельні матеріали в асортименті (далі - Товар) (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з моменту підписання і діє до 31.12.18.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. З моменту підписання видаткової накладної й отримання Товару Покупцем, Товар вважається прийнятим в кількості та належній якості відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору право власності на Товар й усі ризики, щодо випадкового пошкодження чи втрати Товару переходить до Покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання Товару від Продавця Покупцю.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 969 490,33 грн. на підставі долучених до матеріалів справи видаткових накладних, які скріплені печатками та підписами обох сторін.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

При цьому, як відзначалось, судом враховано, що відповідач не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів надані позивачем докази, чи автентичність підписів на видаткових накладних, враховуючи, що такі накладні містять печатку відповідача, як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо підробки підписів чи печатки.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на загальну 969 490,33 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ціна Договору визначається рахунками-фактурами та (або) видатковими та податковими накладними до Договору, які складаються при кожному замовленні. Ціна Договору містить у собі податок на додану вартість, вартість тари та упаковки. Оплата за Договором здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури на сплату за замовлений Товар, але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, в якому був придбаний у Постачальника Товар. (п. п. 5.1- 5.3 Договору).

Пунктом 5.7 Договору сторони погодили, що у разі виникнення заборгованості з боку Покупця за попередніми поставками, платіж, що надійшов від Покупця вважається як оплата заборгованості Покупця по найбільш ранній неоплаченій поставленій партії Товару.

Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача відповідачем було оплачено 809 055,10 грн. за поставлений Товар.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, неоплаченими залишились грошові кошти на суму 160 435,23 грн.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару, який було поставлено за Договором на суму 160 435,23 грн., настав.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 160 435,23 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 403,07 грн. 3% річних, 13 959,47 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після здійснення власного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 403,07 грн. 3% річних, 13 959,47 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені в розмірі 21 615,61 грн. та штрафу в сумі 16 043,52 грн., суд зазначає наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.5 Договору у випадку затримки оплати зверх обумовленого в Договорі строку, Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі пдвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованої частини платежу за кожен день прострочення та додатково сплачує штраф в розмірі 10% він не перерахованої частини платежу, якщо прострочення понад 10 календарних днів.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 21 296,13 грн. Пеню в розмірі 319,48 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 043,52 грн. штрафу.

При цьому відповідачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат позивача не оспорено, власних розрахунків до матеріалів справи не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Буд (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, офіс 1207; ідентифікаційний код 38807295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ (02152, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна,1А; ідентифікаційний код 38808304) 160 435 (сто шістдесят тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 23 коп. - основного боргу, 21 296 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто шість) грн. 13 коп. - пені, 16 043 (шістнадцять тисяч сорок три) грн. 52 коп. - штрафу, 3 403 (три тисячі чотириста три) грн. 07 коп. - 3% річних, 13 959 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 3 227 (три тисячі двісті двадцять сім) грн. 06 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.17.

Суддя Т.М. Ващенко